Реферат: Символічні структури давньої драми в контексті психоаналітичного дискурсу З. Фройда

Viato r

Wiem, że apostoł grozi sądem niegodnemu,

Ale Bóg obiecuje żywot skruszonemu.

Zna i to, że nałogów złych we mnie zostały

Korzenie, Lecz, by grzechów więcej nie puszczały

Gałęzia ciernistego, sprawi Ciało Pańskie.

Wykorzeni to ze mnie nasienie szatańskie

[9, 455-456].

Ідея про Боже милосердя в давньоукраїнській драмі "Царство Натури Людской" персоніфікована в алегоричній фігурі Милості Божої. Слід зазначити, що польське слово miłość перекладається українською мовою як любов , а miłować – любити.

Думка про те, що помилування є завжди проявом любові, виражена в репліці дійової особи Милості Божої (сцена дев’ята, акт перший):

Видиш, что свЂт солнечний на ввес мир сияет,

Так и Милость божая всЂм ся подавает.

Аз изведу з темници плачливую душу

И, да ю помилует, бога серце взрушу

[8; 282].

У сцені дев’ятій першого акту драми "Царство Натури Людской" абстрактні поняття надії, віри і любові уособлюються в дійових особах п’єси – Надії, Вірі та Милості Божій, і, як свідчить ремарка цієї сцени, допомагають визволенню Натури Людської з темниці: "Отчаяние а Прелест нЂкогда же надЂятися Людской натурЂ от богопомилования, но Милость божая, ВЂрою и Надеждею его побудивши, Натуру Людскую, в темницЂ сЂдящую, о свобождении упевняют " [8; 280].

У фіналі дев’ятої сцени першого акту подається монолог Хору, в якому оголошується про помилування Богом Натури Людської:

Хор

Оглашает милосердна быти бога на Натурою Людскою.

О кто ж исповЂст, як есть бог богати

И во милости и во благодати?

Людской НатурЂ, яже днес отпаде,

Днес милость даде.

Преврати гнЂв свой во любов велику,

Божію Милость посла к человЂку;

НинЂ юж кипит огнем любвЂродним,

Не гнЂвохлодним

[8; 283-284].

Слід зазначити, що алегоричний персонаж давньої драми Хор виконував як дидактичну, так і моралізаторську функцію. Цю дійову особу, на нашу думку, можна трактувати як персоніфікацію ідеї про унормовуючу роль моралізаторського чинника в суспільстві.