Реферат: Сировина для текстильної промисловості і тканини промислового призначення

8. Азбест

– єдине волокно мінерального походження. Найважливішою характеристикою є довжина: АВ довжиною 10 мм більше придатні для переробки на пряжу – з них у текстильному виробництві отримують вогнезахисті тканини, одяг для робітників хімічної промисловості.

9. Віскозні волокна

– отримують із целюлози, дитіовуглицевої кислоти і їдкого натрію; целюлозу – переважно з деревини ялини і сосни. Структурна модифікація Вів – комплекс фізико-хімічних заходів зміни складу і структури, бо целюлозні волокна мають негативні властивості: невисока міцність, низька пружність, нестійкість до м/о, горючість.

10. Ацетатні волокна

за хім. складом є ТАВ (триацетатні) та ДАВ (діацетатні); за морфологічною будовою – комплексні нитки (85 – 90%) і штабельовані волокна. Моноволокна мають округлі або поділені поперечні перерізи. Довжина комплексних ниток обмежується ємністю і масою шпуль. Товщина елементарних волокон залежить від діаметра фільє’р і ступеня витягування.

11. Поліамідні волокна

Волокно твірні поліаміди аліфатичні чи ароматичні; за структурою – лінійні, розгалужені і зшиті. За кордоном найчастіше називають нейлонами, хім. склад зазначають однією – кількома цифрами, розташованими поруч.

12. Поліолефінові волокна

Формують ПОВ з найдоступніших полімерів – поліолефінів; зокрема для синтезу поліетилену і поліпропілену – вихідні сполуки етилен і пропілен. Широке використання ПОВ стало можливим лише після винайдення структурної модифікації полімерів. ПО мають звичайну стереорегулярну ізотактичну структури.

4. Класифікація пряжі

Бавовняну пряжу виробляють з 100% бавовняних волокон. Допускається вкладення віскозних волокон у бавовняну пряжу не більше, як 10%, крім пряжі гребінного прядіння.

У змішаній пряжі , яка виробляється з бавовняних та інших волокон, масова частка бавовняних волокон повинна бути не менша, ніж 50%.

Пряжу лляну вробляють з 100% лляних волокон.

Пряжу лляну виробляють із лляного волокна в суміші з ін. волокнами. Масова частка лляного волокна у лляній пряжі повинна бути не менше ніж 92%. У лляну пряжу, призначену для вироблення бортувальних тканин, допускається вкладення хім. волокон до 15%, для пакувальних і мішкових тканин до 20%.

У змішаній пряжі, яка вироблена із суміші лляних, хім. та ін. волокон, масова частка лляного волокна повинна бути не менше ніж 30%.

Пряжу, вироблену з 100% вовняних волокон, відносять до чисто вовняної. Допускається вкладення інших волокон у чисто вовняну пряжу не більше, як 5%.

У вовняній пряжі масова частка вовняних натуральних волокон повинна бути не менше, ніж 70%.

У напіввовняній пряжі, яка вироблена з суміші вовняних волокон з іншими, масова частка вовняних волокон повинна бути не менше, ніж 20%.

Пряжу класифікують:

1. За призначенням, для:

- ткацького виробництва;

- трикотажного виробництва;

- текстильно-галантерейного виробництва;

- килимового виробництва;

- для продажу населенню.

2. За способом прядіння, на:

- кардну;

- гребінну;

- апаратну.

3. За способом виготовлення, на: