Реферат: Соціальні гарантії безробітним та практика їх реалізації

ЗМІСТ

Вступ

1. Основні завдання державної служби зайнятості.

2. Сприяння служби зайнятості у працевлаштуванні громадян

3. Професійне навчання, перенавчання та профорієнтація незайнятого населення

4. Організація оплачуваних громадських робіт

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Перехід України до ринку загострив проблеми зайнятості населення та відтворення трудового потенціалу. Згортання виробництва, фінансова й матеріальна заборгованість, проблеми в реалізації продукції спричинили масові звільнення працівників. Зростає чисельність громадян, які звертаються до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та допомогою в разі безробіття. Лави безробітних почали поповнювати ті, хто ще донедавна вважав своє трудове становище міцним і стабільним. Спостерігається неповна зайнятість і приховане безробіття на тлі подальшого зниження продуктивності праці.

Сучасний стан розвитку економіки ставить підвищені вимоги до якості робочої сили, її конкурентоспроможності. В результаті інтенсифікації виробництва, трансформації професій, впровадження у виробництво нових засобів, матеріалів, інноваційних технологій підвищуються вимоги до професійних якостей працівника, рівня його знань та навичок. Поряд з тим спостерігається збільшення професійно-кваліфікаційного дисбалансу, зниження цінності та престижності професійної освіти, перенасиченість ринку праці спеціалістами з вищою освітою та дефіцит робітничих кадрів. Випуск навчальними закладами фахівців з вищою освітою удвічі перевищує випуск робітничих кадрів.

З погіршенням ситуації на ринку праці лише державна служба зайнятості реально допомагає безробітним, найперше молоді, жінкам та іншим соціально найменш захищеним категоріям населення .

В зазначеній роботі відображена ситуація, що склалася на ринку праці Лубенщини, наведено приклад надання Лубенським міськрайонним центром зайнятості соціальних послуг незайнятим громадянам, які звертаються до служби зайнятості, внесені пропозиції покращення роботи щодо виконання функцій надання населенню державних гарантій в сфері зайнятості.

Служба зайнятості є посередником на ринку праці, дає надію і шанс людям на працевлаштування. Але практика свідчить, що самих зусиль центру зайнятості недостатньо. Для цього потрібні рішучі кроки керівників підприємств, місцевих органів влади по відновленню виробництва; створення нових робочих місць; повне порозуміння та тісна співпраця з роботодавцями. Подолання безробіття буде тим успішнішим, чим більше посадових людей залучатиметься до вирішення цієї проблеми.

Зростання рівня безробіття, збільшення його тривалості вимагають підвищення ефективності діяльності державної служби зайнятості.

1. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ

Основними завданнями державної служби зайнятості є:

1. Розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття;

2. Систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення і вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили;

3. Раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення;

4. Контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності.

Послуги пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, його соціальним захистом від безробіття надаються державної службою зайнятості безплатно

Державна служба відповідно до покладених на неї завдань:

а) Інформує населення про стан ринку праці, наявність вільних робочих місць і вакантних посад на підприємствах, в установах і в організаціях держави, про послуги, що надаються службою зайнятості;

б) Консультує громадян з питань одержання роботи, в тому числі в інших населених пунктах держави, умов і оплати праці;

в) Інформує та консультує власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи щодо наявності незайнятої робочої сили на відповідній території, можливості забезпечення нею підприємств, установ і організацій;

г) Веде облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, вільних робочих місць і вакантних посад, створює автоматизовані банки даних про потребу підприємств, установ і організацій у кадрах;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--