Реферат: Соціокультурний діалог в умовах глобалізації і мусульманського "ренесансу"

Загалом, роботи вищезгаданих авторів, а так само низки інших дослідників були основною джерельною базою даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до комплексної теми кафедри соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського “Громадянське суспільство в Криму та його основа” (державна реєстрація теми № 0107V004133).

Метою дослідження є побудова теоретичної концепції соціокультурного діалогу в умовах глобалізації і мусульманського “ренесансу” на основі логічного, методологічного і історичного аналізу діалогу між Заходом і мусульманським Сходом.

Мета дослідження передбачає необхідність розв’язання наступних задач:

- проаналізувати наявні теоретичні концепції діалогу і на цій основі визначити поняття соціокультурного діалогу;

- дослідити впливи сучасних процесів глобалізації на традиційні культури в контексті відомої опозиції “виклик - відповідь”;

- здійснити теоретичний пошук на предмет побудови концепції конструктивного діалогу в сучасних умовах глобалізації і відродження національно-етнічних традицій;

- розглянути соціокультурний діалог як альтернативу загрозі зіткнення або війни цивілізацій;

- виявити специфіку умов і чинників реалізації соціокультурного діалогу в сучасній трансформаційній українській державі;

- проаналізувати можливості соціокультурного діалогу в подоланні деструктивних процесів в багатонаціональному і полікультурному українському суспільстві.

Об'єктом дисертаційного дослідження є діалог як соціокультурне явище.

Предметом дисертаційного дослідження є спроба побудови адекватної концепції соціокультурного діалогу в умовах глобалізації і мусульманського “ренесансу”.

Теоретико-методологічною і емпіричною базою дисертації є праці західних і мусульманських (арабомовних) вчених, присвячені розробці теоретико-методологічних і прикладних проблем соціокультурного діалогу.

У ході дослідження автором використовувалися загальнонаукові методи і загальнологічні прийоми пізнання, такі як: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, аналогія, ідеалізація.

Використання системного методу дозволило представити діалогічний світ як мегасистему, що включає в себе дві підсистеми: західний і мусульманський соціокультурні світи.

Методологічні підходи М. Бахтіна, В. Біблера, М. Бубера, Е. Левінаса дозволили узагальнити і адаптувати численні визначення діалогу в контексті міжцивілізаційних соціокультурних комунікацій.

Компаративістський метод (як основний в даному дослідженні) дозволив об'єднати в рамках єдиної методології різні методи дослідження: порівняльно-історичний, синхронічний (статика процесу) і діахронічний (динаміка процесу), герменевтичний, епістемологічний, інтервальний та ін., які допомогли виділити і описати фундаментальні принципи діалогу, описати і співвіднести запропоновані в дисертації дві парадигми взаємного сприйняття Іншого в процесі соціокультурного діалогу цивілізацій: імагінативну і когнітивну.

Наукова новизна отриманих результатів представлена в наступних положеннях:

- Розроблено новий аналітичний підхід, що дозволив систематизувати наявні концепції діалогу культур і сформулювати авторську концепцію соціокультурного діалогу між Заходом і мусульманським Сходом.

- У ході аналізу доведено, що існують фундаментальні історичні та соціокультурні передумови для діалогу мусульманського Сходу і Заходу, в основі мислення яких лежить однакова логіка структурування предметного світу.

- Обґрунтовано ідею, що єдино можливою альтернативою передбачуваному “зіткненню цивілізацій” може бути тільки соціокультурний діалог, заснований на трьох принципах: паритетності у відносинах між Заходом і мусульманським Сходом, культурної емпатії як умови адекватного взаємного сприйняття і домінанти Іншого як визнання його пріоритету.

- Уперше в контексті відносин між мусульманським Сходом і Заходом виділено і описано дві парадигми взаємного сприйняття: імагінативна (зорієнтована на формування образу Іншого) і когнітивна (зорієнтована на раціональне розуміння Іншого), а також запропоновано новий підхід до діалогу культур з урахуванням взаємодії цих двох парадигм; висуваються нові аргументи на користь тези про історичну необхідність діалогу на основі когнітивної парадигми, що дозволяє позбутися негативних стереотипів взаємного сприйняття.

- Встановлено, що побудова конструктивного соціокультурного діалогу в Україні здатна попередити або мінімізувати деструктивні процеси, пов'язані з політичною, соціально-економічною кризою в умовах трансформації сучасного українського суспільства.

Теоретичне і практичне значення дисертації. Викладений матеріал і низка висновків, зроблених в дисертації, можуть бути покладені в основу подальших досліджень у даній області. Результати, отримані в цій роботі, а так само введений в науковий обіг новий матеріал можуть бути використані в лекційних курсах і семінарах із соціальної філософії, політології та культурології.

Особистий внесок здобувача. Концепція, зміст, висновки і тексти опублікованих робіт підготовлено і викладено автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Положення і висновки були представлені автором в доповідях і виступах на наукових конференціях в 2005-2007 роках, зокрема: XX наукові читання “Культура народів Причорномор’я з давніших часів до наших днів” (Сімферополь, 2005); XXXIV науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ (2005); XXI наукові читання “Культура народів Причорномор’я з давніших часів до наших днів” (Сімферополь, 2006); XXII наукове читання “Культура народів Причорномор’я з давніших часів до наших днів” (Сімферополь, 2006); XXXV науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ (2006); II Таврійських читаннях “Анахарсис” (Донузлав, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта - 2006” (Дніпропетровськ, 2006); XXXVI науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ (2007).

Публікації. Результати здійсненого дослідження викладено в 9 публікаціях, з них в профільних наукових виданнях, затверджених ВАК України, - 4, в формі тез виступів на конференціях - 5.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновку і списку використаних джерел, що містить 249 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 203 сторінок, з яких 176 сторінок займає основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ