Реферат: Соціологічний аналіз девіації

або не їсть тричi на день, або випадково одягла непарнi шкарпетки буде

дуже вiдрiзнятися вiд реакцiї на участь в оргiї, або на стверджен-

ня, що вона Наполеон.

Невеликi вiдхилення (deviation) вiд норми, або вiдхилення вiд

норм, про якi нiхто особливо не турбується, мають - якщо взагалi мають

- дуже незначнi соцiальнi наслiдки й тому не становлять особливого

iнтересу для соцiологiв. Соцiологiя вiдхилу (deviance) займається го-

ловним чином тими порушеннями ., якi значна кiлькiсть людей сприймає як образливi або гидкi, чи дуже поганi.

Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи. До першого типу відносять, як правило, таку поведінку, що набирає суспільно несприятливих, навіть дуже небезпечних форм (наприклад, злочинність), внаслідок чого суспільство змушене застосовувати відповідні санкції. Соціальні на­слідки цього типу девіантної поведінки полягають у підриві громадсь­кого порядку, посиленні ентропійних процесів, нівелюванні й розпаді особистості, зниженні якості роботи й рівня суспільних стандартів, на­ростанні соціальної апатії тощо. Рушійною силою цього типу девіан­тної поведінки є деформовані потреби і цінності, що спонукають осо­бистість або соціальну групу діяти всупереч вимогам суспільства. Причинами такої поведінки можуть бути також дефекти правової й моральної свідомості людей, які часто-густо пов'язані навіть із особ­ливостями їхньої емоційно-вольової сфери, настроєм, сподіваннями.

Другий тип девіантної поведінки пов'язаний із процесом розвитку суспільства, застаріванням його соціальних норм, критеріїв та стан­дартів, які необхідно змінювати, оскільки вони гальмують процеси суспільного розвитку. Масштаби поширення різноманітних форм де­віантної поведінки цього типу рухливі. Наприклад, вони можуть знач­но зростати в періоди соціальних змін, реформ, революційних пере­творень, коли відбувається руйнування стереотипів і застарілих норм поведінки.

У цих випадках далеко не кожна форма соціального відхилення (девіації) заслуговує лише негативної оцінки. Вона часто-густо міс­тить у собі вказівку щодо необхідності зміни «непрацюючих» норм та оновлення застарілих цінностей. Таким чином, цей тип соціальних від­хилень має відповідний прогресивний зміст, зав'язок майбутніх су­спільних змін.

Усе це свідчить про складність критеріїв оцінки різноманітних ти­пів і форм девіантної поведінки. Розробка таких критеріїв входить до предметної сфери девіантної соціології і вимагає усвідомлення спів­відношення між нормативною системою поведінки, нормативною сві­домістю суспільства та об'єктивними вимогами, перспективами його розвитку. Тобто виникає проблема, що якнайповніше виражає цю перспективу, — пануюча норма або не відповідна їй поведінка.

Слід зауважити, що соціальні відхилення (девіації) в поведінці лю­дей настільки ж різноманітні, наскільки різноманітні й існуючі етало­ни поведінки — норми, шаблони, стандарти тощо. Вчинок (дія) може не відповідати соціальній нормі з об'єктивних або суб'єктивних при­чин, цілями або мотивами, прямими або побічними наслідками. Він може бути новаторським або консервативним, типовим чи нетиповим, випадковим або закономірним, позитивним чи негативним. Однак межі й переходи між усіма такими оцінками досить відносні й мінливі. Найбільш стійкі й небезпечні для суспільства і особистості, найбільш важкоусувані соціальні відхилення в поведінці належать до явищ соціальної патології. Тому подолання явищ соціальної пато­логії, як і інших форм девіантної поведінки, є необхідною умовою оздоровлення суспільства, важливою складовою соціальної політики держави.

До основних форм девіантної поведінки належать правопорушен­ня (включаючи злочинність) пияцтво, наркоманія, проституція, самогуб­ство. Серед них злочинність є найнебезпечнішою формою, проявом гострого конфлікту між особистими та суспільними інтересами. Алкоголізація (пияцтво і алкоголізм) та наркоманія є формою втечі від повсякденних турбот і життєвих негараздів, засобом зняття напру­ження й невпевненості. Крайньою формою такої втечі є самогубство.

2. Біологічні , психологічні , соціологічні пояснення девіації.

Теорії аномії Е . Дюрктейма , Р. Мертона.

Девіація, як вже зазначалося, є результатом протидії нормам будь-якого суспільства. Теоретичний огляд основних концепцій девіації за­свідчує їх комплексно-системний характер. Адже біологічний, пси­хологічний та соціологічний підходи органічно взаємопов'язані, тоб­то інтегровані в єдину, комплексну системну цілісність. Причому со­ціологічний аспект виступає системоорганізуючим чинником, у якому синтезуються біолого-психологічні характеристики. Адже людина — біосоціальна істота. Соціальна суть людини визначає її як особистість за врахування біологічних і психологічних ознак. Саме в цьому поля­гає глибинний зміст соціології людської поведінки, включаючи її від­хилення від норм на рівні правопорушень чи злочинності.

Біологічні теорії девіації (Ломброзо, Шелдон) трактують безпосе­редню фізичну структуру людини (фізичні риси, тілесну будову) як прямий детермінант її девіації (фізичні особливості — причина девіантної поведінки).

Психоаналітична теорія Фрейда доповнює біологічну, наголошую­чи на внутрішньо притаманній особистості конфліктності, яка спричи­няє девіацію.

Соціологічний підхід враховує біопсихологічні фактори для уза­гальнення і втілення в інтегрально-соціальному обсязі. Згідно з со­ціологією девіації остання настає як наслідок різних форм аномії (відсутність норм — Дюркгейм; розрив у системі «цілі — засоби» — Мертон), соціальної дезорганізації (відсутність, послабленість, супереч­ливість норм — Шоу, Маккей), культурної дезорганізації (Селлін, Міллер, Сатерленд, Клауард, Охлін), групової дезорганізації (між владною групою та іншими — Беккер), кримінологічної дезорганізації (Турк, Квінні, Тейлор, Уолтон, Янг).

Основні теорії та концепції девіації

Пояснення	Теорія (концепція)	Теоретик	Основна ідея
Біологічне	Фізичні риси, пов'язані зі схильніст до злочинів	Ломброзо	Фізичні особливості є причиною девіації
	Певна фізична будова, що найчастіше зустрічається у девіантів	Шелдон	Те саме
Психологічне	Психоаналітична теорія	Фрейд	Конфліктність, притаманна осо­бистості, спричиняє девіацію
Соціологічне	Аномія	Дюркгейм	Девіація, зокрема самогубство, здійснюється через відсутність норм
	Соціальна дезорганізація	Шоу, Маккей	Девіація багатьох видів виникає, коли культурні цінності, норми та соціальні зв'язки відсутні, по­слаблені чи стають суперечли­вими
	Аномія	Мертон	Девіація відбувається, коли існує розрив між цілями суспільства та схвалюваними засобами їх досягнення.
	Соціокультурні теорії	Селлін, Міл-лер,Сатерленд, Клауард, Охлін	Конфлікти між нормами суб-культури та панівною культурою є причиною девіації
	Теорія навішу­вання ярликів	Беккер	Девіація — своєрідний ярлик, яким групи, що мають владу, по­значають поведінку більш слаб­ких груп
	Радикальна кримінологія	Турк, Квінні, Тейлор, Уолтон, Янг	Девіація є результатом протидії нормам капіталістичного суспільсва

ПершесоцiологiчнепоясненнявiдхилудавЕмiльДюркгейм, який

запропонував теорiю аномiї. Слово "аномiя" буквально означає

"вiдсутнiсть норм", "вiдсутнiсть нормативностi". Цим термiном Дюркгейм

позначив ситуацiю, що складається для iндивiдiв та суспiльства, коли

соцiальнi норми стають взаємно суперечливими, втрачають яснiсть або

навiть ( для деяких аспектiв соцiальної дiяльностi) взагалi зникають.

Дюркгейм звернув увагу, що такi ситуацiї складаються у часи криз

та радикальних соцiальних змiн ., (наприклад, при спадi дiлової актив-