В туризмі, як і в інших видах спорту, досягнення високих результатів неможливе без постійного фізичного вдосконалення, що є основним змістом тренувань і, разом з тим, нерозривно пов'язане із зміцненням і загальним підвищенням функціональних можливостей організму [1].

Під час туристичного походу доводиться долати значні відстані протягом тривалого часу із значним фізичним навантаженням, що варіює відповідно до складності рельєфу, темпу руху, метеорологічних умов, ваги рюкзака. Тому, запас міцності і особиста безпека туриста значною мірою залежать від його фізичної підготовки. Управління підготовкою туриста буде ефективним тільки в тому випадку, якщо викладач або тренер систематично одержує інформацію про стан спортсмена і його працездатність під час тренування, про рівень фізичної підготовленості.

Максимальний оздоровчий ефект від різноманітного і систематичного тренування буде в тому випадку, якщо характер і ступінь фізичного навантаження повністю відповідають стану здоров'я, рівню функціональної готовності організму, віку і індивідуальним особливостям людини. Без цього тренування виявляться не тільки малоефективними, але можуть принести шкоду.

1. Спортивна підготовка туриста

Самоконтроль туристів здійснюється постійно в період підготовки до туристських походів, у поході і після походу. Для самоконтролю використовуються дорожні нотатки, найпростіші методи тестування, визначаються ознаки втоми після навантажень різної величини.

Важливою умовою поліпшення загальної і спеціальної підготовки туриста-початківця є цілорічне тренування. Здійснюване протягом багатьох років, воно забезпечує високий рівень спеціальної підготовки і добрий стан здоров'я.

Цілорічне тренування умовно поділяють на три періоди: підготовчий, основний і перехідний. Завдання кожного періоду і його тривалість залежать від часу проведення основного походу чи подорожі.

Завдання підготовчого періоду:

а) розвиток фізичних якостей – сили, гнучкості, швидкості, загальної (та частково спеціальної) витривалості;

б) підвищення загального рівня функціональних можливостей організму;

в) виховання моральних і вольових якостей.

Завдання основного періоду:

а) подальший розвиток фізичних і морально-вольових якостей;

б) вдосконалення техніки і спеціальної фізичної підготовки;

в) набуття спеціальної витривалості:

г) участь у тренувальних походах, змаганнях з туристської техніки й орієнтування на місцевості.

Основний період можна умовно поділити на два «півперіоди»: передпохідна підготовка і власне похід.

Завдання перехідного періоду – активно відпочити, помірно займаючись іншими видами спорту.

По спрямованості й характеру впливу застосовуваних вправ фізичну підготовку прийнято ділити на загальну, спеціальну й загартовування організму. Це розподіл умовний, тому що з більшості випадків одна вправа вирішує завдання і загальної і спеціальної підготовки [3].

Загальна фізична підготовка сприяє всебічному гармонійному розвитку туриста. Спеціальною фізичною підготовкою виробляються якості й навички, необхідні в подорожі, пов'язаній з тим або іншим способом пересування – пішохідним, водним, лижним й ін. Загартовування поліпшує пристосовність організму до різноманітних похідних умов.

Будь-яке заняття із загальної та спеціальної фізичної підготовки складається з трьох частин, що органічно пов'язані між собою: підготовчої, основної, заключної.

Завдання підготовчої частини – підготувати організм до виконання завдань в основній частині уроку. Крім того, підготовка справляє оздоровчий вплив і зміцнює основні фізичні якості.

Засоби підготовчої частини такі: стройові вправи; спеціальні вправи для піднесення загального емоційного стану; розігрівання (прискорена. ходьба, легкий біг, вправи типу зарядки і розминки); рухливі ігри, елементи танців. Використовують також вправи для загального розвитку і спеціальні – для окремих груп м'язів (зі снарядами, на снарядах і без них); дихальні вправи; коригуючі вправи (стоячи, лежачи, сидячи) [5].

Основна частина заняття має на меті шляхом загальної і спеціальної фізичної підготовки поліпшити функції дихальної і серцево-судинної систем, удосконалити рухові якості.

В основній частині заняття використовують такі засоби: гімнастичні вправи, ходьбу, біг, стрибки, метання: піднімання, – передача і перенесення вантажу; лазіння, перелізання і переповзання; спеціальні вправи на паралельних брусах, перекладині, кільцях, коні, козлі, гімнастичній стінці й лаві; акробатичні вправи; легкоатлетичні види ходьби, бігу, метань, стрибків; лижна підготовка: їзда на велосипеді; веслування (народне, академічне); плавання; піднімання ваги; елементи боротьби; альпіністські вправи; ігри, танці. Спеціальні гігієнічні форми бігу, веслування, їзда на велосипеді та ходьба застосовуються з метою поступової адаптації організму до подальшого навантаження.

Завдання заключної частини заняття – привести організм до спокійного стану і підготувати його до подальшої діяльності чи відпочинку. У цій частині застосовують вправи, що заспокоюють, урізноманітнюють заняття: повільна ходьба, дихальні вправи; спеціальні вправи на розслаблення та вправи для вироблення правильної постави.

Час для кожної частини розподіляють по-різному, залежно від завдань уроку, форми, місця та умов його проведення, а також виду туризму. Здебільшого на підготовчу частину витрачають 15 – 25% часу занять, на основну – 60 – 70% і заключну – 10 – 15%.

Щоденна ранкова гігієнічна гімнастика триває звичайно 25 – 30 хв., що становить 130 – 180 год. на рік. Правильне використання при проведенні ранкової гімнастики природних факторів – сонця, повітря і води сприяє загартуванню організму туриста, запобіганню простудних та інших захворювань, виробленню здатності переносити різні коливання температури.

Завдання ранкової гімнастики такі: а) швидко привести організм у бадьорий стан після сну і підготувати його до наступної роботи; б) поліпшити діяльність усіх органів; в) сприяти розвиткові основних фізичних якостей. Як і урок, ранкова гімнастика має підготовчу, основну і заключну частини. Важливо дотримувати такої послідовності виконання фізичних вправ:

а) ходьба, біг;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--