Реферат: США - провідна постіндустріальна держава
Колонізація цієї території розпочалася лише на початку ХІХ століття. Але значний за обсягом ПРП привів до того, що по вартості промислової продукції Приозер’я випереджає Нову Англію та Середньо-Атлантичний район разом узяті. Посприяло цьому вигідне ТГП між залізною рудою озера Верхнє та аппалачським вугіллям, а в ширшому розумінні – центральне положення по відношенню до всього національного ринку США.
Детройт став "автомобільною й танковою столицею" США, а Чикаго – "м’ясною столицею" США (на чиказьких скотобойнях працює близько 30 тис. осіб) та світовою столицею верстатобудування, важливим центром виробництва будівельної та гірничої техніки. Чиказький аеропорт "О’Хейр" – найбільший у світі за пасажирообігом.
Розквіт району, який інколи називають "американським Руром", припав на першу половину ХХ століття. Зараз відбувається переструктуризація на користь нематеріального виробництва. Приозер’я стали називати "морозним поясом" на противагу так званому "сонячному поясу" Півдня та Заходу.
Район дуже важливий у сільськогосподарському відношенні – це кукурудзяна і молочна смуги (Вісконсін – "наймолочніший штат" в США).
ІІ.2. Північно-Західний Центр включає в себе штати Айова, Міссурі, Міннесота, Північна Дакота, Південна Дакота, Небраска, Канзас.
У фізико-географічному відношенні – це північна частина Великих рівнин США. Територія велика, але слабозаселена, тривалий час її значення визначалося виключно сільським господарством. І зараз тут виробляється майже 20% продукції рослинництва та 25% продукції тваринництва США.
За штатом Айова закріпився образ житниці США, кукурудзі тут навіть поставили пам’ятник із щирого золота – "Золотий початок". Провідні технічні культури району – соняшник і цукровий буряк. У тваринницькому відношенні – це північна м’ясна смуга, в якій свинарство і птахівництво успішно конкурують із скотарством.
Промисловий потенціал невеликий (всі 7 штатів разом узяті поступаються одному Огайо). Міста району переважно невеликі, їх виробнича структура формувалася під впливом потреб прилеглих територій. У промисловості переважають борошномельна, м’ясна, олійна, комбікормова та машинобудування. Деяким винятком є Сент-Луїс, в якому металургія поєднується з хутряною та пивоварною промисловістю, а також авіаційною (виробництво винищувачів, бомбардувальників) і ракетно-космічною (ракетні двигуни "Макдоннел-Дуглас").
Місто Уїчіто – вузькоспеціалізований центр авіапромисловості (стратегічні бомбардувальники "Боїнг").
ІІІ. Південь
За своїми природно-ресурсними характеристиками Південь значно багатший за Північ. Швидкі позитивні зміни після відміни рабства і поширення ринкових відносин були пов’язані з великим ПРП та дешевою робочою силою.
ІІІ.1. Південно-Атлантичний район включає в себе штати Делавер, Мериленд, Західна Вірджинія, Вірджинія, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Джорджія та федеральний округ Колумбія.
Тут простягається знаменита бавовницька смуга з переважанням технічних культур, що є дуже трудомісткими (тютюн, цукрова тростина, арахіс), а в зерновому господарстві – рису. Розвинуто товарне виробництво фруктів, ранніх овочів. Сільськогосподарська сировина і значні лісові ресурси виступили базою для формування обробної промисловості: текстильної, швейної, харчової, тютюнової, меблевої та целюлозно-паперової. Обробні центри невеликі, але вздовж лінії водоспадів Апалачських передгір’їв з їх дешевою енергією та залізниці "Нью-Йорк – Новий Орлеан" їх концентрація утворила суцільне "дисперсне місто".
Атланта – найважливіший транспортний вузол завдяки вигідному ЕГП. Це місто є крупним центром транспортного машинобудування ("Локхід" виробляє тут літаки-шпигуни і ракети; функціонує 3 автозаводи тощо), а ще Атланта стала батьківщиною напою кока-кола (штаб-квартира корпорації залишається тут).
Ньюпорт-Ньюс і Норфолк – центри суднобудування (атомні авіаносці), а також важливі порти, через які відвантажують на експорт кам’яне вугілля.
На березі Чесапікської затоки зручно розташувався Балтімор, значний виробник листової сталі й труб, олова, радарів та електроніки, а також цукру й овочевих консервів.
Вашингтон – це місто для виконання столичних функцій. Тільки урядових службовців тут більше 370 тис. осіб. Промисловість обмежується поліграфією та харчовою. Неподалік Вашингтону на атлантичному узбережжі знаходиться відомий курорт Вірджінія-Біч.
ІІІ.2. Південно-Східний центр має в своєму складі штати Кентуккі, Теннессі, Алабама, Міссісіпі. Інакше його називають "Старий Південь" – оскільки рабство і його пережитки існували тут у найвиразнішій формі.
Північна (гірська) частина економічного району на початку ХХ століття була слаборозвинена та низькоурбанізована (незважаючи навіть на видобуток вугілля). Особливу роль у піднятті економіки району належить "Програмі розвитку долини Теннессі". Стік річки був зарегульований, вона стала важливим судноплавним шляхом. Згодом ГЕС були доповнені ТЕС на аппалачському вугіллі та АЕС. Так було створено найбільший енергетичний комплекс країни, а потім атомну промисловість та виробництво фосфатних добрив. На цих галузях "виросли" найбільші міста району – Нешвілл і Хантсвілл. В нижній течії Міссісіпі, близько до виходу в Мексиканську затоку, розташований Батон-Руж – важливий нафтохімічний центр.
Слід зазначити, що Південні Аппалачі відомі й рекреаційними ресурсами (наприклад, Мамонтова печера). Штат Кентуккі – батьківщина бурбону, 95% світового виробництва цього міцного напою зосереджено саме тут.
У сільськогосподарському відношенні територія району відноситься до бавовницької смуги. Бавовна вдало доповнюється іншими технічними культурами (тютюн, арахіс, цукрова тростина). Значні площі ріллі зрошуються. Тваринництво представлене птахівництвом (як яєчного, так і м’ясного спрямування).
В середній частині бавовницької смуги головним організуючим центром є місто Мемфіс (харчова, легка, меблева промисловість).
ІІІ.3. Південно-західний центр (або "Новий Південь") представлений штатами Техас, Луїзіана, Оклахома, Арканзас.
Зараз це найбагатший та найдинамічніший економічний район США. В загальнодержавному масштабі він виділяється великим сільськогосподарським потенціалом (особливо у виробництві яловичини, вирощуванні овочів і фруктів, рису тощо), потужним нафтогазовим комплексом, сільськогосподарською хімією та успішним розвитком наукомістких галузей, зокрема електроніки й ракетно-космічної промисловості.
В історії розвитку індустрії провідну роль відіграли поклади нафти, сірки, калійних солей. Нафтопереробка і сільськогосподарська хімія (Х’юстон, Новий Орлеан, Корпус-Крісті, Монро, Лейк-Чарльз, Одеса) були доповнені електроенергетикою та енергомісткими галузями, зокрема в районі виплавляється майже половина алюмінію країни (Корпус-Крісті, Порт-Лавака, Рокдейл) з імпортованих ямайкських і суринамських бокситів.
Район не тільки виробляє найбільше в країні електроенергії, але й найбільше яловичини, є значним продуцентом фруктів, овочів, бавовнику та рису. Пасовищне тваринництво крім м’ясного скотарства представлене також м’ясо-вовняним вівчарством. Пониззя річки Ріо-Гранде – одна з найкращих у США зон овочівництва та вирощування цитрусових. У долині Міссісіпі вирощується бавовник, рис, арахіс і цукрова тростина.
Але сільське господарство та нафтогазовий комплекс – це старі галузі виробництва. Нові, переважно наукомісткі галузі, тісно пов’язані з військовою справою та космосом.
Х’юстон – найбільше місто всього Півдня, "хімічна столиця" США, одночасно і "космічна столиця" держави (тут знаходиться центр управління польотами). За більш ніж 2 тисячі кілометрів магістральних трубопроводів місто прозвали "мискою з макаронами".
Даллас і Форт-Уерт розташовані у внутрішній частині району на стику бавовницької та м’ясної смуг. Ці міста злилися між собою, утворивши промислово-міську агломерацію, що стала банківсько-фінансовою столицею Південно-Західного Центру. Значну роль відіграє харчова промисловість, важке машинобудування, а останнім часом і електроніка.