П л а н

1.	Завдання статистичного вивчення фінансів
2.	Статистика державного бюджету
3.	Статистика грошового обігу
4.	Статистика інвестиційної діяльності
5.	Статистика кредитної діяльності
6.	Статистика страхової діяльності

1. Завдання статистичного вивчення фінансів

Фінанси — це система економічних відносин, яка охоп­лює процеси утворення, розподілу та використання гро­шових фондів, а також виконує функції економічного регулятора виробництва, розподілу та перерозподілу су­спільного продукту та національного доходу.

Фінансово-кредитна система в останні роки знахо­диться у стадії постійного розвитку та реформ відповідно до вимог розвитку економічних та політичних процесів.

У Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) зазначається, що Україна самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а якщо треба, впроваджує свою грошову одиницю.

Утворення нових економічних відносин у сфері фінансів передбачає формування ринків кредиту та цінних паперів.

Ринок кредитів створюється на базі реформи банків­ської системи. Згідно з Законом України Про банки та банківську діяльність, прийнятому 20 березня 1991 р., банківська система країни є дворівневою. До її складу входить Національний банк України та комерційні банки, у тому числі Зовнішньоекономічний банк, Ощадний банк та інші комерційні банки різних видів та форм власності. Дворівнева система забезпечує ліквідацію монополізму в сфері кредитування.

Національний банк України координує і регулює на­явний та безнаявний грошовий оборот, резервуючи кре­дитні ресурси банків другого рівня та встановлюючи об­лікову процентну ставку за кредитні ресурси, які на­дають комерційним банкам, що забезпечує державне регулювання кредитної діяльності. Національний банк проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, є емісійним центром країни, організовує міжбанківські розрахунки, визначає курс грошової одиниці від­носно валют інших країн, має монопольне право на випуск наявних грошей у обіг, а також друк національних грошових знаків, створює і організовує діяльність державної скарбниці, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, представляє інтереси України у відносинах з централь­ними банками інших країн та міжнародними фінансово-кредитними організаціями, проводить реєстрацію та вста­новлює форми обліку і звітності комерційних банків дру­гого рівня.

Банки другого рівня, в тому числі спеціалізовані дер­жавні та галузеві кооперативні й інші створюються на акціонерних або пайових засадах, у здійсненні своєї кредитної діяльності повністю самостійні і працюють на госпрозрахунковій, комерційній основі. Наявність віль­них можливостей у дебіторів у виборі того чи іншого банку для одержання кредитів забезпечує створення ринку кредиту, що спонукає обидві сторони до більш ефективної взаємодії.

Ринковий обіг цінних паперів забезпечує фондова біржа. До категорії цінних паперів належать різноманітні грошові документи, що визначають фінансові відносини між юридичними та фізичними особами, які випустили ці папери, та їх фактичними власниками. Такі папери найчастіше передбачають одержання, а також можливість передачі прав, зумовлених в документі, іншим особам через вільну купівлю-продаж. До категорії цінних паперів можуть бути віднесені облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, акції, векселі та ін. Облігації посвідчують внесення власником коштів із зобов'язанням повернути їх номінальну вартість в зумовлений строк з виплатою процента у вигляді виграшу. Ощадні сертифікати передбачають повернення через зумовлений строк їх номінальної вартості та процента кожному власнику. Казначейські зобов'язання держави гарантують власнику погашення номіналу в зумовлений строк з виплатою доходу щорічно. Вексель гарантує повернення власнику означеної у ньому суми, яка, як правило, перевищує суму боргу, в конкретний строк. Акції посвідчують внесок коштів з правом одержання відповідного дивіденду у вигляді частки прибутку підприємства.

Власнику грошей ринок цінних паперів забезпечує вільний вибір форми вкладу своїх коштів з бажаним сту­пенем ризику. З позицій народного господарства вільний оборот цінних паперів приводить до більш раціонального перерозподілу та використання фінансових коштів, прискорює грошовий обіг.

У процесі вивчення фінансово-кредитної системи статистика здійснює аналіз: виконання, структури і динаміки бюджету) вивчення кредитних та розрахункових операцій у на родному господарстві: діяльності ощадних банків по акумуляції коштів населення; показників діяльності органів державного страхування; основних показників грошового обігу; фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємств; вивчення розрахункових відносин фінансової системи з галузями народного господарства.

2. Статистика державного бюджету

Державний бюджет — це план утворення і використання фі­нансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Він характеризує систему економіч­них відносин щодо формування державних фінансових ресурсів і напрямки їх використання в інтересах суспільства.

Бюджетна система складається з Державного бюджету Украї­ни, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республікан­ський бюджет та бюджети районів і міст республіканського під­порядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, рай­онні в містах, селищні та сільські бюджети.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної І системи України, є Зведеним бюджетом України. Останній використовується для аналізу та визначення засад державного регу­лювання економічного і соціального розвитку.

Розрізняють два види бюджетів: бюджет-брутто — форма побудови бюджету, за якої доходи і видатки показуються в розгор­нутому вигляді без сальдування зустрічних платежів, що мають місце в бюджетній системі країни, та бюджет-нетто — форма побудови бюджету, за якої доходи і видатки окремих бюджетів показуються як сальдо, тобто з урахуванням зустрічних платежів і (наприклад, кошти державного бюджету можуть бути спрямовані в місцеві бюджети і навпаки). Бюджет-нетто менший за бюджет-брутто. Різниця між ними являє собою внутрішній оборот грошо­вих коштів, який не збільшує реальних доходів і видатків Зведе­ного бюджету України.

Збір і обробка даних про доходи та видатки державного бюд­жету — справа статистики. Державний та місцеві бюджети складаються з дохідної та видаткової частин. Статистика аналізує І структуру та динаміку цих частин. Аналіз структури доходів і ви­трат дозволяє визначити основні джерела формування доходів держави і напрямки розподілу одержаних коштів, що має прин­ципове економічне і соціально-політичне значення.

При виконані цих задач статистика спирається на звітність про виконання Державного бюджету України і місцевих бю­джетів, яка надається бюджетними і банківськими установами, органами Державного комітету статистики і господарськими ор­ганізаціями.

У процесі аналізу склад доходів та видатків державного бю­джету вивчається більш докладніше. Надходження від підпри­ємств розподіляються за галузями та формами власності, надхо­дження від населення — за видами податків та іншими ознаками.

Дохід державного бюджету утворюють усі надходження від підприємств, установ та населення до бюджетів усіх рівнів упра­вління. Вони поділяються на поточні та капітальні доходи.

Поточні доходи включають податкові та неподаткові доходи, крім безоплатних надходжень, надходження від продажу землі, нематеріальних активів, державного майна, капітальні трансферти.

Податкові доходи включають різні види податків, тобто без­поворотних обов'язкових платежів органом управління, згрупо­ваним за об'єктами оподаткування: доходи, заробітна плата, майно, товари та послуги, зовнішня торгівля.

Неподаткові доходи включають усі безоплатні й безповоротні надходження до державного бюджету, такі як доходи держави від власності та підприємницької діяльності, продажу товарів та послуг (за винятком доходів від продажу основних фондів), над­ходження від адміністративних штрафів за несплату податків, а також добровільні, безоплатні поточні надходження з недержав­них джерел.

Капітальні доходи включають доходи від продажу основного капіталу, запасів державних резервів, землі, нематеріальних ак­тивів і капітальних трансфертів від недержавних підприємств, некомерційних організацій, приватних осіб.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними та юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, уста­новлених законодавством України.

Види доходів зведеного бюджету України: податок на доходи (прибуток) підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, державне мито, відрахування на геологорозвіду­вальні роботи, надходження до Фонду по ліквідації наслідків Чо­рнобильської катастрофи, надходження до Пенсійного фонду, прибуткові податки з громадян, плата за землю.

У міжнародних стандартах зі статистики та обліку використо­вуються дві класифікації податкових платежів: класифікація сис­теми статистики державних фінансів (СДФ) і класифікація сис­теми національних рахунків (СНР). Перша класифікація розроб­лена Міжнародним валютним фондом. Вона використовується для задоволення потреб державних фінансів, аналізу і розробки фінансової політики.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--