Реферат: Строки в цивільному праві

При порушенні строків розгляду претензії чи зали­шенні її без відповіді арбітражний суд може стягнути з порушника штраф у розмірі 2% від суми претензії. Якщо ж позивач звертається з позовом до арбітражного суду і не подає доказів того, що ним вживалися заходи доарбі-тражного врегулювання спору, то арбітр відповідно до п. 7 ст. 63 АПК України повертає заяву без розгляду для усунення допущених порушень.

Строки оперативного захисту порушених прав. Зако­нодавство, практика, наука цивільного права дозволяють захищати порушене суб'єктивне право власними одно­сторонніми діями і без звернення до юрисдикційного органу. Це, зокрема, має місце при застосуванні опера­тивно-господарчих санкцій.

Так, при порушенні зобов'язань контрагентом по­терпіла сторона може відповідно на це відреагувати: ска­сувати знижки з ціни, які надавалися: відмовитися від оплати неякісної продукції, яку поставщик поставив;

відмовитися від поставки продукції, строк поставки якої прострочений, і нарешті, в односторонньому порядку (як передбачено Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення) розірвати договір.

Але застосування заходів оперативного виливу по­винно бути пов'язане з необхідністю дотримання сторо­нами певного порядку й строків, що встановлюються законом чи договором. Так, при односторонньому розі­рванні договору поставки (наприклад, якщо поставщик поставляє неякісну продукцію) відповідно до Положення про поставку необхідно, щоб недобросовісна сторона договору була письмово повідомлена про це за місяць.

Присікальиі або преклюзивні строки. Це також строки здійснення суб'єктивних цивільних прав, і вони, як і строки позовної давності, мають на меті усунення неви­значеності у правовідносинах. Хоча законодавець не ко­ристується терміном "присікальні строки", він широко вживається у цивільно-правовій науці.

На відміну від строків позовної давності присікальні строки — це строки існування прав та обов'язків, на них не поширюються загальні правила щодо зупинення, пе­рерви чи поновлення строків позовної давності.

Закінчення строку позовної давності позбавляє сто­рону захисту суб'єктивного цивільного права в примусо­вому порядку через суд, але це не виключає можливості, що відповідач, незважаючи на закінчення строків позов­ної давності, добровільно виконає покладені на нього обов'язки. Закінчення ж присікального строку припиняє існування самого права, оскільки присікальні строки, за загальним правилом, не можуть бути продовженими, поновленими, зупиненими.

Присікальні строки передбачені різними статтями ЦК.

Так, до присікальних строків можна віднести загаль­ний строк дії довіреності, який не може перевищувати три роки; 6-місячний строк для збереження загублених речей, після чого їх власник втрачає на них право; стро­ки пред'явлення претензій до органів транспорту, по за­кінченню яких позивач позбавляється права звернутися за судовим захистом, оскільки в цих випадках арбітраж­ний суд на підставі п. З ст. 80 АПК України припиняє провадження по справі¹ , та деякі інші строки.

В літературі пропонують розрізняти такі присікальні строки: 1) строки, протягом яких виконання обов'язку веде до припинення суб'єктивного права; 2) строки, протягом яких невиконання обов'язку є перешкодою для виникнення суб'єктивного права; 3) строки, протя­гом яких нездійснення права тягне його припинення взагалі² .

Гарантійні строки. Ці строки встановлюють з метою збільшити відповідальність за якість продукції та товарів, які призначаються для довготривалого користування. Гарантійні строки — це строки, протягом яких продавець відповідає перед покупцем за якість товару. Гарантійні строки визначаються стандартними та технічними умо­вами. Якщо у стандартах чи технічних умовах гарантійні строки не передбачені, вони можуть бути встановлені договором.

Протягом гарантійного строку покупець або замов­ник, який виявив недоліки у товарах, має право вимага­ти від контрагента: а) замінити товар; б) зменшити ціну;

в) безоплатно усунути недоліки; г) розірвати договір з відшкодуванням збитків.

Розрізняють гарантійні строки: експлуатації, збере­ження, придатності. Залежно від вицу гарантійного строку змінюються і правила його обчислення: гарантій­ні строки експлуатації продукції обчислюються від дня початку використання продукції; на товари — від дня їх продажу через роздрібну торговельну мережу; на будіве­льні об'єкти — від дня підписання акта про їх прийман­ня відповідною комісією.

Гарантійні строки збереження та придатності обчис­люються від дня виготовлення продукції чи товарів.

Гарантійний строк експлуатації (використання) по­ширюється як на основний виріб, так і на комплектуючі вироби, і цей строк закінчується для них одночасно, як­що інше не передбачене стандартом чи технічними умова­ми. Гарантійний строк експлуатації продовжується на той час, протягом якого усувалися недоліки, або починається наново у випадках заміни неякісної продукції на іншу.

За своїм характером гарантійні строки є присікальними, оскільки вони визначають у часі межі відповідаль­ності продавця., поставщика, виготовлювача за якість товару.

Закінчення гарантійного строку припиняє право споживача вимагати усунення недоліків чи надання від­повідної компенсації у щойно згаданих випадках:

Строки набувної давності. Це строки, впродовж яких особа, що не є власником майна, але добросовісно, відкрито і безперервно володіє цим майном, може стати його власником.

Даний інститут відомий законодавцю багатьох країн. Так, ЦК Російської Федерації встановлено два види строків набувної давності: право власності виникає на боці безтитульного володільця, якщо він володів неру­хомим майном протягом 15 років; рухомим майном — протягом 5 років (ст. 234) .

Чинне законодавство України не передбачає загаль­ного правила щодо виникнення права власності за дав­ністю володіння, але в одній із норм ЦК зазначено: як­що протягом 6-ти місяців від дня передачі сільгосппідп­риємству бездоглядної робочої чи великої рогатої худоби або протягом двох місяців, коли йдеться про дрібну ху­добу, хазяїн цієї худоби не з'явиться, то худоба безопла­тно переходить у власність її нового володільця.

4. ПОЧАТОК ПЕРЕБІГУ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

1. Для обчислення строків позовної давності потрібно визначити їх початковий момент, оскільки від цього за­лежить не тільки правильне обчислення строку, а й мо­жливість захисту порушеного матеріального права.

За загальним правилом перебіг строку позовної дав­ності починається з того моменту, коли у особи виникає право на позов. Право на позов виникає від того дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про по­рушення свого права. Так, якщо за договором позики боржник повинен був повернути борг 1-го числа, але не повернув, то право на позов виникає у кредитора з 2-го числа, оскільки він знає, що боржник порушив строк виконання своїх обов'язків. Законодавець не випадково побудував диспозицію цієї норми так, що перебіг строку позовної давності починається не тільки з того моменту, коли особа дізналася про порушення свого права, а й з того моменту, коли вона повинна була дізнатися про це.

Скажімо, завод поставив підприємству 1-го числа браковану продукцію. Підприємство прийняло продук­цію за якістю і склало акт про прийомку лише 30-го чи­сла. Право на позов виникає у покупця, однак, не 30-го числа, а з того моменту, коли він був зобов'язаний ви­явити дефекти. Відповідно до Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, затвердженої 25 квіт­ня 1966 p. (П-7), приймання продукції за якістю повин­но бути здійснене: при міжміській поставці — протягом 20 днів, при міській поставці — протягом 10 днів, а швидкопсувної — протягом 24 годин. Тому в даному ви­падку строк позовної давності починає свій перебіг не з того числа, коли замовник виявив брак і склав акт, а від того дня, коли продукція повинна була бути прийнята за вимогами нормативного акта, тобто відповідно з 21 чи 11 числа.

2. У зобов'язаннях, строк виконання яких не визна­чений або визначений моментом витребування, давність починають обчислювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов'язання, а як­що при цьому боржникові надається пільговий 7-денний строк для виконання, то давність починають обчислюва­ти по його закінченні. Так, за загальним правилом, бор­жник зобов'язаний виконати зобов'язання, строк яких невизначений або визначений моментом вимоги креди­тора, — у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із за­кону, договору чи сугі зобов'язання.

Коли договір майнового найму укладено без зазна­чення строку, він вважається укладеним на невизначе­ний строк, і кожна із сторін має право відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це контр­агента письмово за три місяці. В цьому разі перебіг строку позовної давності починається по закінченні строку, вка­заного в письмовому повідомленні, але не менше ніж за три місяці з моменту відправлення повідомлення.

У ЦК та в деяких спеціальних нормативних актах мі­стяться й інші правила початку обчислювання перебігу строків позовної давності.