Реферат: Сучасна італійська дитяча література

Вступ

1. Муссоліні

2. Антоніо Грамши

3. Італо Кальвіні

4. Джанні Родарі

5. Марчелло Арджиллі

6. Ріпі Реджані

7. Джованні Піреллі

Важкі часи настали для італійської культури і літератури при фашизмі. У період «чорного двадцятиліття» диктатури Муссоліні (1922–1943) випускалася величезна кількість книжкової продукції, покликаної вселяти дітям фашистські ідеали. Уже самі назви цих видань говорять багато про що: «Маленький фашистський світок», «Муссоліні для дітей», «Дуче очима дитини»… Критичні і демократичні тенденції нещадно виганялися. «Соціальне життя дітей, об'єктивне історичне оповідання, правдиві біографії вчених і художників усіх країн, пригодницька повість з гуманістичним або соціальним напрямком, зображення життя інших народів – усе це майже пішло з дитячої літератури, тому що ризикувало прийти в зіткнення з загальною тенденцією фашистської культури», – говорилося в доповіді професора Валери на конгресі, присвяченому дитячій літературі і національній культурі, що відбулись в Італії у 1961 році.

У той же час католицькі кола посилено публікували дитячі книжки сентиментально-релігійного змісту про благодійних ченців, доброчесних багатіїв і смиренних бідняків. «Книги славнозвісні і нудні, писанина без мистецтва і без поезії» – так відзивався про цю друковану продукцію Антоніо Луіджи у своїй книзі «Історія літератури для дітей» (1966).

Справжній дух класичної традиції дитячої літератури, італійської народної казковості живе в ці роки в тих казках, що написав для своїх дітей творець і вождь Італійської компартії Антоніо Грамши (1891–1937). Кинутий у в'язницю і помер після одинадцяти років болісного ув'язнення, Антонио Грамши створив у фашистській катівні ряд чудових теоретичних робіт, присвячених проблемам марксистської філософії, питанням економіки і культури. У «Листах з в'язниці» він звертається до рідних і близьких із закликом до стійкості і боротьби. У листах, адресованих своїм маленьким синам, Грамши розповідає складені їм самим казки. Вони повні любові до природи і тварин, казковість переплітається в них з алегорією. Італійський революціонер хоче вселити своїм дітям віру в сили людини, здатного перетворювати світ.

Всенародний рух Опору фашизмові, що розгорнувся в Італії в 1943–1945 роках, приніс справжнє відновлення для всієї національної культури. Антифашизм став прапором післявоєнної передової літератури, що звернулася до гострих соціальних тем, до реалістичного зображення життя. Уроки Опору, продовжуюча боротьба народу за демократичні права дали новий напрямок італійській дитячій літературі. Післявоєнний період її розвитку приніс великі художні досягнення в області дитячої поезії, прози, казки.

Для сучасної дитячої літератури в Італії характерна чітка усвідомленість її цілей, її місця в боротьбі за прогресивну народну культуру. Проблема дитячого читання постійно знаходиться в центрі уваги Комуністичної партії Італії, багатьох демократичних культурних організацій.

У сучасній прогресивній літературі для дітей в Італії велике місце займають казкові сюжети. Це багато в чому обумовлене дохідливістю жанру казки, у яку легко внести елемент алегорії і сатири, сполучити цікавість з виховними цілями. Крім того, сучасні італійські письменники прагнуть прищепити підростаючому поколінню любов до народної традиції, що у часи фашизму була віддана забуттю.

Відродження інтересу до народної казки знайшло прекрасне практичне втілення в збірці «Італійські казки» (1956) прогресивного письменника Італо Кальвіно. Протягом декількох років молодий прозаїк займався підбором і обробкою казок, що існують у фольклорі Італії на різних діалектах і в різноманітних варіантах. Підсумком цієї праці з'явилися збори двохсот найбільш оригінальних і розповсюджених казок. У передмові до книги Кальвіно підкреслював, що казка відбиває реальний життєвий досвід, накопичений у народній селянській свідомості за багато століть, «У казці вся – правда»,– писав Кальвіно.

У збірнику Кальвіно є чимало казок, до яких не існує паралелі у світовому фольклорі. Це, як правило, чисто локальні історії, зв'язані з побутом і вдачами окремих італійських провінцій.

Така, наприклад, казка «Борода графа»: хоробрий солдат Мазино піймав на гарячому хитрого графа, що, розпустивши слухи про страшну відьму, крав в селян корів. У казці «Флорентинець» висміюється пристрасть жителів Флоренції до хвастощів; у казці «Солдат-неаполітанець» уродженець Неаполя, усупереч дурній славі, що закріпилася за цим містом, виявляється хоробрішим і розумнішим своїх товаришів з інших провінцій. Характерне для італійської літератури глузливе відношення до клерикалізму зближає деякі казки з новелою. Така, наприклад, новела «Ніч у раї», де розповідається, як у загробному світі святий Петро грає на контрабасі, і т.д.

Вихід збірника Кальвіно виявився видатним внеском у справу збереження італійської фольклорної традиції. Критика називає Кальвіно «італійським Гріммом» або «італійським Афанасьєвим».

Талановиті книги для дітей, перейняті духом сучасності й у той же час зберігаючі живий зв'язок з народною традицією, створював письменник Джанні Родарі, що зіграв велику роль у розвитку не тільки італійської, але і світової дитячої літератури. Його вірші, казки, повісті користуються заслуженою популярністю дитячого читача в Італії і завоювали визнання у всьому світі.

Джанні Родарі, у минулому - шкільний учитель, активний учасник Опору, прийшов у дитячу літературу через газету «Книга», в редакції якої він працював в післявоєнні роки в центральному органі Італійської комуністичної партії, він створив там «Куточок для малят». У цій рубриці стали з'являтися веселі, що легко запам'ятовуються вірші про життя дітей та їхні мрії. От що розповідає про початок свого поетичного шляху сам Родарі: «Уже кілька років пройшло після того, як я перестав викладати, але взявшись за перо, я уявив собі, що на мене спрямовані очі моїх учнів, що вони чекають від мене казки або веселі історії. Так я почав писати для малят».

Улюблені образи італійських казок та традиційні мотиви дитячої поезії наповнялися сучасністю у віршах Родарі. Форма багатьох його віршів почерпнута з італійського дитячого фольклору. Це так звані «філастроке» – колискові, що складаються в живому вільному розмірі. Перша книжка Родарі так і називалася – «Книга філастроке» (1950). За нею пішли: «Потяг віршів» (1952), «Вірші про небо і землю» (1961) і інші.

Героями віршів Родарі стали діти, що живуть у хатинах і підвалах. Це служаночка, на яку кричить господарка, син рибалки, босоногий маленький листоноша і чистильник чобіт.

Жваво й образно розповідає поет про радість праці, глузує з багатих ледарів («Чим пахнуть ремесла», «Якого кольору ремесла», «Лудильщик» і ін.). Задерикуватий гумор змінюється скорботними нотами, коли у світ світлих уявлень дитини вторгаються картини несправедливості, страждання, насильства («Хлопчик з Модени», «Слово «плакати», «Чіччо»).

У передмові, написаній Родарі для першого збірника його віршів, італійський письменник розповідав, як створювалися його «філастроке».

«Один раз у редакцію прийшов лист від однієї жінки. «Я живу в темному і сирому підвалі, – писала вона. – У цьому підвалі росте мій хлопчик, його кличуть Чіччо. Напиши віршик і для нього». Отак з'явився на світ вірш «Чіччо»:

Чиччо в подвале живет, у помойки,

Спит на скрипучей, расшатанной койке.

Стол хромоногий да табурет,

Больше в подвале мебели нет...

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--