Реферат: Сутність та методи процесу управління

Функціональний допомагає лінійним керівництвом використовувати функції управління своїми підрозділами.

Між лінійними керівництвами і посадовими особами апарату управління виконують певні організаційні відносини. Сукупність лінійних і апаратних органів управління та відносини між ними утворюють систему управління підприємством.

2.2. Організаційна система управління будь-яким суб’єктом господарюванням – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

Дедалі характернішим для організаційної структури стає їх нетривалість і нестійкість.

На великих підприємствах вона змінюється кожні 5 років, на малих – щороку. Тому при виборі структури рекомендується враховувати такі важливі фактори, як невизначеність середовища, складність продукції, поведінка споживача, фактор часу та ін. Внаслідок постійної мінливості середовища, зумовленої динамізмом підприємницької діяльності, збільшенням конкуренції і ризику, головними критеріями здатності фірми до виживання є гнучкість і адаптивність, здатність до інновації.

При створенні підприємницької організації, крім гнучкості і адаптивності, враховують і інші важливі критерії вибору структури (таб.1.).

Організаційна структура підприємства ринкової економіки порід із гнучкістю, адаптивністю, та здатністю до інновацій повинна мати такі переваги, як керованість і підприємницький дух. Саме ці якості, разом узяті, зумовлюють тісну взаємодію формальної і неформальної структур.

Доповнюючи формальну структуру., неформальна бере на себе невирішені нею проблеми, формує нові комбінації людей, які враховують інтереси кожного.

Неформальна структура не тільки доповнює формальну, а й є джерелом багатьох проблем. Насамперед, це формування системи цінностей, стимулів, ролей, які не завжди збігаються з цілями підприємства. Тому із самого початку потрібно організуватися на необхідність збільшення цих двох структур. Тільки так можна досягнути успіху.

В організаційній структурі управління кожний її елемент (виробничий чи управлінський підрозділ) має своє певне місце та відповідні зв’язки, які і забезпечують їх взаємодію. Наведенні елементи системи управління поділяються на лінійні, функціональні та між функціональні.

Лінійні зв’язки виникають між підрозділами та керівництвами різних рівней управління.

Функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, що виконують певні функції на різних рівнях управління.

Міжфункціональні зв’язки мають місце між підрозділами одного і того ж рівня управління.

Таблиця 1 . Характеристики організаційних структур

Цілі та завдання структури	Ступінь відповідності організаційним категоріям
	лінійне функціонування	управління по продукту	управління по проекту	вечурні форми
Одержання фундаментальних результатів	В	С	Н;С	Н
Підвищення професійно-кваліфікаційного рівня	В	С	С	Н
Вимоги до управлінської підготовки персоналу	Н	С	С	ДВ
Досягнення короткострокових цілей комплексу робіт, програм тощо	Н	С	С;В	ДВ
Залучення основних категорій персоналу до суміщення професій	Н	Н	С	В
Простота передачі розроблених форм, методів, технологій та ін.	В	С	С;Н	Н

2.3. Організаційні форми управління.

На практиці організаційні форми управління реалізуються у різних типах підприємств, об’єднань, гос. товариств, визначених законодавствами України:

- серед підприємств – індивідуальні, сімейні, колективні, державні, спільні, орендні;

- із об’єднань – асоціації, корпорації, концерни, консорціуми;

- до господарських - акціонерні товариства відкритого і закритого типу, товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю, повні і командитні товариства.

2.4. Типи організаційних структур управління.

В практиці господарювання традиційно розрізняють декілька типів організаційних структур управління.

1. Лінійна – це така структура, між елементами якої існують лише одно канальні взаємодії. За лінійної структури кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції у відповідному підрозділі.

2. Основу функціональної структури становить поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління. Функціональна структура забезпечує компетентне керівництво по кожній функції управління і забезпечує чутливість до нових явищ у зовнішньому середовищі.

3. Лінійно-функціональна структура управління спирається на підрозділ повноважень та відповідальності по функціях управління та прийняття рішень по вертикалі (рис.2.1)

4. Виникнення дивізіональної організаційної структури управління пов’язане з поглибленням поділу управлінської праці. За дивізіональної структури кожний виробничий підрозділ має свою власну досить розгалужену структуру управління, що забезпечує його автономне функціонування.

5. За матричної організаційної структури управління поряд з лінійними керівництвами підприємства та функціональними апаратами управління виділяють ще й тимчасові предметно-спеціалізовані ланки-проектні групи (рис. ).

Проектні групи формуються з спеціалістів постійних функціональних відділів. Головна особливість матричних організаційних структур – їх включно висока гнучкість та орієнтація на нововведення.

2.5. Основні вимоги управління

Щоб процес управління був ефективним , необхідно дотримуватися таких основних вимог: