Реферат: Світова культура XIX-XX століття

Реферат на тему:

Світова культура XIX-XX століття

ПЛАН.

I. Світова культура XIX століття.

1.1 Науково-технічний прогрес і формування нових світоглядних орієнтирів.

1.2 Основні художні течії XiX ст: класицизм, романтизм, реалізм.

1.3Особливості розвитку художньої культури в кінці XIX ст.

II. Світова культура XXст.

2.1 Загальна характеристика світової культури XXст., її особли­вості та

періодизація.

2.2 Модернізм як специфічний культурний феномен XXст.

2.3 "Масова культура" та її роль у сучасному суспільстві.

Висновок.

Використана література.
I . Світова культура XIX століття.

1.Науково-технічний прогрес і формування нових світоглядних орієнтирів.

Започатковані епохою Просвітництва тенденції культурного розвитку знайшли своє продовження в XIXстолітті, однак в цей період проявили се­бе нові соціально-історичні фактори, які суттєво вплинули на всю систему культурного життя Європи.

Одним із таких факторів став промисловий переворот, суть якого поля­гала в переході від мануфактурного до машинного виробництва. Цьому процесові в значній мірі сприяло створення парової машини видатним анг­лійським винахідником Джеймсом Уаттом. Промисловий переворот доко­рінно змінив не лише технічну основу виробництва, а й суттєво вплинув на побут, ціннісні орієнтації людей. Швидкими темпами зростав процес урбанізації, втягуючи у вир міського життя мільйони людей, ламаючи звичний патріархальний спосіб існування. Все це формувало відчуття напруженої динаміки оточуючої дійсності. Впродовж XIXстоліття людство нагромадило велику кількість наукових знань, успішно застосувавши їх на практиці.

| Так, однією з найбільших проблем, розв'язаних в даний період, було отри­мання і використання електроенергії. Великий вплив на розширення інформаційного простору, на весь культурний процес світового розвитку мало винайдення телефону, радіо, фонографа, грамофона та ін.

Якісному стрибку в розвитку природознавства сприяли три великі від­криття: створення клітинної теорії, відкриття закону збереження іперетво­рення енергії, створення еволюційної теорії. У природознавстві назрівала заміна метафізичного погляду на природу - діалектичним.

Успіхи в галузі природознавства позитивно вплинули на розвиток філо­софської думки. Особливо виділяється в цей період німецька класична фі­лософія, яка веде свій початок з часу появи перших праць Іммануїла Канта. Важливе місце у філософії Німеччини посідають Йоган Готліб Фіхте та Фрідріх фон Шеллінг, а вершиною німецького класичного ідеалізму вважа­ється філософія Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, головне досягнення якого теорія діалектики. Дуже важливо, що Гегель зробив спробу система­тизації всього змісту виробленої людством культури. Всю історію людства філософ розглянув як єдиний процес, в якому кожна доба займає своє особ­ливе місце і спричиняє вплив на наступні епохи.

Філософія Гегеля мала величезний вплив на розвиток науки в цілому та Історичних досліджень зокрема. Філософи та історики намагалися з'ясувати закономірності різних періодів світової історії. Характерно, що в цей період надзвичайно зросло загальне захоплення історією. Майже в усіх європейсь­ких країнах утворюються історичні товариства, формуються національні школи істориків, серед яких особливо виділяється школа, яка склалася у Франції в добу Реставрації (О.Тьєррі, О.Міньє, Ф.Гізо). Формування світо­глядних орієнтирів відбувалося і в сфері розвитку суспільно-політичної" ду­мки, яка в країнах Західної Європи найбільш рельєфно представлена такими течіями, як консерватизм, лібералізм, соціалізм.

Всі ці процеси та фактори робили відповідний вплив на розвиток художньої культури, для якої характерним було розмаїття напрямів, методів, видів та жанрів. Діячі мистецтва, художньо відображаючи світ, по-своєму допомагали людям пізнавати його красу, Його цінності та прерогативи. XIXстоліття породило справжніх титанів людського духу.

2.Основні художні течії XiX ст: класицизм, романтизм, реалізм.

Для європейської культури притаманна була послідовна зміна трьох основних художніх напрямів: класицизму, романтизму, реалізму , І лише наприкінці століття дають про себе знати перші ознаки модернізму, що зго­дом вилилися в буйне розмаїття художніх течій на початку XX ст.

Такий поширений раніше у культурному процесі Західної Європи на­прям, як класицизм , на початку XIXст. відходить у минуле, поступаючись місцем романтизму, який заполонив творчу уяву багатьох митців. Але саме в цей час класицизм дав людству такі шедеври мистецтва слова, як твори німецьких поетів і мислителів Й.В.Гете (1749-1832) та Й.Ф.Шіллера (1759-І805рр.).Яскравим прикладом можуть служити "Розбійники", "Заколот Фіеско", "Підступність та кохання" Шіллера, "Римські елегії", "Єгмонт" Гете. Для цих творів характерні раціоналістична виразність образів та сюжету, тонкий ліризм, орієнтація на високі ідеали античності.

В стилі класицизму творили і видатні французькі художники Жак Луї Давид (1748-1825 рр.) та його учень Жан Огюст Доменік Енгр (1780-1867 рр.) Давід був першим живописцем Наполеона.

Давід створив величезну школу учнів. З його майстерні вийшов і вели­кий художник Жан Огюст Доменік Енгр, який також змалював ряд знаме­нитих портретів, а також художніх полотен. Однією з головних його праць є вівтарний образ для церкви його рідного міста Монтована, де Енгр навмис­не подає образ мадонни близьким до Сикстинської мадонни, виражаючи своє захоплення Рафаелем і намагання бути вірним заповітам великого ху­дожника.

Якщо ж вести мову про романтизм , що прийшов на зміну класицизмові, то його поява в значній мірі була зумовлена бурхливими подіями Французь­кої революції 1789-1794 років, які змінили не тільки соціальний устрій Фра­нції, риси її побуту і станові відносини, а й пред'явили мистецтву нові ви­моги: служити не вибраній публіці, а революційним масам, і воно дійсно вийшло із стін палаців на вулиці і площі, заговорило могутньою і в той же час доступною для всіх мовою. Разом з тим поява романтизму пояснюється і певним розчаруванням в результатах революції, в ідеології Просвітництва і в буржуазному прогресі.

Саме тому основою романтичного світосприймання став болючий роз­лад ідеалу і соціальної дійсності,- а романтичний герой - це герой гордої одинокості і неприйняття світу через його недосконалість. Він часто вияв­ляється поставленим в надзвичайні умови, в яких розкривається могутність його духу. Своєрідність цього методу - напруженість подій, велика роль фатальних випадковостей, широке використання фантастичних і легендар­них образів і мотивів, гротеск і контраст як улюблені засоби зображення. В своїх, художніх узагальненнях романтики тяжіють до символіки, уникаючи побутової конкретизації характерів.

Головними представниками романтизму в німецькій літературі були: Новаліс (Фрідріх фон Харденберг), Е.Т.А.Гофман; в англійській-У.Вордсфорт, В.Скотт, Дж.Байрон., П.Б.Шеллі, В.Ґюго, А.Ламартін, Жорж Санд та інші.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--