Реферат: Світовий ринок озброєнь

до звуження ринку збуту української військової продукції. Необхідно

також враховувати, що сьогодні зброя офіційно не продається Іраку,

Ємену, Камбоджі, КНДР, Кувейту, Ліберії, Лівії, Сомалі, Ефіопії та

Югославії. Практично припинилося постачання зброї до В’єтнаму, Куби та

Лаосу.

Протилежна ситуація спостерігається в регіонах Південно-східної,

Східної та Південної Азії, де стрімкий економічний розвиток

супроводжується поступовим розгортанням ряду конфліктів, які поки що

залишаються нібито “замороженими”. Так, у Південній Кореї група

експертів у сфері оборони опублікувала доповідь, в якій наполягає

збільшити щорічний військовий бюджет на 14% до 2001 р., мотивуючи це

небезпекою з боку КНДР. У 1996 р. оборонний бюджет Південної Кореї

збільшився приблизно на 12% [24].

Країни Східної та Південно-східної Азії здійснили в 1994-1995 рр.

закупівлю техніки в основному для власних військово-морських та

військово-повітряних сил, щоб забезпечити охорону морського узбережжя,

захистити морські економічні зони та океанські комунікації. Однак до

традиційних замовлень на патрульні кораблі малого тоннажу в останній

час додалися фрегати малого та середнього водотоннажу. Деякі з цих

країн дедалі активніше демонструють регіональні амбіції і розглядають

питання щодо закупівлі техніки та озброєння як засіб, здатний

забезпечити їхні інтереси з позиції сили. При цьому слід зазначити, що

в останні роки країни Південно-східної Азії почали поступово

переходити від закупівлі морської техніки та озброєння на Заході до

будівництва їх на власних верфях.

Держави Близького Сходу і надалі продовжують фігурувати серед

найбільших імпортерів конвенціонального озброєння в світі, а проте

кількість та вартість їхніх замовлень дедалі зменшується. Програми

переозброєння, що були розпочаті країнами Перської затоки після