Реферат: Тайвань у міжнародній торгівлі
Найвищі темпи росту економіки спостерігалися в 70-80-і роки (9,2 і 9,3%). Тепер темпи росту знизилися до 5,2%. За економічним потенціалом Тайвань входить в десятки світових експортерів капіталу, а по валютних запаса (103 млрд доларів у 2003 року) займає третє місце в регіоні після Японії та Китаю. ВВП на душу населення складає 27 500 доларів.
На Тайвань припадає 8% світових продажів настільних персональних комп’ютерів, 22% ноутбуків, 83% материнських плат і 51% моніторів.
Галузева структура: 57% ВВП виробляється у сфері послуг, 40% у промисловості, 3,5% - у сільському господарстві.
Сільське господарство спеціалізується на рисі, цитрусових, чаю, цукровій тростині. Промисловість орієнтована на експорт і виробляє: текстиль, одяг, електроніку, продукцію харчової і хімічної промисловості.
Тайвань інтенсивно імпортує іноземний капітал і технології, а через напруженість відношень із Китаєм є солідним імпортером озброєння.
На Тайвані основним джерелом надходжень грошей у промислове виробництво спочатку був експорт сільськогосподарської продукції, так званий схований «рисовий податок» - переведення грошових накопичень фермерів у промисловість через кредитно-банківську систему.
Йшов поступовий перехід від великого приватного і державного землеволодіння до дрібного-сімейного типу. Під час продажу значних земельний власник 70% вартості своєї землі одержував рисом, а 30% акціями державних промислових підприємств. Проведення аграрної реформи дали можливість поповнити державний бюджет, удосконалити форми власності, прискорити індустріалізацію сільського господарства, перебороти моно культурність, розукрупнити виробництва, підсилити процеси урбанізації шляхом зменшення числа сільських жителів.
Для Тайваню є характерним широкий розвиток малого бізнесу. Здебільшого це ремісничі підприємства і підприємства обробної промисловості, власний капітал яких складає 40 млн. тайванських доларів, а також транспортні компанії і комерційні фірми з річним оборотом не менше 40 млн. тайванських доларів.
Активну політику заохочення малого бізнесу країна почала проводити із середини 60-х років, коли впроваджувалася експорторієнтована модель розвитку. У 60-90і роки малі і середні підприємства давали 98-99% загального обсягу ВВП. Вони забезпечили 60% експорту. Успіх такої форми підприємництва пов’язаний з умінням проводити гнучку ринкову політику, своєчасно адаптуватися до ринкової кон’юнктури, що постійно змінюється, умінням співробітничати з посередницькими компаніями і закордонними партнерами.
Для допомоги малому бізнесу і підготовки кадрів на Тайвані створено спеціальну молодіжну комісію. Вона займається виділенням кредитів молодим бізнесменам, проводить технічні, юридичні консультації, готує менеджерів. Ця організація опікується більш 5 тис. малих підприємств. Фінансову допомогу малим і середнім підприємств Банк малого бізнесу Тайваню, Кредитно-гарантійний фонд дрібного і середнього бізнесу і центр малого бізнесу.
У 70 км. від столиці Тайваню – Тайбея поблизу двох університетів створено науково-технологічний парк, тут розташовані науково-технічні інститути промислових технологій, електроніки: корпорації по розробці мікроелектроніки, компанії з виробництва напівпровідників, центр біотехнологій.
Науково-технологічний парк спеціалізується на розробці і випуску комп’ютерів і периферійного устаткування, електронних компонентів, напівпровідникових приладів; зайнято в цьому більш 12000 вчених і спеціалістів.
У таблиці 1 надані основні економічні показники Тайваню.
Табл. 1 Основні економічні показники Тайваню (2005)
|
ВВП на душу населення (PPP): |
$27,500 (2005) |
|
ВВП – розподіл за секторами: |
Сільське господарство: 1.8% промисловість: 25.9% послуги: 72.3% (2005) |
|
Робоча сила: |
10.6 міліонів (2005) |
|
Рівень безробіття: |
4.1% (2005) |
|
Населення нижче межі бідності: |
0.9% (2005) |
|
Рівень інфляції: |
2.3% (2005) |
|
Інвестиції (фіксоване): |
К-во Просмотров: 453
Бесплатно скачать Реферат: Тайвань у міжнародній торгівлі
|