Реферат: Тайвань у міжнародній торгівлі

Бюджет:

надходження: $41.67 млрд.

видатки: $50.26 млрд.

Продукти сільського господарства:

рис, кукурудза, овочі, фрукти, чай; свинина, молоко, риба

Промисловість:

Електроніка, хімія, текстиль, сталь та залізо, машиннобудівництво, цемент, двигуни, фармацевтика

Експорт:

$76,19 млрд. f.o.b. (2005)

Товари, що експортуються:

Комп’ютери та електричні прилади, метали, текстиль, пластик і гума, хімія (2002)

Країни, в які експортується:

Китай 21.6%, США 16.22%, Гонконг 15.1%, Японія 7.7% (2005)

Імпорт:

$181.6 млрд. f.o.b. (2005)

Товари, що імпортуються:

електричні прилади 44.5%, мінерали, точні інструменти (2002)

Країни, з яких імпортується:

Японія 25.3%, США 11.6%, Китай 11%, Південна Корея 7.3%, Саудівська Аравія 4.1% (2005)

Отже, Тайвань має динамічну капіталістичну економіку з поступовим зменшення державного контролю над інвестиціями та зовнішньою торгівлею. Відповідно до цієї тенденції, декілька великих державних банків та промислових компаній приватизуються. Сільське господарство має менше 2% ВВП країни, поступово знижуючись з 1952 року, коли ВВП сільського господарства складало 32%. Тайвань – найбільший інвестор на Південно-Східній Азії. З 2005 року найбільший експортний ринок Тайваню - Китай. Реальне ВВП зростає кожного року протягом останніх семи і на 2004 складав 6,1%. Однак, через підвищення цін на нафту і процентних ставок в 2005 році ріст ВВП склав 3,8%. Рівень інфляції та безробіття зменшуються.

3. Зовнішньоекономічні зв’язки країни

Після закінчення другої світової війни Тайвань, маючи один з найвищих у світі темпів росту економіки й експорту, перетворився в порівняно потужне в економічних відносинах адміністративне утворення. Нині Тайвань входить у групу нових індустріальних країн (НИС) “чотирьох малих економічних драконів” Східної Азії, до яких ставляться також Республіка Корея, Сінгапур і Гонконг, грає усе більше значну роль в економіці Азіатсько-Тихоокеанського регіону. В 1991 р. Вступив в організацію Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва.

Тайвань зумів домогтися міжнародного економічного визнання, вийшовши по обсязі торгівлі на 14-е місце у світі (162 млрд. $) і заслуживши репутацію одного з найбільш динамічних партнерів. Острів займає 12-е місце у світі по експорті, що в 1992 р. склав 83 млрд. $. За структурою експорт на 95,5 % складається із промислової продукції. Найважливішими торговельними партнерами Тайваню є США, Японія, Гонконг, ФРН, і КНР.

Міцне фінансове становище й пошук можливостей більше вигідного вкладення капіталу сприяли росту тайванських інвестицій за рубежем. З 1987 по 1992 р. Вони перевищили 19 млрд. $ - 9-е місце у світі й 2-е місце в АТР послу Японії, причому значні кошти направлялися в КНР. В 1992 р. Тайвань став третім за значенням інвестором у китайську економіку після Гонконгу й США, відтіснивши Японію на 4-е місце. В1987 - 1992 р. Тайваньськи капіталовкладення перевищили за деякими оцінками від 3 до 5 млрд. $.

Економічний розвиток Тайваню відбувався в складних зовнішньоекономічних умовах: дипломатична ізоляція, погроза військового нападу з материка, що тільки що так явно встала перед мешканцями острова у вигляді запуску китайських ракет поблизу узбережжя Тайваню, торговельні тертя із провідними партнерами через ринки збуту. товарів, знизити на них тарифи й мита, підвищити курс національної валюти. Усього за 1986-88 рр. Курс нового тайванського долара піднявся стосовно американського $ більш ніж на 40 % - це колосальний удар за експортними цінами, що привів до закриття багатьох експортних виробництв. Але й ці обставини не підрізали крила тайваньской економіці, що переживає ще до того ж проблеми, пов'язані з ростом вартості робочої сили, і економічні кризи викликані воєнними діями в Перській затоці.

Перевага дрібних і середніх підприємств у тайваньскій економіці не випадково. Якщо в соціально-економічній політиці Японія й Південна Корея, що де веде роль належить великим багатогалузевим концернам, пріоритетним був принцип “ цян го ” - “ зробити потужним державу ”, то для Тайваню, прихильного ідеям Суни Ят Сена, таким принципом став “ фу мини ” - “ зробити багатим народ ”. Тут уважали так: чим богаче кожний житель країни, тим багате сама країна.

Відзначені обмеження не зробили впливу на просування стратегії зростаючої участі в міжнародному поділі праці, вона показала, що володіє рядом переваг у порівнянні з імпортозаміщенням. Особливо наочно це видно в 80-е роки.

При реалізації експортної стратегії дуже важливу роль грає конкуренція іноземних виробників як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку. Вона змушує підтягувати технологічну структуру й продуктивність до світового рівня. Саме конкуренція стимулювала Тайвань прискорено розвивати науково - технічні дослідження, тому що тільки це дозволить йому зберегти позиції на світовому ринку

Феномен нових індустріальних країн (НИС) уже не викликає того подиву (і навіть замилування), з яким велика кількість людей по усьому світі сприймали їх не дуже давно. Але статистика вперто свідчить, що азіатські НИС (у числі яких і "першопрохідник" із цієї неухильно чисельне зростаючої групи держав - Тайвань) і зараз залишається однієї з найбільш динамічних частин світового капіталістичного господарства. В останні роки темпи приросту ВВП, Тайваню становлять від семи до восьми із зайвим відсотків, що в цілому істотно вище аналогічних показників ведучих промислово розвинених держав.