Реферат: Технологія проблемного навчання

-проблемними завданнями можуть бути:

-засвоєння;

-формулювання питання;

-практичні завдання. Проте, не треба ототожнювати проблемне завдання і проблемну ситуацію. Проблемне завдання може призвести до проблемної ситуації тільки в тому разі, коли мають місце всі попередні правила;

-одна й та ж проблемна ситуація може бути викликана різними типами завдань;

-важкою проблемною ситуацією керує викладач шляхом показові студентам причин невиконання певного практичного завдання або неможливості пояснення ними того чи іншого фактові.

Формулювання гіпотез є процес евристичного характерові і він відбувається за евристичними правилами (евристиками). Евристичним процесам протистоять процеси алгоритмічні, у ході яких мі користуємося алгоритмами. Найпоширеніше евристичне правило стосується вибору напрямків пошуку. Воно вказує на вибір тихнув напрямків, які в минулому з найбільшою ймовірністю призводили до розв'язання проблемних ситуацій такого класу. Зрозуміло, що додержування цього правила в нових ситуаціях, які тільки на перший погляд належати до цього класу, призведе студентів до помилкової установки, що віддаляє від правильного рішення. Іноді відбуваються раптові знаходження рішень. Пояснення цього фактові пов'язане з раптовим відкриттям або миттєвим «спалахом» свідомості.

Частіше студенти користуються такими логічними операціями, як аналіз та і синтез, операції, які дуже корисні в ході формулювання і гіпотез. Аналіз базується на мисленому віддаленні однієї від іншої одиниць інформації й одночасному виділенні тихнув елементів, які сприяють конструюванню гіпотези. Синтез базується на поєднанні одиниць інформації, на створенні з конкретних елементів гіпотетичних нових систем або є комбінацій.

Перевірка гіпотез вимагає від студентів визначених здібностей, а саме ‑ відчуття проблеми та її виявлення; мислення; оцінка. Перевірка зводиться, певним чином, до оцінки і гіпотези та вибору правильного рішення.

Всі згадані вище три етапи мають місце яки в рішенні і проблем типові «відкриття», так й типові «створення», як і теоретичних, так і практичних. Означені фази можна використати у всіх способах викладу-навчання, які мають і проблемний характер. Ці способи включають «класичний» і проблемний метод, за допомогою якого проблема складеться на основі аналізу проблемної ситуації, а також відкриття і знаходження рішення та його верифікації за допомогою інших методів, таких, як ділові ігри, метод випадку, ринку розумів, мікровиклад або синектика.

Позначка навчальної дисципліни в рамках технології контесного навчання ставитися програмою навчальної дисципліни, корегуються викладачем з урахуванням професійних інтересів студентів, її основою є розвиток теоретичного мислення в процесі засвоєння теоретичних знань у контексті професійної діяльності; формування готовності до вирішення професійних завдань. Зміст навчальної дисципліни розробляється в контексті професійної діяльності студентів, виділяються основні суперечності, навчальні завдання моделюються до вимог та розумів професійної діяльності. Знання засвоюються студентами в ході інформаційних, проблемних лекцій, лекцій, що читають два викладачі, лекцій із заздалегідь запланованими помилками, лекцій-прес-конференцій.

Управління діяльністю студентів здійснюється в контексті їхньої майбутньої професійної підготовки. Позиція студентів полягає в активному вивченні дисципліни в контексті професійної діяльності на основі актуалізації професійного мислення. Взаємодія між викладачем та студентом будується на основі діалогічного спілкування з підсиленням ініціативи студентів, із встановленням постійного зворотного зв'язку.

Результат навчання виражається в наявності теоретичних знань, теоретичної готовності до вирішення професійних завдань (атестаційні професійні ситуації, ділові ігри та ін.). Удосконалення навчання відбувається за ініціативою викладача в контексті майбутньої професійної діяльності студентів ставитися програмою та визначається викладачем і студентом.

Ця технологія навчання забезпечує багаторівневу підготовку студентів, створює умови для саморозвитку їх; стимулює саморозвивальний аспект навчальної діяльності, актуалізує відповідальність студентів за результат навчання.

Методикою навчання є вироблення мети та визначення стратегії вивчення курсові; проблемне викладення знань з опорою на самостійну роботові студентів; аналіз та самоаналіз вивчення навчальної дисципліни. полягає в створенні розумів для ефективної самостійної роботи студентів. Студент є суб'єктом навчальної діяльності і спілкування. Навчальна дисципліна розглядається як засіб розвитку особистості та професійної компетенції. У діалогічному спілкуванні ініціатива студентів посідає провідне місце, установлюється постійний зворотний зв'язок. Результат вивчення дисципліни визначається процесом отримання знань, рівнем професійної самосвідомості, пізнавальним інтересом, теоретичною готовністю до вирішення професійних завдань. Контроль засвоєння знань навчальної дисципліни здійснюється в процесі її вивчення, на основі прогнозові особистісно-професійного розвитку, самоконтролеві та самоаналізу.

В основі особистісно-зорієнтованої технології навчання створюються умови для самоактуалізації особистості студента та викладача. Зміст навчальної дисципліни визначається у взаємодії викладача та студента залежно від можливостей, потреб, професійних інтересів.

У цілому особистісно-орієнтована технологія характеризується поруч основних принципів:

1.Засвоєння нових знань І умінь винно включати варіативність і вільний вибір параметрів як навчальної, так і майбутньої професійної діяльності;

2.Потреба і мотивація стимулюють особистість до навчальної діяльності, яка у свою чергу формує потребу в її актуалізації;

3.Для виконання професійної діяльності в пам'яті винно бути закладене основні її складники у вигляді образ-мети. У разі виникнення споживи виконання повністю невідомих професійних завдань у пам'яті повинні бути методологічні засади їх реалізації, способи пошуку невідомих рішень;

4.Якщо студенти на практиці відчують, що знання допомагають переборювати пізнавальні труднощі і допоможуть у подальшому переборювати складності професійної діяльності, те будуть відноситись до навчального процесу з достовірним інтересом, що є важливою умовою творчого розвитку особистості студентів;

5.Позначка підготовки у вищій школі ‑ формування професійно розвинутої особистості, здатної до продуктивної діяльності на засідках фундаментальних положень психології і педагогіки;

6. Визнаючи головним розвиток особистості студента, не варто протиставляти цей процес засвоєнню знань і умінь, їх єдність обумовлена акцентуванням уваги на розвитку професійно значущих якостей суб'єкта.

Навчальна технологія колективно-індивідуальної взаємодії також забезпечує особистісно-оріентований підхід у процесі педагогічної взаємодії викладача і студентів. Застосування навчальної технології колективно-індивідуальної діяльності є особливо важливим в умовах багаторівневої освіти, оскільки позначка цієї технології-ці розробка змісту спеціальних навчальних дисциплін на інтегративній основі в процесі об'єднання зусиль усіх викладачів для здійснення педагогічного процесу в напрямі безперервності та системності освіти.

За цією технологією:

*здійснюється відбір змісту навчальної дисципліни відповідно до професійної спрямованості;

*кожна навчальна дисципліна має рівноцінне значення в підготовці студентів до майбутньої професійної діяльності;

*знання кожної релевантної (раніше вивченої) навчальної дисципліни доповнюються знаннями наступної в педагогічному процесі навчальної дисципліни, забезпечуючи цілісність освіти;

*встановлюються логічні, при-чинно-наслідкові зв'язки між навчальними дисциплінами;