Реферат: Теорії походження людини

Людина вміла (Homo habilis). Пізніше (2-3 млн років тому) австралопітеки дали початок більш прогресивному відгалуженню — Людині вмілій. Це нове видове найменування пов'язане із тим, що поряд з кістковими рештками цієї істоти було знайдено виготовлені нею знаряддя з гальки для різання й рубання. Зріст Людини вмілої досягав 150 см, об'єм головного мозку становив 750 см3, зуби — людського типу.

Викопні представники сімейства Гомінідів (австралопітеки, групи виду Людина вміла) 1,5-2 млн років тому широко розселилися в Африці, Середземномор'ї, Азії. Використання знарядь, стадний спосіб життя сприяли подальшому розвитку мозку, виникненню мови, соціальності. Еволюція фізичних і суспільних особливостей перших людей охоплює три етапи: найдавніші люди, давні люди й сучасні люди.

Найдавніші люди (археоантропи). У наш час відомо кілька викопних форм:

Пітекантроп (мавполюдина), його рештки було виявлено на острові Ява. Після цього у XX ст. було знайдено ще кілька пітекантропів. До них належать синантроп (китайська людина) і гейдельберзька людина. Рештки синантропа було виявлено в 1927 р. у печері біля Пекіна, гейдельберзька людина (одержала свою назву за місцем знахідки) — у 1907 р. біля міста Гей-дельберг (Німеччина).

Сучасна наука відносить усіх знайдених пітекантропів до одного виду — Людини прямоходячої (Ноmо еrесtus), яка жила приблизно від 2 млн до 200 тис. років тому.

Усі найдавніші люди мали подібні ознаки. Зріст чоловіків становив близько 160 см. Масивна зі скошеним підборіддям щелепа сильно виступала вперед. Кістки черепа дуже товсті. Висота черепа порівняно з черепом сучасної людини була набагато меншою, але об'єм мозку становив уже 800-1400 см3. Ліва півкуля мозку в пітекантропів була більшою, ніж права. Поряд з добуванням рослинної їжі, велику роль відігравало полювання, про що свідчать знахідки в місцях проживання найдавніших людей (кістки дрібних гризунів, оленів, ведмедів, диких коней, буйволів й ін.).

У печері Чжоу-Гоу-Дянь біля Пекіна де було знайдено рештки синантропів і їхні численні кам'яні знаряддя, виявлено і сліди багать (вугілля, зола, обпалені камені). Скупчення золи досягали в окремих місцях шести — семи метрів товщини. Імовірніше всього, що синантропи жили в печері протягом тривалого часу, вогонь добували імовірніше всього, коли траплялися лісові пожежі.

Давні люди (палеоантропи). Ця форма займає проміжне положення між археоантропами й викопними формами Людини розумної. До палеоантропів належать неандертальці (Homo neandertaliensis).

Уперше їхні рештки було знайдено в долині річки Неандерталь у Німеччині в 1856 р. Давні люди порівняно з найдавнішими являли собою більш прогресивний тип людини. Зріст неандертальців становив 160 см, тіло було кремезним, з масивним кістяком, черепом видовженої форми й похилим чолом. Об'єм мозку досягав 1400 см . Особливості будови нижньої щелепи (слабо розвинутий підборідний виступ) свідчать, що в них уже були зачатки мови.

Неандертальці були широко розселені в Європі, Африці й Азії. Вони жили в льодовикову епоху від 250 до 35 тис. років тому, в печерах групами по 50-100 чоловік. Неандертальці вміли виготовляти різноманітні кам'яні знаряддя: ручні рубала, скребла, гостроконечники й ін. Чоловіки колективно полювали, жінки та діти збирали їстівні корені й плоди. Неандертальці постійно підтримували вогонь для приготування їжі, носили одяг зі шкіри убитих тварин (на місцях стоянок було знайдено кістяні голки).

На даному етапі антропогенезу поряд з біологічними чинниками еволюції діяли й соціальні чинники: об'єднання зусиль у процесі праці, полювання й захисту, передавання накопиченого досвіду й традицій наступним поколінням, розвиток інтелекту та ін.

Сучасні люди (неоантропи). Багато антропологів вважають, що наприкінці четвертинного періоду (приблизно 40-50 тис. років тому) нащадки неандертальців дали початок кроманьйонській людині, прямими нащадками якої є сучасні люди (Ноmо sapiens — людина розумна). Першими сучасними людьми вважають кроманьйонців. Кістяки кроманьйонців уперше було знайдено в печері поблизу села Кроманьйон у Франції в 1868 р.

Людина сучасного типу, імовірно, походить із Східного Середземномор'я та Передньої Азії. Пізніше вона широко розселилася в інших частинах земної кулі. Рештки викопних людей сучасного тину виявлені в Європі, Азії, Африці іі Австралії.

Зріст кроманьйонців становив 180 см, розвинутий підборідний виступ вказував на добре розвинуту членороздільну мову, маса головного мозку не зазнала значних змін, але найбільш розвинутими виявилися лобові частки й зони, пов'язані з розвитком мови та мисленням. Цей стан розвитку людства визначається як перехід від біологічної еволюції до еволюції соціальної, якій відтепер належить провідна роль.

4. Антропогенез

Антропогенез – виникнення та формування людини в процесі еволюції, пов'язані з розвитком його трудової діяльності, свідомості, членороздільної мови, а також з розвитком первісних форм суспільства.

Характерні особливості сучасної людини не могли виробитися тільки під впливом чинників еволюції (мінливість, спадковість, природний відбір), що зіграли важливу роль тільки на перших етапах антропогенезу. Потім провідну роль почали грати соціальні чинники: суспільна праця та членороздільна мова.

Праця — це планова діяльність, зв'язана з використанням спеціальних знарядь. Вона властива тільки людині як істоті, здатній абстрактно мислити на відміну від тварин, для яких характерні елементи тільки конкретного мислення. Праця починається з виготовлення знарядь праці. Передумовою до праці був перехід людиноподібних предків людини до прямохождення і звільнення передніх кінцівок від функції підтримки і переміщення тіла.

На перших етапах антропогенезу руки наших предків могли виконувати тільки прості дії – схопити палицю, кинути камінь та інші. Це можуть робити і мавпи, але при цьому вони користуються однаково як передніми, так і задніми кінцівками. У предків людини, що використали переважно верхні кінцівки, виникали і поступово заглиблювалися зміни в їх будові.

Зміни в будові руки сприяли появі можливості виготовляти прості знаряддя праці. Цей процес тривав сотні тисяч років. З часом знаряддя праці удосконалилися. З розвитком руки розвивається і ускладнюється головний мозок предків, оскільки, раніше ніж створити просту кам'яну сокиру, потрібне було його собі уявити, створити його образ.

Людиноподібні предки жили стадами, а тому праця із самого початку носила суспільний характер. Колективне полювання і захист від ворогів сприяли об'єднанню окремих індивідуумів і переходу від стадного способу життя до племінного. Сумісне полювання, підтримка вогню, виготовлення знарядь праці обумовлювали необхідність спілкування членів племені один з одним. Спочатку це здійснювалося за допомогою жестів і окремих звуків. Але з ускладненням трудових процесів таких простих сигналів стало недостатньо. Поступово розвивалася членороздільна мова, що вплинула на подальший розвиток головного мозку, на процеси мислення. На її базі розвинулася друга сигнальна система – здатність створювати поняття, образи на основі слова – абстрактне мислення.

Роль біологічних чинників (мінливість, спадковість, боротьба за існування) в подальшій еволюції людини значно зменшилася, і все більшого значення набували соціальні чинники.

Праця людей ставала різноманітнішою і більш спеціалізованою. Виникло землеробство та тваринництво. Почали розвиватися різні ремесла, торгівля, зароджувалося мистецтво.

З виникненням на Землі Людини розумної її еволюція як біологічного вигляду значно сповільнилася. Змінилася і форма природного відбору у людей, тобто з рушійного відбору він перетворився на той, що стабілізує. В даний час дія відбору направлена на збереження існуючих генетичних характеристик людей і елімінацію (загибель) індивідуумів з несприятливими генотипами. Найчастіше елімінація індивідуумів виявляється в ранньому періоді розвитку (мертвонародження, рання дитяча смертність).

Із зменшенням ролі біологічних чинників зростає значення для еволюції людини соціальних чинників. Здатність до трудової діяльності, абстрактного мислення і членороздільної мови виникла і удосконалилася як специфічна властивість людини розумної в результаті впливу колективного способу життя на багато поколінь наших предків. Проте ці якості не закріпилися в генотипі і формуються у кожної сучасної людини в процесі його індивідуального розвитку (онтогенезі) тільки під впливом виховання і навчання.

Список використаної літератури

1.Карпов Я.С., Кисельник В.С., Кремень В.Г. "Концепції сучасного природознавства" – Київ: Видавничий дім "Професіонал", 2004 р. – 490 с.

2.Солопов Е. Ф. "Концепции современного естествознания" – Москва: Владос, 2001 г. – 230 с.

3.Ярошевська В.М. "Безпека життєдіяльності" – Київ: Видавничий дім "Професіонал", 2004 р. – 560 с.