Реферат: Ткани
Ретикулінові, або аргирофільні, волокна розташовані у вигляді сітки.
Клітинні елементи рихлої сполучної тканини дуже різн різноманітні.
Фібробласти
гістіоцити
тучні клітини
плазматичні клітини
адвентиціальні клітини
пігментні клітини
жирові клітини
Хрящова тканина. Розвивається із мезенхіми - має клітини і волокна, які розташовані у щільній основній речовині. У хрящах міжклітинної речовини більше ніж у щільній сполучній тканині. Хрящ вкритий охрястям, яке утворене хондробластами. За їх рахунок хрящова тканина росте. Ріст хряща може здійснюватися і за рахунок розмноження молодіх клітин самого хряща. У хращі відсутні кровоносні судини, його живлення відбувається за рахунок охрястя, у якому дуже багато кровоносних судин.
Виділяють гіаліновий, еластичний і волокнистий хрящі.
Гіаліновий - суглобові поверхні, дихальні шляхи.
Еластичний - вушна раковина, надгортанник, ріжкоподібний і клинопо-дібний хрящі гортані. В ньому більше еластичних волокон, які мають різноманітні напрямки і утворюють густу сітку.
Волокнистий - міжхребцеві диски, симфиз лобкових кісток, місця прикріплення зв’язок, сухожиль і великих м’язів до кісток. У цьому хрящі волокна ідуть пучками паралельними рядами.
Кісткова тканина. Утворюється із мезенхіми. Міжклітинна речовина провапнована. Вона містить волокна і неорганічні солі (кальцію, фосфору, магнію тощо). Волокна типу колагену - осеїн.
У міжклітинній речовині розташовані порожнини, сполучені тоненькими кістковими канальцями. У них розташовани остеоцити - не здатні до поділу відростчасті клітини із слабко вираженими органелами.
Другий тип клітин кісткової тканини - остеобласти. Це кісткоутворюючі клітини. Виділяючи міжклітинну рідину і замуровуюючись у ній, вони перетворюються у остеоцити. Тобто у зформованій кістці остеобласти є лише у ділянках регенерації кісткової тканини.
Ще один тип клітин кістки - остеокласти - багатоядерні клітини великих розмірів. Їх цитоплазма містить багато лізосом. Клітини утворюють мікро-ворсинки, які спрямовуються у напрямку руйнування хряща чи кістки. Остео- класти руйнують частину остеоцитів “підправляючи” структуру кістки.
Розрізняють перетинчасту і пластинчасту кісткову тканину. У перетинча-стій у основній речовині у різних напрямках проходять товсті пучки осеїнових волокон. Без певної орієнтації розташовані і остеоцити. Такі кістки криші черепа, частина ключиці.
Пластинчаста кістка побудована із пластинок. Кожна пластинка - це паралельні ряди осеїнових волокон, між якими розташовані остеоцити. У основній масі кістки пластинки розташовуються у вигляді трубочок вставлених одна в одну - остеон (гаверсова система). У двох сусідніх пластинках пучки волокон ідуть у взаємоперпендикулярних напрямках, що надає кістці великої міцності. Між остеонами розташовуються вставні пластинки.
М’язева тканина. Всякі рухи у людини і тварин забезпечуються м’язами. М’язи скорочуються завдяки наявності у них скоротливих структур - міофибріл.
Розрізняють посмуговану, не посмуговану, серцеву та спеціалізовану (міоепітеліальні клітини, які оточують секреторні відділи молочних, слинних, потових залоз і сприяють видавлюванню із них секрету; мускулатура зіниці і ціліарного тіла ока - змінюють кривизну кришталика) м’язеву тканину.
Не посмугована (гладенька мускулатура) м’язева тканина входить до складу усіх внутрішніх органів (крім верхнього відділу стравоходу, кінцевого відділу товтої кишки та діафрагми). Розвивається із мезенхіми. По- будована із клітин - міоцитів; веретеноподібні або зірчасті; L = до 100 мк. У них багато міофібрил, які складаються із протофібрил. Міофібрили забезпечують скорочення тканини. Скорочується ціла група міоцитів одночасно, скорочення відбувається недовільно, за характером - це тонічні скорочення. Міоцити оточені прошарками сполучної тканини, у яких ідуть кровоносні судини.
Посмугована м’язева тканину утворюється із мезодерми. Із неї побудовані м’язи скелетні, рота, язика, глотки, гортані, верхня частина стравоходу, діафрагми, мімічні, зовнішнього відхідникового сфінктра. Скорочується довільно. Побудована із волокон симпластичної будови.
Є смугасті м’язи білі (повільні) і червоні (швидкі). Це від міоглобіну, який забезпечує м’яз О2 .
М’язеве волокно має L від кількох мм до 10-12 см. Має форму циліндра.
Волокно вкрите оболонкою - сарколемою, яка має власне оболонку м’язевого волокна (цитоплазматична мембрана) і сітку колагенових волокон, які щільним шаром вкривають м’язеве волокно. Волокно має багато ядер, розташованих під сарколемою, і мітохондрій (саркосом). Саркосом більше у волокнах, які мають велику рухливу активність.
Основним компонентом м’язевих волокон є міофібрили - пучки безперернвих волокон, які ідуть від одного кінця волокна до другого паралельно осі волокна. Міофібрили складаються із товстих (міозин) і тонких (актин) протофібрил. Вони частково перекриваються. Функціональною одиницею міофібрили є саркомер - ділянка між двома смужками Z (телофрагми). Z смужка - це мембрана до якої прикріплюються молекули актину.
Скорочення м’яза здійснюється завдяки руху (ковзанню) молекул актину і міозину однієї по відношенні до іншої.