Рис. 3 . Нівелювання за полігонами і створами

1.4 Побудова топографічного плану за результатами нівелювання поверхні

На аркуші креслярського паперу будують координатну сітку та підписують її згідно координат точок планової основи. На план наносять точки планової основи за їх прямокутними координатами. В масштабі будують сітку квадратів з відомою стороною, або поперечники. Підписують висоти всіх вершин квадратів та додаткових точок в характерних місцях і наносять ситуацію згідно пікетажного журналу. За відомим перерізом рельєфу виконують інтерполювання та проводять горизонталі. Коли переріз рельєфу прийнятий 0,25 м, то кожна п‘ята горизонталь проводиться потовщеною (0,2 мм).

Горизонталі проводять шляхом інтерполювання, тобто пропорційно поділу віддалі між точками. Помітки поділу з однаковими висотами з‘єднують плавною кривою, виконавець з досвідом інтерполювання виконує на око, а менш досвідчені виконавці користуються палеткою.

В нижній частині плану підписують масштаб, а нижче масштабу пишуть “Суцільні горизонталі проведені через 0,25 м”. Підписується фірма, яка виготовила план та прізвище виконавця.

2. ПОНЯТТЯ ПРО ФОТОГРАММЕТРИЧНІ ЗНІМАННЯ МІСЦЕВОСТІ

2.1 Види фотознімання

В залежності від того, де знаходиться при зніманні фотокамера, розрізняють два види фотознімання: наземне стереофотограмметричне знімання і аерофотознімання.

Ці знімання виконуються так, щоб за виміряними величинами на фотознімках можна було визначити положення будь-яких точок об‘єкту, скласти топографічний план ( карту), виконати рішення спеціальних задач. Таким чином фотографія – це консервування оптичного зображення предмета з однієї точки місцевості на площині негативній або слайдовій плівках.

Наука, яка вивчає способи визначення розмірів, форми і положення об‘єкту за його фотознімком, називається фотограмметрією . Слово фотограмметрія походить від грецьких слів photos – світло, gramma – запис і metreo – вимірюю.

2.2 Наземне стереофотограмметричне знімання

При наземному фотограмметричному зніманні визначають планове і висотне положення об‘єкту, шляхом фотографування його з двох взаємно орієнтованих між собою пунктів з відомими координатами.

Якщо одночасно розглядати фотознімки за допомогою простого фотограмметричного приладу стереоскопа так, щоб лівим оком бачити лівий знімок, а правим – правий, то ми побачимо рельєфне об'ємне зображення – модель знятого об‘єкту. Ці знімки називають стереоскопічними або стереопарою.

Стереопара – це консервування оптичного зображення одного і того ж предмета з лівої та правої точок місцевості на площині негативної або слайдових плівок.

Фізіологічна особливість нашого зору – отримання стереоефекта, пояснюється тим, що зображення різноманітних віддалених предметів відбивається на сітчатці кожного ока на різних відстанях від найбільш чутливих місць її – жовтих плям.

Наземне стереофотограмметричне знімання виконується за допомогою фототеодоліта, який складається із фотокамери і теодоліту. Фототеоделіт ставиться на штатив та приводиться в робоче положення за відомими правилами. Теодоліт устаткований пристроєм для вимірювання базису фотографування за допомогою горизонтальної рейки.

Застосування фототеодоліту дає можливість встановлювати оптичну вісь фотокамери у визначеному положенні відносно напрямку базису, а також орієнтувати її відносно сторін горизонту і виконувати прив‘язку станцій фототеодолітного знімання до пунктів геодезичного обґрунтування.

Обробка знімків фототеодолітного знімання виконується на стереоанаграфах. За їх допомогою автоматично будується топографічний план місцевості оптико-механічним шляхом.

Наземне стереофотограмметричне знімання доцільно використовувати при зніманні ділянок для:

а) складання паспорту родовищ будівельних матеріалів;

б) топографічного плану транспортної розв‘язки на перетині двох автомобільних доріг;

г) розробки генерального плану дорожньої дільниці;

д) топографічного плану мостового переходу.

2.3 Аерофототопографічне знімання

Аерофотознімання виконується спеціальними аерофотоапаратами, скорочено АФА. Фотографування на плівку, або пластинку виконується автоматично. Найбільш часто вживаються наступні розміри аерознімків: 18х18, 18х24, 23х23, 30х30 см.

Для знаходження головної точки аерознімку на прикладній рамці фотокамери є чотири координатні мітки, зображення яких отримують на негативі. Точка перетину прямих ліній, які з‘єднують протилежні координатні мітки, і є головною точкою аерознімку (рис.1).

Рис. 1. Прикладна рамка фотокамери

Аерофотоапарат встановлюють на літаку так, щоб оптична вісь фотокамери співпадала з висковою лінією, а площина знімку знаходилась приблизно горизонтально. В залежності від положення оптичної осі фотокамери, або положення площини знімка в момент знімання, аерофотознімання ділиться на планове і перспективне.

Плановим зніманням називається аерофотознімання, виконане при положенні оптичної осі фотокамери, яка відрізняється від прямовисного не більше ніж на 3 градуси. Перспективним зніманням називається аерофотознімання, яке виконано при нахиленому положенні оптичної осі фотокамери. Таке знімання виконується при фотографуванні хмар з літака. Недоліком перспективного фотознімання є зміна масштабу від переднього плану до заднього. Тому найбільше поширене планове аерофотознімання.

В залежності від розмірів і форми ділянки, аерофотознімання буває одиночним, маршрутним і суцільним. Об`єктами одиночного аерофотознімання є окремі ділянки місцевості, яка зображається на одному аерознімку. Маршрутне аерофотознімання – це знімання місцевості вузької смуги (річка, канал, залізна і автомобільна дороги та інше), ширина яких зображується на одному знімку. Для того, щоб між аерознімками не було розривів, маршрутне аерознімання виконується з поздовжнім перекриттям сусідніх аерознімків. Коли знімання ділянки не може бути зображене на аерознімках одного маршруту, то виконується суцільне аерофотознімання декількома паралельними маршрутами. Ці маршрути прокладають так, щоб аерознімки сусідніх маршрутів взаємно перекривалися. Таке перекриття називається поперечним. Поздовжнє перекриття складає 60-80%, а поперечне 25-40%. Наявність перекриття при маршрутному і суцільному аерофотозніманні дає можливість отримати план із зображенням на ньому не тільки ситуації, але і рельєфу місцевості.