Реферат: Трудовий договір 6

1. Трудовий договір про роботу по сумісництву.

2. Суміщення професій, посад.

3. Поняття і види переведень.

У відповідності з трудовим законодавством (ст.21 КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Це договір про роботу по сумісництву.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно. Сумісництво, як правило, практикується в тих випадках. коли немає можливості прийняти на вакантну посаду працівника відповідної кваліфікації, не зайнятого на іншій роботі, та якщо на роботі за сумісництвом не потрібне навантаження в повний робочий день.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств разом з ПК лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків. що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 р., та вагітних жінок.

Керівники, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, підприємств, установ, організацій не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Перелік робіт, які не є сумісництвом, затверджується законодавством. В даний час робота за сумісництвом регламентується Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, що затв. наказом МПУ, МОЮ, МФУ від 28.06.93 р. №43.

Тривалість праці за сумісництвом не може перевищувати 4-х годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником.

Від сумісництва необхідно відрізняти суміщення професій, посад.

Суміщення допускається у тих випадках, коли це економічно доцільно і не веде до погіршення якості продукції, виконуваних робіт, обслуговування населення. Такі роботи допускаються за згодою працівника на протязі встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни). Угода про це може укладатись на визначений строк або без вказання строку.

Порядок і умови суміщення професій (посад) застосовуються при розширенні зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт, а також при виконанні поряд із своєю основною роботою обов’язків тимчасово відсутніх працівників. Під розширенням зони обслуговування і збільшенням обсягу виконуваних робіт розуміється виконання одночасно основної роботи, обумовленої трудовим договором, і додаткового обсягу робіт по одній і тій же професії або посаді.

Під виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи слід розуміти заміну працівника, відсутнього у зв’язку з хворобою, відпусткою, відрядженням, з інших причин, коли у відповідності із законодавством за ним зберігається робоче місце (посада).

Керівникам підприємств виробничих галузей надано право вводити для працівників доплати за суміщення, розширення зон обслуговування або збільшення обсягів виконуваних робіт без обмеження розміру доплат за рахунок вивільнених працівників.

Угода про суміщення професій (посад), про розширення зон обслуговування або збільшення обсягів виконуваних робіт оформляється наказом власника підприємства за погодженням з ПК із вказанням суміщуваної професії (посади), обсягу додатково виконуваних функцій або робіт і розміру доплат.

Про зміни умов суміщуваних професій (посад), розширення зон обслуговування і збільшення обсягу виконуваних робіт, зменшення або відміну доплат працівник повинен бути попереджений за два місяці.

Сучасне трудове законодавство пов’язує поняття переведення на іншу роботу із зміною місця роботи працівника або його трудової функції (спеціальності, кваліфікації, посади).

Професія – це найбільш ширше визначення трудової діяльності.

Спеціальність – більш вузьке. Так, робітник, який має професію слюсаря, може мати різні спеціальності: слюсар-ремонтник, слюсар-інструментальник.

Трудові функції робітників однієї професії та спеціальності розрізняються по рівню кваліфікації . Кваліфікація визначається тарифним розрядом, класом, категорією.

Законодавець передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний використовувати працю кожного працівника за спеціальністю або кваліфікацією і не вправі вимагати від нього виконання іншої необумовленої трудовим договором роботи, а тому правові норми, що регулюють переведння на іншу роботу, також засновані на принципі договірного характеру праці, тобто потребують згоди працівника, за винятком переведення на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю.

В залежності від специфіки критеріїв трудове законодавство передбачає різну класифікацію переведень на види.

Так, в залежності від строку переведення поділяються на тимчасові і постійні , в залежності від місця – переведення в межах підприємства, на інше підприємство та в іншу місцевість, в залежності від ініціативи – з ініціативи власника або уповноваженого ним органу і з ініціативи працівника.

а) Тимчасове переведення допускається тільки за згодою працівника. Проте, виключення складають переведення в разі виробничої необхідності, при якій власник або уповноважений ним орган має право переводити працівника на строк до одного місяця протягом календарного року на необумовлену трудовим договором роботу на тому ж підприємстві або на іншому підприємстві але в тій же місцевості з оплатою праці за виконуваною роботу, але не нижче від середнього заробітку за попередню роботу. До обставин, які характеризують виробничу необхідність відносяться: відвернення стихійного лиха, виробничої аварії, негайне усунення їх наслідків. відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування державного або громадського майна, заміна тимчасово відсутнього працівника.

При виробничій необхідності працівники можуть бути переведенні і на некваліфіковані роботи, але при цьому повинен бути врахований стан здоров’я. Проте, в разі простою та тимчасової заміни відсутнього працівника не допускається переведення кваліфікованих робітників та службовців на некваліфіковані роботи.

Простой – це тимчасове призупинення робіт з підстав виробничого характеру. При простої можливе переведення не тільки в межах підприємства, але й на інше підприємство, розташоване в цій місцевості.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--