Реферат: Трудовой стаж по законодательству Украины

2. при санаторно-курортному лікуванні;

3. при карантині;

4. по вагітності і пологах;

5. при хворобі члена сім’ї у випадках необхідності догляду за ним;

6. при переведенні на іншу роботу у зв’язку із захворюванням туберкульозом або професійним захворюванням;

7. при протезуванні з поміщенням у стаціонар;

Розмір указаної допомоги залежить згідно п. 30 Положення [18] від безперервного трудового стажу. Допомога по тимчасовій непрацездатності обчислюється виходячи із безперервного трудового стажу працівника і надається в таких розмірах:

1. 100 відсотків середньої заробітної плати працівникам, які мають безперервний трудовий стаж 8 і більше років;

2. 80 відсотків середньої заробітної плати працівникам, які мають безперервний трудовий стаж від 5 до 8 років;

3. 60 відсотків % заробітку мають працівники, у яких безперервний трудовий стаж роботи менше 5 років.

Безперервний трудовий стаж при визначенні розміру допомоги обраховується з дня настання непрацездатності у відповідності з Правилами [19] .

Згідно вказаних Правил, при призначенні працівникам допомоги по державному соціальному страхуванню, безперервний трудовий стаж визначається по терміну останньої безперервної роботи на певному підприємстві, в установі, організації. У випадках, передбачених Правилами, в безперервний стаж зараховується також час попередньої роботи або іншої діяльності.

При переході з однієї роботи на іншу безперервний трудовий стаж зберігається за умови, що перерва в роботи не перевищила одного місяця, якщо інше не встановлено законодавством. При звільненні після 1 вересня 1983 р. за власним бажанням без поважних причин безперервний трудовий стаж зберігається за умови, що перерва в робот і не перевищує трьох тижнів. Причини, які визнаються поважними при звільненні за власним бажанням, визначаються державним комітетом[20] .

Безперервний трудовий стаж зберігається, якщо перерва в роботі не перевищила 2 місяці :

1. при поступленні на роботу осіб, які працювала в районах Крайньої Півночі, після звільнення з роботи у зв’язку з закінченням строкового трудового договору, внаслідок ліквідації підприємства. установи. організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2. при поступленні на роботу в СРСР після звільнення від роботи в установах, організаціях і на підприємствах СРСР за кордоном або в міжнародних організаціях.

Безперервний трудовий стаж зберігається, якщо перерва в роботі не перевищила трьох місяців:

1. при поступленні на роботу осіб, які вивільнилися із апарату управління у відповідності з рішеннями Уряду, а також при вступі на роботу осіб. які звільнилися із Збройних Сил по скороченню;

2. при поступленні на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності, яка привела до звільнення у відповідності з чинним законодавством з попередньої роботи, а також при вступі на роботу після звільнення у зв’язку з інвалідністю. Трьох місячний строк обчислюється з дня поновлення працездатності;

3. при поступленні на роботу після звільнення в наслідок виявленої невідповідності працівника за станом здоров’я.

При припиненні трудового договору вагітними жінками або жінками, що мають дітей ( у тому числі усиновлених) віком до півтора років, безперервний трудовий стаж зберігається за умови вступу на роботу до досягнення дитиною віку півтора років.

Починаючі з 10 квітня 1991 р., при припиненні трудового договору жінками, що мають дітей ( у тому числі усиновлених) віком до 14 років або дитину - інваліда до 16 років, безперервний трудовий стаж зберігається за умови вступу на роботу до досягнення дитиною віку півтора років[21] .

Безперервний трудовий стаж зберігається незалежно від терміну перерви в роботі:

Безперервний трудовий стаж не зберігається при поступленні на роботу після припинення трудового договору за наступних підстав:

1. систематичного невиконання без поважних причин обов’язків, які покладені трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку ( п.3 ст. 40 КЗпП);

2. прогулу ( у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин підряд на протязі робочого дня) без поважних причин ( п. 4 ст. 40 КЗпП) або появі на роботі в нетверезому стані ( п. 7 ст. 40 КЗпП);

3. набрання законної сили вироку суду, яки працівника засуджено до позбавлення волі, виправним роботам не за місцем основної роботи або інше покарання, яке виключає можливість продовження певної роботи ( п.7 ст. 36 КЗпП);

4. утрати довіри з боку адміністрації до працівника, кий безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності ( п. 2 ст. 41 КЗпП);

5. вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального вчинку, несумісного з продовженням даної роботи ( п.3 ст.41 КЗпП);