Реферат: Трудовой стаж по законодательству Украины
7. скоєння працівником інших винних вчинків, за які законодавство передбачає звільнення з роботи ( п. 1 ст.41 КЗпП);
8. повторне звільнення після 13 грудня 197 р. за власним бажанням без поважних причин, якщо з дня попереднього звільнення з тих же підстав не пройшло 12 місяців.
В безперервний трудовий стаж, крім роботи, зараховується :
1. служба у складі Збройних Сил і інших формуваннях, створених відповідно до законодавства України, якщо перерва між звільненням зі служби і днем укладанням трудового договору або вступу в навчальний заклад ( у тому числі на підготовче відділення) не перевищив трьох місяців;
2. час виробничої практики на посадах і роботах, де здійснювалася оплата праці в період навчання у вищих навчальних закладах, перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, незалежно від терміну перерв, які викликані навчанням;
3. час навчання в училищах і школах професійно-технічної освіти( технічних, професійно-технічних училищах, морехідних школах, школах ФЗУ тощо), якщо перерва між днем закінчення навчального закладу й днем поступлення на роботу не перевищила трьох місяців;
4. час вимушеного прогулу при незаконному звільненні з роботи, якщо працівник поновлений на роботі.
Не перериває трудового стажу, але не зараховується в нього:
1. час навчання у вищих та середньо спеціальних навчальних закладах, якщо перерва між днем звільнення з роботи і днем зарахування в навчальний заклад не перевищив строків, встановлених при звільненні Правилами [22] в залежності від підстав звільнення. Якщо за загальним правилом, то цей строк не повинен перевищувати один місяць.
2. час перебування за кордоном членів сімей працівників і військовослужбовців, які були направлені для робот в установах, організаціях на підприємствах держави за кордоном або в міжнародних організаціях чи для проходження служби, якщо перерва між днем повернення і днем вступу на роботу не перевищила двох місяців;
3. міжсезонна перерва, якщо робітник на цьому підприємстві пропрацював сезон і уклав договір про роботу в наступному сезоні і повернувся на роботу у встановлений строк. Список [23] сезонних робіт та умови праці сезонних працівників[24] встановлені законодавством .
Як було зазначено вище та відповідно до проголошеної Декларації про державний суверенітет та закону України «Про економічну самостійність» , починаючи з 1992 р. в Україні почалася економічна реформа, в тому числі і стосовно соціального забезпечення громадян України.
Із введенням з 1 січня 1993 р. Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»[25] вперше законодавець відійшов від безперервного стажу, і застосував поняття «трудовий стаж ». Однак, в частині 3 ст. 47 Закону законодавець вказує, що трудовий стаж обчислюється у встановленому порядку. Ця нечіткість у визначенні потребувала негайного тлумачення поняття «трудовий стаж». І тільки пунктом 82 Положення про порядок призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми[26] , було зроблено офіційне тлумачення і визначено, що ця допомога залежить від загального стажу.
Згідно ст. 47 Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною до 14 років стала залежить не від безперервного стажу, а від загального трудового стажу.
Приведені непорозуміння у чіткому визначенні понять трудового стажу та прийняті нормативні акти привели до колізії, коли тимчасова непрацездатність працівника залежала від його безперервного стажу, а по догляду за хворою дитиною від загального стажу.
У зв’язку з наведеним, при підписанні Генеральної тарифної угоди[27] між Кабінетом Міністрів України, Українським союзом підприємців і промисловців та об’єднаннями профспілок України, Кабінет Міністрів узяв на себе зобов’язання ( пункт 7.8.) разом з профспілковими об’єднанням внести до Порядку[28] призначення допомоги по тимчасові непрацездатності зміни, якими буде передбачений відхід від урахування безперервного стажу роботи під час призначення допомоги.
На виконання цієї вимоги профспілок, з 27 квітня 1998 р. , дня введення постанови[29] Кабінету Міністрів України , на Україні допомога по тимчасовій непрацездатності при її наданні обчислюється в залежності від загального трудового стажу працівника.
На завершення розв’язування цього питання Кабінет Міністрів України ввів з 19 жовтня 1998 р. Правила обчислення трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності [30] .
Стаж, що дає право на відпустку .
Згідно ст. 45 Конституції Україн, кожен, хто працює має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку і оплачуваної щорічної відпустки.
Право на відпустку мають всі особи, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Стаття 4 Закону України «Про відпустки» [31] передбачає відпустки, які надаються в залежності від терміну роботи. До таких відпусток відносяться:
* щорічні основні відпустки;
* щорічні додаткові відпустки
Стаття 9 Закону передбачає, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку , зараховується:
1. час фактичної робот ( в том у числі на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка;
2. час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи ( посада) та заробітна плата повністю або частково ( у тому числі час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
3. час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи ( посада) і йому виплачувалося допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4. час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи ( посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у зв’язку з наданням власником обов’язкових або наданих у порядку, передбаченому колективним договором відпусток без збереження заробітної плати [32] , за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;