Реферат: центрального банку в США Німецький федеральний банк Організаційно-правові основи центральних

ВИДАТКИ

Видачі на оплат у праці, грошові виплати і заохочення, інші вип­лати, що не входять до складу фонду оплати праці 40

Видачі на закупівлю сільськогосподарських продуктів 46

Ви дачі з рахунків колективних сільськогосподарських підприємств 47

Ви дачі на виплату пенсій, допомог і страхових відшкодувань 50

Видачі з рахунків за вкладами громадян 55

Видачі підкріплень підпр-вам зв'язку 59

Видачі на інші цілі 61

Продаж готівки комерційними банками 72

Перерахування з оборотної каси до резервних фондів 73

Прогн оз визначає джерела й розмір надходжень готівки до кас бан­ків, цільове спрямування і розмір видач готівки із кас банку, розмір випус­ку грошей або їх вилучення з обігу.

Установи комерційних банків складають прогнози готівкового обігу на основі інформації, яку вони отримують від клієнтів (касові заявки, роз­рахунки надходження торговельної виручки тощо), а також на основі влас­ного аналізу стану економіки в поточному кварталі й очікуваних змін у на­ст упному кварталі.

Методи прогнозування надходжень і видач готівки по окремих стат­тях прогнозу розрізняються, що зумовлено різною економічною природою окремих статей. Основне джерело надходження готівки в каси банків — це торговельна виручка. За основу прогнозування надходження виручки бе­ре ться прогноз роздрібного товарооборот у торговельних підприємств, що мають рахунки в даній установі банку, і відраховується виручка, що не інкасуєт ься, тобто не надійде у вигляді готівки в касу банку. Для визначен­ня сум ви дач на оплат у праці за основу прогнозування береться загальна сума фонду оплати праці підприємств, що обслуговуються у даній установі, і відраховуються суми безготівкових перерахувань та утримань.

Установи комерційних банків подають прогнози касових оборотів регіональним управлінням НБУ. У свою чергу, регіональні управління складают ь прогноз касових оборотів по регіону на основі прогнозних і звітних матеріалів, які вони одержують від республіканських, обласних і міських органів виконавчої влади, а також враховуючи прогнози, надані комерційними банками. Установи НБУ здійснюют ь розподіл показників квартального прогнозного розрахунку за місяцями і подають його в Депар­тамент готівково-грошового обігу Національного банку України за місяць до початку прогнозованого кварталу.

Департамент складає квартальний прогноз касових оборотів в цілому по країні із щомісячним розподілом всіх показників по регіонах. Показники прогнозного розрахунк у доводяться до регіональних управлінь НБУ, а останні доводять їх до комерційних банків.

3. КРЕДИТНО-РОЗРАХУНКОВЕ
ОБСЛУГОВУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ
БАНКІВ.

3.1. Кредитування (рефінансування)
комерційних банків

Центральний банк надає кредити комерційним банкам на емісійній основі, тобто в процесі кредит ування (рефінансування) він еміт ує (створює) гроші (платіжні засоби обіг у).

Найбільш поширені способи кредитування (рефінансування) коме р­ційних банків:

- редисконтування векселів;

- ломбардний кредит (кредит під заставу цінних паперів);

- операції РЕПО (купівля у комерційних банків цінних паперів на умовах угоди про зворотний їх викуп).

Центральний банк встановлює певні вимоги до тих цінних паперів, які він використовує в процесі кредит ування комерційних банків. Як пра­вило, це повинні бути або державні цінні папери, або першокласні ко мерційні ве кселі. Він визначає також умови надання кредит у: розмір про­центної ставки, ліміт (квот у) кредитування, строки надання кредиту, частку покриття портфеля цінних паперів кредитом тощо. Обсяг і умови кредиту­вання комерційних банків змінюються залежно від основних напрямків грошово-кредитної політики, яку проводить центральний банк.

Для кожної країни характерні свої особливості встановлення кредит­них відносин центрального банку з комерційними банками.

Німецький федеральний банк досить активно кредитує комерційні банки. Найбільш поширена форма кредитування — це операції РЕПО (37,7 % активів банку), на другому місці — редисконтування векселів (17,6% активів банку) і на третьому місці — надання ломбардних кредитів (1,6% активів банку), це найбільш дорогий для комерційних банків спосіб підвищення ліквідності (див. баланс цього банку на с. 5).

Інакше складаються кредитні відносини між федеральними резерв­ними банками і комерційними банками у США. Кредити надаються голов­ним чином під заставу цінних паперів і мають цільову спрямованість (регулюючий, сезонний і надзвичайний кредит). Частка кредитів в активах балансу федеральних резервних банків дуже незначна (менше 1 %). Крім того, з метою підвищення ліквідності комерційних банків федеральні ре­зервні банки використовують операції РЕПО. Цінні папери, куплені згідно з угодами РЕПО, займають у консолідованому балансі федеральних ре­зервних банків близько 5 % активів (див. баланс цього банку на с. 6).

Згідно із Законом України «Про банки й банківську діяльність» Національний банк може надавати кредити комерційним банкам на строк за домовленістю з ними і під заставу векселів і цінних паперів.

До середини 1994 р. НБУ проводив селективну політику адресного рефінансування комерційних банків. Він надавав кредити тільки тим бан­кам(головним чином колишнім державним спеціалізованим банкам) , які брали зобов'язання вкладати отримані у кредит кошти в пріоритетні напрямки розвитку економіки.

З середини 1994 р. НБУ почав проводити кредитні аукціони. Мета проведення аукціонів — забезпечити рівний доступ для всіх комерційних банків до кредит ів цент рального банку. До участі в аукціонах допускаються комерційні банки, що працюють не менше одного року, виконують норму обов'язкового резервування, дотримуються встановлених НБУ економічних нормативів, своєчасно подають НБУ звітність і не мають простроченої за­боргованості за кредитами НБУ.