Реферат: Цілі, функції, методи лобістської діяльності крізь призму теорії держави і права

Крім того, лобістська інформація повинна бути емоційно позитивно пофарбована у сприйнятті особи, на яку виявляється вплив. За такої умови ця особа буде вважатися з наданою інформацією і, ймовірно, буде нею керуватися у своїй діяльності. Завданням лобіста є зацікавлення парламентарія проблемою і переведення його на свою сторону так, щоб, в ідеалі, не потрібне було би додаткове матеріальне стимулювання.

Звичайно, не кожного депутата чи державного службовця можна розташувати, надавши корисну чи позитивну для нього інформацію. Деякі політики майже не чуттєві до нової інформації, тому великою є імовірність того, що вони залишаться на своїх первісних позиціях, будуть дотримувати традиційних схем вирішення проблем. Навіть вагому інформацію такі діячі будуть відбирати своєрідно – тільки ту, яка зміцнює і підтримує їх позиції.

3. Експертиза. Лобісти можуть представляти особам, що приймають рішення, експертні висновки по проектах законів чи інших рішень. У таких експертних висновках, поряд з аналізом тексту, повинні міститися конкретні пропозиції щодо поліпшення формулювань, щодо включення нових положень чи виключення окремих положень.

У деяких випадках лобісти як варіант рішення пропонують готовий законопроект для внесення його на розгляд парламенту. Очевидно, що надана лобістами інформація може бути селективною щодо того, яким чином вона відіб’ється на інтересах їхнього замовника. Тому необхідною умовою сприйняття інформації представниками влади є її нейтральність, вірогідність, а також репутація організації, що її надає.

4. Приватні зустрічі кулуарного характеру. Такі зустрічі проводяться в неформальній обстановці, наприклад, під час обіду або прогулянці. Неофіційна обстановка, відсутність письмових текстів дозволяють краще налагодити бесіду, що дає хороший ефект. Однак після досягнутих домовленостей необхідно зустрітися вже у робочій обстановці, щоб зафіксувати все, про що вдалося домовитися, у тексті проекту рішення і визначених формулювань.

5. Виступи на парламентських слуханнях. На проведених слуханнях по законопроекту, звичайно організованих представницькою галуззю влади, або на засіданнях профільних рад, створюваних при органах виконавчої влади, лобісти можуть виступати з оцінкою наслідків прийнятих рішень. Цей метод дозволяє представникам тих чи інших інтересів висловити свою точку зору, що друкується в стенограмі й може знайти відображення в рекомендаціях парламентських слухань чи звіті. Хоча такий метод відіграє незначну роль з погляду впливу на позицію представників влади, якщо взагалі він діє, однак, на думку ряду лобістів, згодом можна посилатися на рекомендації парламентських слухань чи звіт.

Якщо звернути увагу на проблему впливу на публіку, то необхідно враховувати, що у виступах, дискусіях, бесідах апеляція до почуттів слухачів, цитати, характеристика особистих якостей людини можуть і повинні використовуватися у поєднанні з об’єктивною аргументацією лише як допоміжні засобів переконання. Як писав Цицерон, «оратор повинен володіти двома основними достоїнствами: по-перше, умінням переконувати точними доводами, по-друге, хвилювати душі слухачів значною й діючою мовою» [4, с. 62].

Говорячи про емоційний та інший вплив на слухачів, варто звернутися до наробітків науки – психології. Психологія учить, що крім компетентності, важливою характеристикою переконуючого є його соціальність, тобто реальна здатність до соціальної взаємодії, розумінню системи очікувань об’єкта впливу, уміння контактувати з іншими людьми. Адже в ході виступу потрібно активізувати емоційний фактор, на основі якого і вдається втягнути іншу людину (наприклад, свого співрозмовника) у свою проблематику, своє бачення питання, аргументацію, можливо, зацікавити її у той чи інший спосіб.

Необхідно зазначити, що це досить діючий спосіб забезпечення найрізноманітніших інтересів і досить високий рівень лобізму, що вимагає не тільки найвищої техніки лобіста, але й існування дуже великих зв’язків, щоб:

1) взагалі організувати подібні слухання;

2) виступ був « санкціонований», створив потрібну атмосферу навколо проблеми, сформувало до неї певне ставлення депутатів.

6. Проведення круглого столу, конференції, суспільних слухань. Ці заходи можуть виявитися більш ефективними, ніж парламентські слухання, якщо на них прийдуть особи, що приймають рішення, оскільки програму і сценарій таких заходів готують самі зацікавлені організації. Цілком припустимо і навіть краще, щоб у виступах звучали різні точки зору, але головне, щоб аргументація зацікавленої групи була вагомою і значимою.

У ході таких заходів можна також прояснити позицію осіб, що приймають рішення, щоб краще розібратися, до якого ступеня вона може бути скоректована, і в якому напрямку необхідно діяти. Ефективність цієї форми лобізму полягає в такому.

Загальний тон конференції зацікавлені групи можуть задати споконвічно, у ході дискусій полемізуючи з акцентом, що і стоїть на стражі конкретних інтересів. Причому зовнішня необразливість зазначеного заходу – обговорення, аналіз актуального питання – насправді притупляє сторожкість там тих, що беруть участь, офіційних осіб, яких і втягують у «формування потрібних висновків».

Тут ми говоримо про різний рід конференцій у тому контексті, що за їх допомогою можна в обробленому вигляді дати потрібним особам ту інформацію, що буде сприяти «продавлюванню» конкретних інтересів. Але дійсна цінність зазначеної форми лобізму полягає в такому: в умовах сучасного існування політичних систем лобіювати приходяться навіть ті проекти, плани, ідеї, об’єктивність яких і суспільна корисність не викликає сумнівів.

Так, подібні конференції можуть:

1) ще раз підкреслити і нагадати позитивні ефекти якого-небудь заходу;

2) виявити переваги, об’єктивні шляхи виконання, оптимальні варіанти рішення розглянутого питання. Але тут важливо обмовитися, що лобізмом зазначена конференція буде лише в тому випадку, якщо ефективний вихід зі сформованої ситуації буде потрібний не сам по собі як такий, а як засіб для досягнення конкретної мети визначеній групі осіб, відомству тощо.

Крім сказаного, вміло організована нарада, конференція, круглий стіл, поза всяким сумнівом, формують і певну суспільну думку (відображаючи, наприклад, у СМІ, у брошурах-оглядах, що випускаються тощо), резонанс у «потрібних» колах, що також, як уже неодноразово підкреслювалося у цій роботі, є своєрідною формою лобізму.

Тут може мати місце цікава ситуація, коли одна форма лобізму, один метод, використовуваний зацікавленими групами тиску, як наприклад, проведення зазначених науково-практичних конференцій, може «спровокувати» іншу форму лобізму – вузько спрямований вплив на суспільну думку, що підсилює «тиск» інтересу, що лобіюється

Тепер слід звернутися до форм непрямого лобіювання.

1. Організація різних кампаній. Визначений настрой суспільної думки підсилює дієвість прямого лобіювання. Фактично вибірна посадова особа орієнтується на суспільну думку, оскільки вона може серйозно вплинути на результати виборів надалі. Проте, і призначений службовець прислухається до суспільної думки, тому що його дії урозріз з пануючим у громадськості настроєм можуть привести до потоку скарг, що створює враження у керівників, що він/вона погано працює. У цьому контексті дуже важливою проблемою для лобістів є абсентеїзм (ігнорування політики) громадськості. Адже в таких умовах неможливо сформувати суспільну думку й значно поширити її.

Для подолання політичної апатії використовуються всілякі тактики роботи із суспільною думкою, що орієнтовані на великі аудиторії і сфокусовані на нечисленні соціальні групи: паблик рилейшнз; фінансування опитувань; публікації поіменного голосування парламентських представників чи документів, що підписуються керівниками галузевих комітетів виконавчої галузі влади тощо. Усі ці методики все-таки скоріше є додатковим супроводом інших лобістських технік, і емпірично завжди було складно оцінити їх окремий вплив.

Якщо не спрацьовують «м’які» прийоми, зацікавлені групи удаються до «маловідомих за радянських часів формам» протестних акцій таких як: пікетування, демонстрації, мітинги, страйки [5, с. 67]. Зокрема, страйкова боротьба є «одним із засобів боротьби найманих працівників за свої економічні інтереси» [7, с. 428].

Мета подібних акцій – створення інформаційного приводу для засобів масової інформації. Передбачається, що здатність впливу засобів масової інформації на суспільну думку має значення для осіб, що приймають рішення, і в силу цього може на них впливати.

Основний недолік – це те, що процес ухвалення політичного рішення є довгостроковим і диференційованим, тоді як протести мають короткостроковий ефект, що викликано складністю підтримування активності прихильників «організованих інтересів» на високому рівні. Виключення складають події, що торкаються основних цінностей людей, одночасно супроводжувані усвідомленням довгострокових інтересів.

2. Фінансування виборчих кампаній. Фінансування виборчих кампаній кандидатів у виборні органи влади – спосіб впливу, що, з одного боку, ґрунтується на розширенні можливостей кандидата, що сходяться з зацікавленою групою позиціями перемогти на виборах завдяки підтримці, а з іншого – приносить такій зацікавленій групі особисті зв’язки чи можливість доступу до осіб, що приймають рішення.

По-перше, у лобістів з’являється можливість впливати на програму кандидата на виборах.

По-друге, отримання згодом доступу до осіб, що приймають рішення, служить мотивацією при підтримці кампанії. Тобто таким шляхом утворяться канали комунікації зацікавленої групи і політиків. Як свідчить практика проведення виборчих кампаній за кордоном і в Україні, потенційні кандидати, що не знайдуть союзника хоча б в одній із груп інтересів, не зможуть провести успішної виборчої кампанії. Тому виборні посадові особи (зокрема, депутати) почувають себе заздалегідь зобов’язаними відповідати інтересам тієї групи, що сприяла їх зайняттю посади (наприклад, стати депутатом).