Реферат: Учасники у кримінальному процесі

Прокурор не уповноважений здійснювати нагляд за діяльністю суду або судді під час розгляду ними кримінальних справ.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор зобов’язаний:

- вживати заходів до того, щоб жодний злочин не зали­шився нерозкритим та жоден злочинець не ухилився від відпо­відальності;

- суворо наглядати за тим, щоб жоден громадянин не заз­нав незаконного та безпідставного притягнення до криміналь­ної відповідальності або іншого незаконного обмеження в правах;

- слідкувати за неухильним додержанням встановленого кримінальним законодавством порядку провадження дізнання та попереднього слідства;

- суворо слідкувати за тим, щоб ніхто не був заарештова­ний інакше як за постановою суду або з санкції прокурора;

При вирішенні питання про санкцію на арешт прокурор зобо­в’язаний ретельно ознайомитися з усіма матеріалами, що об­ґрунтовують проведення арешту, а в необхідних випадках особисто допитати підозрюваного або обвинуваченого.

Наділений повноваженнями по нагляду за додержанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор у межах своєї компетенції вправі:

а) давати вказівки про провадження дізнання та поперед­нього слідства, про обрання, зміну або відміну запобіжного захо­ду щодо підозрюваного та обвинуваченого, про притягнення осо­би як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, а також про проваджен­ня окремих слідчих дій та розшук злочинців, що переховуються;

б) вимагати від органів дізнання та слідчого для пере­вірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відо­мості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства та розшуку злочинців;

в) брати участь у проведенні дізнання та попереднього слідства та у необхідних випадках особисто провадити попе­реднє слідство або окремі слідчі дії у будь-якій справі;

г) повертати кримінальні справи органу дізнання та слідчому зі своїми письмовими вказівками про провадження додаткового розслідування;

д) відміняти незаконні та безпідставні постанови органів дізнання та слідчого;

е) усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або слідства, якщо вони припус­тилися порушення закону при розслідуванні справи;

ж) витребувати будь-яку справу від органу дізнання та передавати його слідчому, а також передавати справу від од­ного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об’єктивного розслідування справи;

з) доручати органам дізнання виконання окремих слідчих дій та розшукових заходів у справах, що перебувають у про­вадженні слідчих органів прокуратури;

і) санкціонувати: арешт; обшук; виїмку документів, що становлять державну таємницю; накладення арешту та виїмку поштово-телеграфної кореспонденції; відсторонення обвину­ваченого від посади; поміщення обвинуваченого в медичний заклад закритого типу; затверджувати постанови: про ексгу­мацію трупа; про встановлення строку ознайомлення зі спра­вою; про припинення справи за нереабілітуючими підставами; про відміну запобіжного заходу - арешту;

к) продовжувати строк розслідування та тримання обви­нуваченого під вартою;

л) порушувати, відмовляти в порушенні та закривати кри­мінальні справи;

м) затверджувати обвинувальний висновок або повертати кримінальну справу слідчому для провадження додаткового розслідування;

н) змінювати обвинувальний висновок слідчого або скла­дати новий висновок;

о) давати письмову згоду на направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.

Письмові вказівки прокурора органам дізнання та попе­реднього слідства є обов’язковими для виконання. Оскаржен­ня отриманих вказівок вищому прокурору не зупиняє їх вико­нання за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК України.

Виходячи із змісту п. 13 розділу 15 Конституції України, протягом п’яти років після набуття нею чинності зберігається існуючий порядок видачі прокурором санкцій на арешт та тримання під вартою, на затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також на проведення обшуку, а згідно з п. 9 прокуратура продовжує здійснювати надані їй кримінально-процесуальним законом функції до введення в дію нових за­конів.

Прокурор підлягає відводу за тими ж підставами, що й суддя. Проте, якщо прокурор брав участь у проведенні попе­реднього слідства у справі, підтримував обвинувачення в суді або робив висновок при розгляді справи в касаційному поряд­ку чи в порядку нагляду, то ці обставини не можуть бути підставою для відводу (ст. 58 КПК України).

Відвід, заявлений прокурору при розгляді справи в суді, розв’язується судом, а при розслідуванні справи - вищим про­курором.

Суддя (суд) - суб’єкт кримінального процесу, який виконує функцію правосуддя. Згідно із ст. 124-129 Конституції Ук­раїни судочинство здійснюється Конституційним Судом та су­дами загальної юрисдикції. Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначених законом випадках - народні засідателі та присяжні. Вироки та рішення суду виносяться іменем України і є обов’язковими до виконання на всій тери­торії держави. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про статус суддів» суддя­ми можуть бути громадяни України, які досягли 25 років, мають вищу юридичну освіту та стаж роботи за юридичним фа­хом не менш як п’ять років. Судді незалежні, незмінювані, не­доторканні. У ст. 127 Конституції України уточнюється, що на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки, про­живає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суд (суддя) зобов’язаний всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідити із додержанням усіх принципів кри­мінального процесу та правил судочинства всі обставини справи, встановити об’єктивну істину та вирішити справу по суті, вживши заходів до захисту прав і законних інтересів гро­мадян і юридичних осіб та до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.