За результатами розгляду справи суд має право: винести вирок (обвинувальний або виправдувальний), закрити справу, направити справу на додаткове розслідування.

Розгляд справ у суді здійснюється тільки щодо обвинува­чених та лише за тим обвинуваченням, за яким вони були віддані до суду.

Під час розгляду кримінальної справи суд не пов’язаний з висновками органів попереднього слідства, а також думками учасників процесу. Всі питання, що підлягають вирішенню в судовому розгляді та у вироку, судді вирішують на підставі За­кону, згідно з правосвідомістю, за своїм внутрішнім переко­нанням, заснованим на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, за умов, що ви­ключають сторонній вплив на суддів.

У відповідності зі ст. 275-277 КПК України суд, виявив­ши в процесі судового слідства в діях обвинуваченого наявність більш тяжкого злочину або злочину, за яким обвину­вачення йому не було пред’явлено, повертає справу на додаткове розслідування. Розглянути справу по суті він у цих ви­падках не може. Інколи кримінальні справи повертаються на дослідування лише тому, що необхідна перекваліфікація дій обвинуваченого. Виникає тяганина. Витрачаються сили та кошти. Тут закономірно постає запитання: чому ж суд не може виправити помилку слідства?

В даній ситуації можна було б надати суду право са­мому своєю ухвалою змінити обвинувачення, так само й за умови, що така зміна пов’язана з погіршенням стану обвину­ваченого. При цьому суд повинен ознайомити з прийнятим рішенням обвинуваченого та інших учасників процесу, відкла­сти судове засідання на три доби, вручивши обвинуваченому копію своєї ухвали.

Суддями та народними засідателями можуть виступати тільки особи, які не підлягають відводу. Суддя не може брати участь у розгляді справи та підлягає відводу (ст. 54 КПК Ук­раїни) у таких випадках:

1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивіль­ним відповідачем або родичем будь-кого з них, а також роди­чем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

2) якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів по­терпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача або розглядав по цій справі скаргу в порядку ст. 236² , 236⁴ , 236⁶ КПК України;

3) якщо він особисто або його родичі заінтересовані в ре­зультатах справи;

4) за наявності інших обставин, що викликають сумнів в об’єктивності судді або народного засідателя.

До складу суду, що розглядає кримінальну справу, не мо­жуть входити особи, які є родичами між собою.

Суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в касаційному порядку або в порядку нагляду, а так само брати участь у новому розгляді справи в суді першої інстанції в разі скасування вироку або ухвали про закриття справи, постановлених з його участю.

Суддя, який брав участь у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої інстанції або в порядку нагляду, а так само в новому розгляді справи в касаційному порядку після скасування ухва­ли, постановленої за його участі (ст. 55 КПК України).

Таким чином, у законодавстві знаходить відбиття турбо­та про те, щоб у всіх випадках була забезпечена участь у ви­рішенні всіх кримінальних справ тільки таких суддів, повна неупередженість яких не викликає жодних сумнівів.

Останніми роками у відповідності з вимогами ст. 236-236⁶ КПК України до компетенції суду входить розгляд скарг учас­ників процесу на рішення, що приймаються слідчим та прокуро­ром, а саме: на постанову про відмову в порушенні справи; на санкцію прокурора на арешт; на постанову про закриття справи.

Скарги на незаконність вказаних рішень розглядаються суддею одноособово. За результатами розгляду скарги суддя приймає одне з двох рішень: скасовує незаконне рішення слідчого або прокурора; залишає вказані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суддя, який розглядав зазначені скарги, не може пізніше розглядати відповідну справу по суті та підлягає відводу.

ОСОБИ, ЯКІ МАЮТЬ ТА обстоюють У КРИМІНАЛЬНОМУ

ПРОЦЕСІ СВОЇ ІНТЕРЕСИ

Цю категорію учасників (суб’єктів) кримінального процесу складають: обвинувачений (підсудний), підозрюваний, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

Обвинувачений – це особа, щодо якої в установленому за­коном порядку винесено постанову про притягнення її як об­винуваченого (ст. 43 КПК України). Притягнення як обвину­ваченого відбувається у стадії попереднього розслідування або дізнання, коли слідчим або особою, яка провадить дізнання, зібрані достатні докази, що вказують на вчинення злочину даною особою.

Після віддання до суду обвинувачений стає підсудним.

Обвинувачений не вважається винним, доки його винність не буде доведена в передбаченому законом порядку та встановлена вироком суду, що набрав законної сили.

Відстоюючи свої інтереси, обвинувачений має право: зна­ти в чому його обвинувачують; давати показання за пред’яв­леним йому обвинуваченням або відмовитися давати показан­ня та відповідати на запитання; мати захисника та побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопо­тання; заявляти відводи; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду; ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції. Підсудний, поряд з цим, має право на останнє слово.

Реалізація прав обвинуваченого пов’язана з вступом його у правовідносини із слідчим та іншими учасниками процесу і здійснюється в передбаченому законом порядку.

Порядок реалізації зазначених прав обвинува­ченого :

1. Право обвинуваченого знати, в чому його обвинувачу­ють. Винісши мотивовану постанову про притягнення особи як обвинуваченого з викладенням конкретних дій, що став­ляться в вину, та їх юридичної кваліфікації, слідчий не пізніше двох днів з моменту винесення такої постанови зобов’язаний пред’явити її обвинуваченому. Останній у такий самий строк має бути повідомлений про всі зміни обвинувачення. Обвину­вачений має бути допитаний не пізніше однієї доби після вису­нення обвинувачення та мати можливість дати свої пояснення і зробити зауваження. Під час пред’явлення обвинувачення та допиту обвинуваченого обов’язковою є присутність захисни­ка, крім випадків, коли він не бере участі у справі взагалі.

2. Право обвинуваченого давати показання або відмовити­ся давати показання та відповідати на запитання. Допит обви­нуваченого провадиться негайно і в усякому разі не пізніше доби після пред’явлення обвинувачення. На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред’явленому обвинуваченні, після чого запропо­нувати йому дати показання по суті обвинувачення. Обвину­вачений має право викласти свої показання власноручно, а також скористатися послугами перекладача. Доводи обви­нуваченого мають бути ретельно та всебічно перевірені. Обви­нувачений не несе ніякої відповідальності за відмову від да­вання показань або за давання хибних показань. Давання показань - його право, а не обов’язок.

3. Право обвинуваченого мати захисника та побачення з ним до першого допиту. У відповідності з вимогами ст. 44 КПК України захисник допускається до участі у справі з мо­менту пред’явлення обвинувачення, а в разі затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, або застосування запо­біжного заходу у вигляді взяття під варту - з моменту оголо­шення їй протоколу про затримання або постанови про за­стосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

У відповідності з приписами ст. 47 КПК України захисни­ка запрошують сам обвинувачений чи підозрюваний, його за­конні представники, родичі або інші особи за дорученням або за проханням обвинуваченого чи підозрюваного. У тих випад­ках, коли явка для участі у справі захисника, обраного обви­нуваченим, неможлива протягом 72 годин, особа, яка прова­дить дізнання, або слідчий відповідно мають право запропонувати обвинуваченому запросити іншого захисника або забезпечують йому захисника. Обов’язок забезпечити участь захисника в такому випадку покладається на керівника адвокатського об’єднання за місцем провадження справи.