Реферат: Удосконалення складського господарства
Бункери — це ємкості різної форми (круглі, прямокутні, конічні), що мають зверху завантажувальний, а знизу — розвантажувальний отвір з механічним затвором. Затвор може бути зв'язаним з автоматичним дозатором, ваговим пристроєм, що дає змогу відпускати споживачеві певну кількість металу. Бункери можуть бути металевими, залізобетонними та з інших матеріалів (дерев'яні з металевим каркасом), а за видом улаштування — надземні, підземні та напівзаземлені.
Для зберігання нафтопродуктів на складах використовують резервуари і дрібну тару (бочки, бідони тощо). Резервуари бувають металеві й неметалеві (залізобетонні, бетонні та цегляні). Металеві резервуари за формою можуть бути циліндричними (вертикальні та горизонтальні); квадратними, прямокутними, краплеподібними, сферичними та ін. За способом влаштування Резервуари поділяють на наземні, напівпідземні та підземні.
У складському господарстві використовують ваги загального призначення. За конструкцією вони бувають гирьові, шкальні, шкально-гирьові, циферблатні, автоматичні, напівавтоматичні. За використанням та установкою розрізняють ваги настільні, товарні (платформні), пересувні та стаціонарні, автомобільні стаціонарні та пересувні, вагонні, кранові, конвеєрні, бункерні (порційні).
Для складської переробки різних матеріалів застосовують різні типи підйомно-транспортних машин і пристроїв. Класифікують їх за такими ознаками:
1) за продуктивністю і рівнем використання ручної праці — основні засоби механізації (мостові, козлові, баштові крани, конвеєри, навантажувачі, крани-штабелери); допоміжні (ручні візки, роликові доріжки, блоки, домкрати);
2) за напрямом переміщення вантажів, у горизонтальному напрямі і з незначним нахилом — електро- та автовізки, конвеєри, скрепери; у вертикальному напрямі з різним нахилом — елеватори, ліфти, штабелери, підйомники; у змішаному напрямі - електро- та автонавантажувачі, крани усіх видів;
3) за характером переміщення вантажів, періодичної дії - електро- та автовізки, підйомники-навантажувачі, крани; безперервної дії — конвеєри, елеватори, спіральні спуски;
4) за видом рушійної сите, механізми з електричними двигунами — електронавантажувачі, електрокари, електроштабелери, електрокрани; механізми з двигунами внутрішнього згоряння — автокари, автонавантажувачі, дизельні крани; пристрої для самопереміщення вантажів — похилі спуски, роликові доріжки прямолінійні та гвинтові; механізми ручної дії — візки, крани, лебідки;
5) за конструкцією: стаціонарні засоби — крани на колоні, консольні; напівстаціонарні засоби — мостові, баштові, залізничні крани; засоби вільного переміщення — всі засоби підлогового підйомно-транспортного призначення: автокрани, плавучі крани, аерокрани.
Серед великої кількості різних машин і засобів для переробки окремих видів матеріалів не всі можна зручно й доцільно використовувати.
Зручність та економічна ефективність застосування тих чи інших механізмів залежить від вантажообороту, характеру перероблюваних матеріалів, їх маси, габаритних розмірів та ін. Тільки ретельний аналіз та економічні розрахунки дадуть змогу вибрати найвигідніший для даного складу тип підйомно-транспортної машини чи іншого пристрою.
4.Удосконалення складського господарства на прикладі підприємств з продажу автомобільних запчастин
Інновації процеси в сучасній економіці відіграють вирішальну роль у питанні придбання й підтримки сильних сторін підприємства в конкурентній боротьбі. Особливу важливість здобувають інноваційні проекти у випадку, коли існуюча компанія обирає стратегію розвитку ринку. Це відбувається також і тому, що у цей час уже навіть в Україні зрозуміли, що рішення своїх конкурентних переваг, за рахунок цінової політики, приносить менший ефект, ніж якісно новий рівень конкурентної боротьби – орієнтований на унікальність і лідерство якості. Однак, існують специфічні ринки, де орієнтація на лідерство якості й тим більше унікальність, на перший погляд здаються утопічними. Одним з них є ринок продажу автомобільних запасних і комплектуючих для вітчизняних вантажних автомобілів.
Специфіка даного ринку полягає в тім, що співвідношення великих і дрібних споживачів на ринку становить 42 % і 58 % відповідно [4]. Таким чином, для крупно оптових споживачів, чия частка на ринку нижче, основним критерієм при виборі постачальника є ціна, а для дрібнооптових споживачів, основним критерієм є час, затрачуваний на отримання товару. На жаль, на багатьох підприємствах, де ціни навіть нижче, ніж у середньому по галузі, відвантаження зі складу йдуть із такими затримками, що часто виникають випадки відмов серед дрібнооптових клієнтів від оплаченого ними замовлення й підприємство змушене повертати гроші, втрачаючи й клієнтів і прибуток.
Дуже часто на підприємствах після оплати покупки в головному офісі, клієнтові пропонують забирати товар наступного дня , інакше абсолютно неможливо передбачити, скільки часу йому доведеться провести на складі, очікуючи одержання замовлення. Справа в тому, що у працівників складу оплата відрядна і їм доводиться одержувати товар зі складів відразупо декількох замовленнях. У кожного складу звичайно є свояспеціалізація, однак фактично, під час приймання товару він ставитися натой склад, де в цей момент є місце, намагаючись дотримуватисяспеціалізації.
Ситуаціяя ускладнюється наявністю на кожному складі, так званого "дрібного" товару, що береться в більших кількостях і вимагає кропіткого перерахування, тому що вітчизняні виробники практично ніколи його не фасують. Тому при одержанні товару в кожного складу вибудовується черга складачів, з великовантажними візками, для комплектації й транспортування відібраного товару. Ці черги, часто перегороджують проходи і ускладнюють переміщення по складу робочих і самих же складачів. Все це приводить до порушення техніки безпеки, тим більше що на складах зберігаються легкозаймисті предмети, а також створює зайву нервозність і озлобленість співробітників складу, часто виникають конфлікти.
При цьому, одержуючи нову заявку складачеві дуже часто доводитися вертатися на той самий склад і заново відстоювати чергу, тому деякі з них працюють групами по 2-3 чоловіки, що ще більше ускладнює здачу сформованого замовлення на склад відвантаження, через виникаючу плутанину з комплектацією замовлення. Тому, фактично, кожний складач, у стані сформувати в середньому не більше 4-5 замовлень за день, а у випадку закінчення робочого часу він змушений залишати візки з недоукомплектованими замовленнями в проходах, тому що склад відвантаження не завжди приймає, навіть на тимчасове зберігання, подібні недокомплекти, тому складачам іноді доводиться нав'язувати заявки, що надійшли на головний склад у другій половині дня. Таким чином, будь-яке одиничне замовлення за середньостатистичним даними формується за добу.
Подібна ситуація викликає сильну плинність кадрів, що приводить до численних випадків розкрадань. І все це значною мірою відбивається на клієнтах, тому що якщо клієнт прийде на склад у день оплати, то він витратить там цілий день і отримає негативний заряд, що у нього буде асоціюватися з усією фірмою, а, одержуючи замовлення наступного дня, він ризикує зіштовхнутися з випадками пересортування товарних позицій, або, що ще гірше, з фактичною відсутністю оплаченого їм товару на складі.
Така ситуація є наслідком недосконалої і нераціональної роботи складського господарства. Тому на підприємствах даного ринку необхідне впровадження заходів, які дозволять збільшити показники відвантажень продукції, а разом з тим і збільшити обсяги продажу та поліпшити фінансовий стан підприємства.
Для реалізації комплексного плану розвитку підприємства, у частині вимог до складської роботи, потрібно радикально перепроектувати існуючі ділові процеси, а не проводити поверхневі зміни. Тому серед найперспективніших варіантів удосконалення складського господарства підприємства з продажу автомобільних запчастин можна виділити:
. проведення реструктуризації організаційної структури головного складу;
. автоматизація складських робіт;
. підвищення ефективності охоронних заходів.
Такі перетворення можливо запровадити за допомогою розробленого ВАТ "ЦНІТІ" автоматичного складського комплекс, що включає складський конвеєр, охоронну систему й систему інформаційних комунікацій [4]. Для реалізації даного нововведення потрібно відкинути всі існуючі структури й процедури, і перейти на зовсім новий спосіб виконання робіт.
Основою даного складського комплексу, є складський конвеєр, що представляє собою чотирьох лінійний конвеєр, де три лінії призначені для зберігання й обліку товару, а четверта лінія поєднує перші три й служить для прийому й відвантаження товару. Лінії для зберігання й обліку товару складаються зі спеціалізованих секцій, поєднуваних у стелажі, які обладнаються патентованим механізмом – маніпулятором.
Секції, об'єднані в стелажі, мають властивість автоматично змінювати свій розмір, таким чином, що можна одержати єдину секцію по всій довжині й/або ширині змонтованого стелажа. Це дозволяє використати всю корисну площу стелажа на 100 %, у будь-який момент, додаючи або забираючи зайві секції для зберігання товару, без фізичної присутності людини. При цьому, поєднувати секції можна без обмежень, створюючи будь-які за формою й розміром стелажі, використовуючи весь корисний обсяг, займаної площі.
Змонтовані стелажі по периметру обладнаються прозорим захисним екраном, що охороняє товар, що зберігається в них, від несанкціонованого до нього доступу й що дозволяє здійснювати візуальний контроль.
Маніпулятор працює у двох протилежних режимах, що дозволяють робити заповнення секцій товаром, а також забирати із секцій певну кількість товару.
Однак даний механізм може точно й безвідмовно працювати з певним діапазоном ваг товару, тому для охоплення всього спектра вагових критеріїв "дрібного" товару необхідно використати конструкцію із трьох стелажів. Причому для найбільш легковагого, а, отже, і самого "дрібного" товару, що, в основному, відпускається більшими партіями, на виході такого стелажа передбачені попереднє впакування й маркування для простоти обліку.