Реферат: Українська радянська музика
Всенародне відзначення 125-річчя з дня народження Т. Шевченка викликало появу великої кількості творів на його тексти. На сцені Київського театру опери і балету був поставлений балет «Лілея» ІК. Данькевича, лібретто якого склав В. Чаговець за кількома творами з «Кобзаря». Оперу «Сотник», а згодом і «Наймичку» написав М. Вериківський. В основу сюжету він поклав однойменні Шевченкові поеми.
Після написання Л. Ревуцьким його 2-ої симфонії ця форма довгий час не культивувалася на Україні. Починаючи з середини 30-х років, українські митці написали більше десяти симфоній. Впевнено виступила тоді творча молодь. К. Данькевич, Г. Майборода, Л. Гуров, ІК. Домінчен створили свої перші симфонії, які були вже певним вкладом в українську музичну культуру.
Значно активізувалася на Україні оперна творчість. Три з них (Б. Лятошинського, С. Жданова, В. Йориша) були присвячені образові Миколи Щорса. Видатним творчим явищем була опера «Щорс» Лятошинського — монументальне епіко-героїчне полотно про боротьбу народних мас у роки громадянської війни. На сценах українських театрів біули також поставлені опери «Трагедійна ніч» К. Данькевича, «Перекоп» Ю. Мейтуса, М. Тіца і В. Рибальченка.
Значного розвитку набула українська масова пісня. Великою популярністю користувалась пісня «Із-за гір та з-за високих» Л. Ревуцького, а також «Про батька народного» П. Козицького. Загального визнання набули також пісні Г. Верьовки, В. Верховинця, К. Богуславського.
Таких визначних успіхів українські композитори домоглися завдяки безустанному піклуванню Комуністичної партії про розвиток культури й мистецтва, про їх ідейну чистоту і цілеспрямованість. У 1936 р. на сторінках «Правды» було опубліковано дві програмних редакційних статті: «Сумбур замість музики» і «Балетна фальш», які відіграли велику роль у боротьбі нашої громадськості проти розтлінних формалістичних впливів і тенденцій. Ці статті змусили кожного митця оглянути свої творчі позиції, докласти всіх зусиль до опанування методом соціалістичного реалізму, збагатити свою художню палітру новими барвами, засобами, прийомами.
Основні естетичні положення цих статей не втратили свого пізнавального значення і на сьогодні.
У 1939 р. в політичному й культурному житті нашої країни сталася знаменна подія. В сім'ю народів Радянського Союзу влилися визволені Червоною Армією з одвічного рабства трудящі Західної України і Західної Білорусії. Дружній колектив українських митців поповнився групою талановитих західноукраїнських композиторів, які зразу ж включились у будівництво української музики на вільній радянській землі. С. Людкевич, В. Барвінський, Ф. і М. Колесси, Р. Сімович, А. Солтис уже На той час були відомі як самобутні художники, що майстерно володіли своїм мистецтвом. Ще більше розквітли їх здібності за радянського часу. Ряд їхніх творів, як, наприклад, кантати «Кавказ» і «Заповіт» С. Людкевича, які були написані задовго до возз'єднання, по-справжньому оцінені тільки радянськими виконавцями і слухачами.
Напад гітлерівських орд на нашу землю перервав творчу працю трудящих. Усі зусилля тепер були спрямовані на подолання підступного ворога. Разом з усім народом боротьбу вели і композитори: хто безпосередньо в лавах Радянської Армії, а хто піснею дзвінкою піднімав воїнів-героїв на священну битву за рідну землю, за щастя і за волю.
Пісня була тим жанром, який найбільше відповідав напруженим і драматичним подіям Великої Вітчизняної війни. Широкою популярністю користувались такі пісні, як «Зашуміла калинонька» М. Вериківського, «Клятва» Г. Верьовки, «Пісня про Україну» І. Віденського, «Зелений кашкет» Л. Ревуцького.
Найвидатнішими творами часів Вітчизняної війни були кантата-симфонія «Україно моя» А. Штогаренка та «Український квінтет» Б. Лятошинського. У першому з них в узагальнюючих художніх образах передана героїчна боротьба усіх народів нашої Вітчизни за звільнення України від фашистського рабства. Композитор перетворює в кантаті найтиповіші стилістичні ознаки народної музики. У ній також використані інтонації сучасної масової пісні. Цим самим музичну мову твору композитор робить ясною і доступною, зрозумілою широким колам радянських слухачів.
«Український квінтет» Б. Лятошинського—зразок заглиблення композитора в трагічні переживання і настрої. Але це не трагедія приреченості. Художник створює сильні, надзвичайно емоціональні образи; перемогу здобувають світлі й урочисті образи над темними й трагічно заглибленими.
Переможне закінчення війни викликало нову хвилю творчого піднесення серед українських композиторів. Один за одним з'являються твори, що прославляють великий радянський народ і його вождя — Комуністичну партію. Ясно, що тематично ці твори були зв'язані ще з воєнною тематикою, тому що не скоро наші люди забудуть величезні жертви, принесені в ім'я перемоги, ніколи народ не забуде неповторного героїзму своїх кращих синів. Тут і твори про бойові походи, тут і пісні про романтику партизанського побуту, тут і тепла солдатська лірика.
З пісень перших післявоєнних років слід назвати «Ковпаківську» Г. Майбороди, «Пісню про Вершигору» і «Розлягалися тумани» П. Майбороди, «Партизанську» Ю. Мейтуса.
Серед творів великих жанрів треба відзначити симфонічні поеми «Дніпро» й «Пісня юнаків» С. Людкевича, «Повернення героя» і «Данко» В. Нахабіна, «Гуцульську симфонію» Р. Сімовича. А. Філіпенко виступив з своїм Другим квартетом. Він присвятив його двічі Героєві Радянського Союзу С. Ковпаку. Твір цей є спробою виражальними засобами камерного ансамблю показати широку і важливу тему нашої дійсності. Подвигові молодогвардійців присвятив свою оперу «Молода гвардія» Ю. Мейтус, яку він написав за однойменним романом О. Фадеева. У творі подано галерею образів радянської молоді, що в глибокому підпіллі вела боротьбу проти фашистів. Опера поставлена багатьма театрами Радянського Союзу, а також за кордоном, у ряді країн народної демократії.
Незважаючи на успіхи радянської музики, в ній все ж таки ще були окремі прояви формалізму.
Виявляючи постійне піклування про ідейну чистоту радянського мистецтва, ЦК ВКП(б) і ЦК КЩб)У винесли в 1946— 1948 pp. ряд постанов, які спрямовували творчість радянських митців по шляху соціалістичного реалізму, по шляхі у народності. В цих документах було піддано справедливій критиці різноманітні антинародні збочення в творчості радянських митців.
Благотворний вплив партійних рішень зразу ж позначився на всьому радянському музично-творчому процесі.
З'являється велика кількість високохудожніх творів у найрізноманітніших жанрах.
У ряд здібних композиторів-піснярів висувається П. Майборода. Особливою популярністю користуються його пісні «Про Марію Лисенко», «Про Марка Озерного», «Про Олену Хобту», а також чудові ліричні пісні «Колгоспний вальс», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі». Великий внесок у розвиток української радянської пісні зробили композитори Львова: А. Кос-Анатольський, М. Колесса, Є. Козак, їхні твори самобутні за стилем, у них відчутний аромат західноукраїнського музичного фольклору. Багато хороших пісень дали Л. Ревуцький (пісні про Комуністичну партію), Г. Верьовка, М. Дремлюга, К. Домінчен, А. Філіпенко, В. Рождественський, Я. Цегляр та ін.
За роки, що пройшли після партійних рішень про музичне мистецтво, українські композитори плідно попрацювали над створенням вокально-симфонічної музики. Чудову патріотичну кантату «Слався, Вітчизно моя» написав Г. Жуковський. Своєю наспівністю, глибоким проникненням у зміст поетичного тексту кантата Жуковського посідає одно з чільних місць у нашій музиці. Перу цього ж автора належать кантати «Дружба» і «Клятва молоді світу». Вокально-симфонічна поема «Карпати» Р. Сімовича розповідає про стару і нову долю Карпат. Уся музика поеми наснажена самобутніми інтонаціями гуцульського пісенного фольклору.
Великий крок уперед зробила симфонічна музика. П'ять симфоній написав за післявоєнні роки Р. Сімович. Нові симфонії створили також В. Борисов, К. Данькевич, В. Нахабін, С. Людкевич, М. Колесса, Г. Таранов, В. Гомоляка та ін. Друга симфонія Г. Майбороди — дальший крок на шляху розвитку українського національного симфонізму.
Особливо багато нових симфонічних творів написав Б. Лятошинський (поеми «Возз'єднання» і «Гражина», сюїти «Тарас Шевченко», «Ромео і Джульетта», «Слов'янський концерт» для фортепіано з оркестром). Найвидатнішим творчим успіхом є його 3-я симфонія, що належить до кращих композицій даного жанру в усій радянській музиці. Вона захоплює грандіозністю задуму, філософською заглибленістю образів, високою художньою майстерністю.
Багато творів написано на основі народних пісень. Це здебільшого колоритні оркестрові п'єси з барвистою, життєрадісною музикою. Найбільшим успіхом користуються «Гуцульська рапсодія» Г. Майбороди, «Закарпатські ескізи» В. Гомоляки, «Українське каприччіо» В. Нахабіна.
З числа програмних симфонічних творів треба згадати ще талановиту поему «Щорс» А. Свєчнікова, сюїту «Картини моєї Батьківщини» В. Нахабіна, «Алтайську сюїту» Г. Таранова. Усі ці твори розкривають різні моменти з життя радянських людей.
Успішно виступають наші композитори і в галузі опер та балетів. «Богдан Хмельницький» К. Данькевича — це монументальна народна музична драма про боротьбу наших предків з польською шляхтою, про великого полководця і державного діяча Богдана Хмельницького, про возз'єднання України з Росією. Музична мова опери базується на епічних і героїчних народних піснях, на інтонаціях українських дум. Багато зробив композитор щодо втілення образу народних мас. «Богдан Хмельницький» з (успіхом поставлений у ряді театрів України, а також і в інших республіках.
Видатним явищем у музичному житті республіки є постановка опери «Милана» Г. Майбороди. Прекрасні мелодії цього твору співають про здійснення одвічної мрії українського народу про возз'єднання всіх своїх земель в могутній і сильній державі. Опера насичена наспівними аріями і дуетами, в ній багато чудових хорових сцен, які передають поетичні народні звичаї трудящих Закарпаття. В «Милані» дуже вдало намальовані музикою основні персонажі: сама Милана, старий комуніст-підпільник Рущак, угорська дівчина Йолан, сільський хлопець Мартин та ін. Успіх Ґ. Майбороди — це успіх усієї української радянської музики.
Нові опери написали С. Людкевич («Довбуш»), Є. Юцевич («Кирило Кожум'яка»), В. Кирейко («Лісова пісня»). У дні святкування 40-річчя Жовтневої революції Львівський театр показав оперу «Назустріч сонцю» А. Кос-Анатольського, Харківський — «Буковинці» М. Кармінського.
Кращими українськими балетами є «Лісова пісня» М. Скорульського, написана ще в довоєнні роки, але поставлена після війни, «Бондарівна» (нова редакція «Пана Каньовського») М. Вериківського, «Маруся Богуславка» А. Свєчнікова, «Ростислава» Г. Жуковського. По два балети дали В. Гомоляка («Сорочинський ярмарок» і «Чорне золото») і А. Кос-Анатольський («Хустина Довбуша», «Сойчине крило»).
Дедалі активніше виступає (українська радянська композиторська молодь. Такі автори, як В. Кирейко, Ю. Щуровський, В. Кирпань, Л. Колодуб, Ю. Знатоков, Ю. Владимиров, уже написали по кілька значних творів, які свідчать про їх все зростаючу художню майстерність.