Реферат: Управління як різновид державної діяльності

5) має особливий апарат реалізації через організаційно оформлені групи людей.

Прийнято поділяти соціальне управління на громадське та державне. Громадське – це управління, яке здійснюється органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, іншими недержавними організаціями. Державне – це специфічний вид державної діяльності, тобто виконавча діяльність, функціонування якої пов’язане з формуванням особливої правової галузі – адміністративного права.

Поняття державного управління.

Термін «державне управління» широко використовується у вітчизняній і закордонній науковій літературі, а також у законодавстві багатьох країн. Більш 70 років він використовувався й у нас, даючи тим самим конституційні підстави для виділення даного виду державної діяльності.

Конституція України відмовилася від цього терміна. Замість нього впроваджується новий термін – виконавча влада. Так, у відповідності до Конституції України державна влада здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

У зв'язку з цим становить інтерес співвідношення державного управління і виконавчої влади. Але, насамперед, з'ясуємо, який зміст вкладався в поняття державного управління до 80-х років.

Будь-яка діяльність складається з рішення, його реалізації (виконання) і контролю за реалізацією.

Власне кажучи, на подібній основі будується державний апарат, тобто сукупність органів, що виражають державну владу. http://www.ukrlawyer.narod.ru/Відповідно в рамках цього апарата відбувається «поділ праці» по здійсненню державних задач і функцію. Воно припускає, що і знаходило своє конституційне вираження, виділення органів державної влади (так називалися Ради всіх рівнів), органів державного управління і судових органів. Кожний з них був покликаний здійснювати той чи інший вид державної діяльності. Так, на долю державної влади припадало рішення найбільш важливих питань державного і громадського життя у формі законів (створення законів); органи державного управління в основному здійснювали реалізацію законів (проведення їх у виконання); судові органи виконували законоохоронну функцію.

Державне управління є видом соціального управління. Державне управління – це самостійний вид державної діяльності, що має підзаконний, організовуючий, виконавчо – розпорядчий характер органів (посадових осіб) щодо практичної реалізації функцій та завдань держави в процесі регулювання економічною, соціально – культурною та адміністративно – політичною сферами.

Місце і роль державного управління в механізмі «поділу праці» визначалися наступними характеристиками:

· державне управління – конкретний вид діяльності по здійсненню єдиної державної влади, що має функціональну і компетенційну специфіку, що відрізняє його від інших видів (форм) реалізації державної влади;

· державне управління – діяльність виконавчо-розпорядницького характеру. Основним напрямком її є виконання, тобто проведення в життя законів і підзаконних нормативних актів. Досягається ця мета використанням необхідних юридично владних повноважень;

· державне управління – прерогатива спеціальних суб'єктів,вони позначаються узагальнено як виконавчо-розпорядницькі органи державноївлади чи органи державного управління;

· державне управління - виконавча діяльність, здійснювана в процесі повсякденного і безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом. Безпосередність такого керівництва обумовлена тим, що саме у веденні (організаційному підпорядкуванні) органів державного управління знаходилася основна маса об'єктів власності, виражаючи тим самим якість держави як власника основних засобів виробництва;

державне управління – підзаконна діяльність, здійснювана «на основі виконання закону»; вона другорядна стосовно законодавчої діяльності.

Змістом державного управління є комплекс функцій, які називаються функціями управління.

Сутність державного управління проявляється в його особливостях, а саме:

1) другорядний, підзаконний характер;

2) організуючий характер;

3) систематична, неперервна діяльність, направлена на збереження соціальної системи, її зміцнення та розвиток;

4) універсальний характер в часі та просторі, тобто здійснюється завжди і кругом, де функціонують людські колективи;

5) суб’єкти державного управління використовують наявні у них правові та фактичні можливості для застосування позасудового, тобто адміністративного примусу;

6) у віданні органів державного управління знаходиться фактична державна міць: правові, інформаційні, економічні, технічні, ідеологічні, організаційні ресурси, якими вони розпоряджаються;

7) наявність великого державного апарату;

8) підконтрольний характер діяльності.

Сутність виконавчої влади зводиться до такого:

1. Виконавча влада є відносно самостійною гілкою (формою, видом) єдиної державної влади в Україні – атрибутом державно – владного механізму, побудованого на засадах поділу влади, і здійснюється поряд з законодавчою і судовою, тісно з ними взаємодіючи.

2. Виконавча влада є самостійною лише у зв’язку з практичною реалізацією Конституції , законів України в загальнодержавному та функціонально – компетенційному масштабі. На неї покладається найбільша частина загальнодержавних функцій.

3. Виконавча влада має державно – правову природу, наділена владними повноваженнями, що проявляється в її можливостях впливати на поведінку людей, їх об’єднань, праві і можливостях підкоряти собі волю інших.