МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

НОВОКАХОВСЬКЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО

КАФЕДРА ПРАВА

КУРСОВА РОБОТА

ТЕМА №2: УПРАВЛІННЯ ЯК РІЗНОВИД ДЕРЖАВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИКОНАВ СТУДЕНТ ГРУПИ

***********

ПЕРЕВІРИВ РЕКИЧИНА С.С.

м. НОВА КАХОВКА

2003 р.

Зміст

1. Поняття і основні принципи управління.
2. Соціальне управління та його види.

Вступ.

Адміністративне право займає особливе місце в системі правового регулювання, оскільки виступає необхідним і важливим інструментом

управління соціальними процесами в суспільстві. Йому приналежні відповідні межі правового регулювання - діяльність державної

виконавчої влади всіх рівнів, суспільних відносин управлінського характеру, що складаються в цій сфері, внутрішня організаційна діяльність інших державних органів, зв'язаних з функцією управління, а також зовнішньоорганізаційні відносини недержавних організацій, установ і підприємств.

Адміністративне право охоплює широке коло суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією їх функцій управління в процесі діяльності органів виконавчої влади. Найбільш тісний зв'язок адміністративне право має з державним правом, що складає основу всіх галузей права, включаючи адміністративне, і займає головне місце. Адміністративне право тіснопов'язано також і з цивільним правом. Насамперед тому, що зв'язки регулюють відносини майнового характеру, при цьому необхідно вказати, що норми цивільного права стосуються майнових відносин у тих випадках, коли сторони рівноправні ( наприклад, договір постачання продукції). А норми адміністративного права стосуються майнових відносин, що базуються на адміністративній підпорядкованості однієї сторони іншій (наприклад, якщо не оплачений проїзд у трамваї). Визначені зв'язки є між адміністративним правомі трудовим правом у сфері регулювання службових відносин. Так, трудове право визначає статус державного учасника трудового процесу, що служить, а норми державного права регулюють державно-службові відносини.

Адміністративне право межує з фінансовим, земельним, аграрним

і іншими галузями права.

Таким чином, аналіз взаємодії адміністративного права з іншими галузями права дозволяє встановити, що його предметом є сфера державного управління. Іншими словами адміністративне право регулює суспільні відносини в сфері державного управління.

Запропонована нижче тема – “Управління як різновид державної діяльності” – цікава тим, що дозволяє зрозуміти і простежити принципи державного управління і контролю заскладним штучним організмом, створеного людьми - ДЕРЖАВОЮ.

Управління як соціальна функція. Види соціального управління.

1. Поняття і основні принципи управління.

Приступаючи до вивчення змісту й особливостей державного управління, необхідно насамперед визначити, що ж таке управління?. Цей термін став універсальним засобом характеристики визначеного виду діяльності, тобто сукупності дій, вчинених заради досягнення відповідних суспільно значимих цілей.

У самому широкому розумінніуправління означає керівництво чим-небудь (чи ким-небудь). У подібному розумінні воно трактується й у наші дні. Однак обмежитися такою констатацією недостатньо. Виникає потреба розкриття змісту цього управління, його функціонального значення. Загальнотеоретичні позиції, включаючи кібернетичні, дають достатні підстави для наступних висновків:

1. Управління – це функція організованих систем різної природи (біологічних, технічних, соціальних), що забезпечує їхню цілісність, тобто досягнення завдань, що стоять перед ними, збереження їхньої структури, підтримка режиму їхньої діяльності.

2. Управління служить інтересам взаємодії складових тих чи інших систем та елементів і представляючих єдине ціле з загальними для всіх елементів задачами.

3. Управління – внутрішня якість цілісної системи, основними елементами якої є суб'єкт (керуючий елемент) і об'єкт (керований елемент), постійно взаємодіючі на засадах самоорганізації (самоврядування).

4. Управління припускає не тільки внутрішню взаємодію складових систем та елементів. Існує безліч взаємодіючих цілісних систем різного ієрархічного рівня, що припускає здійснення управлінських функцій як внутрішньосистемного, так і міжсистемного характеру. В останньому випадку система вищого рівня виступає в ролі суб'єкта управління стосовно системи нижчого рівня, що є в рамках взаємодії між ними об'єктом управління.

5. Управління по своїй суті зводиться до керуючого впливу суб'єкта на об'єкт, змістом якого є упорядкування системи, забезпечення її функціонування в повній відповідності з закономірностями її існування і розвитку. Це – цілеспрямований вплив, що впорядковує реалізоване в зв'язках між суб'єктом і об'єктом і здійснюване безпосередньо суб'єктом керування.

6. Управління реальне тоді, коли в наявності відоме підпорядкування об'єкта суб'єкту управління, керованого елемента системи її керуючому елементу.

Такі основні риси, що характеризують загальне поняття управління. Вони цілком прийнятні і для розуміння управління в соціальній (суспільнії) сфері, де в ролі суб'єктів і об'єктів управління виступають люди і їхнє різне об'єднання (наприклад, держава, суспільство, територіальне утворення, суспільні об'єднання, виробничі і http://www.ukrlawyer.narod.ru/невиробничі об'єкти, родина і т.п.)

Звичайно, при цьому враховуються особливості соціальної сфери, найважливішої з який є те, що управлінські зв'язки реалізуються через відносини людей. Суспільство являє собою цілісний організм зі складною структурою, з різного роду індивідуальними проявами, так само як і з функціями загального характеру. Звідси потреба у вираженні загального зв'язку і єдності соціальних процесів, яка знаходить свій прояв у здійсненні соціального управління. Воно є однією з основних умов нормального функціонування і розвитку суспільства.

2. Соціальне управління та його види.

Управління може бути соціальним, технічним, біологічним.

Управління, що розуміється в соціальному змісті, багатоманітне. У самому широкому змісті воно може розумітися як механізм організації суспільних зв'язків. У подібному змісті можна говорити про те, що його завдання і функції практично виконують усі державні органи незалежно від їхнього конкретного призначення, а також суспільні об'єднання. Елементом системи соціального управління є також і місцеве самоврядування. Як об'єкт управління тут виступає все суспільство в цілому, усі варіанти суспільних зв'язків, що розвиваються в ньому.

Соціальне управління має і спеціальний зміст. У цьому варіанті його звичайно характеризують як державне управління, під яким розуміється специфічний вид державної діяльності, що відрізняє її від інших проявів (наприклад, законодавча, судова, прокурорська діяльність), а також від управлінської діяльності суспільних об'єднань і інших недержавних формувань (трудові колективи, комерційні структури і т.п.).

Соціальне управління, як особливий вид управління, являє собою вплив одних людей на інших з метою упорядкування соціально важливих процесів, забезпечення стійкого розвитку соціальних систем. Це механізм організації громадських зв’язків, що здійснюються всіма державними органами, незалежно від конкретного призначення, органами місцевого самоврядування, а також об’єднання громадян. Воно характеризується такими ознаками, як:

1) проявляється через спільну діяльність людей, організує їх для такої діяльності у відповідні колективи та організаційно оформлює;

2) має на меті упорядкування спільної діяльності шляхом забезпечення погоджених індивідуальних дій учасників такої діяльності через вплив на їх поведінку (волю);

3) виступає в ролі регулятора управлінських взаємовідносин, що виникають між суб’єктом та об’єктом у процесі реалізації функцій соціального управління;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--