2. У директора та його заступників:

а) соромливість — 1-2%;

б) невпевненість у собі — 3%;

в) недостатня компетентність — 9%;

г) не принциповість, зазнайство — 62%;

г) невміння довести справу до кінця — 24%;

д) недовіра до членів колективу — 49%.

Аналіз цих даних свідчить про те, що визначені нами позитивні та негативні риси мають загальний характер.

5) Моральні

Особливу роль у становленні справжнього керівника в умовах гуманізації та демократизації управління відіграють морально-комунікативні якості, вміння прислуховуватися до критики, раціонально використовувати працю та час підлеглих, ділова, творча спрямованість, майстерність.

3. Основні принципи життєвих устремлінь

1) Робота – це головне

Як свідчать соціологічні дослідження, нині відбувається зміщення ціннісних орієнтацій у сферу дозвілля. Однією із причин цього є неможливість ефективної власної самореалізації особистості в трудовій сфері.

Для працівника важливо забезпечити певну свободу вибору тої чи іншої стратегії поведінки в трудовій сфері. У межах матеріальної мотивації М. Лукашевич вирізняє такі види стратегії трудової поведінки:

- напружена робота, що забезпечує високій заробіток;

- низькооплачувана праця, але з доступом до дефіцитів;

- малопродуктивна праця при середній заробітній платі.

Нині при переході від командно-адміністративної до ринкової системи управління народним господарством свобода такого вибору збільшується. Замість державних підприємств виникають підприємства, засновані на кооперативній, груповій, асоціаційній, фермерській, приватній та інших формах власності.

З'явилося більше можливостей для територіальної мобільності, пересувань між різними секторами економіки (зокрема, між державним і недержавним), для організації власної справи, для комерційної та посередницької діяльності тощо [6, с. 99].

2) Праця – це засіб досягнення успіху

Розуміння життєвого успіху в кожного своє. Суспільні, групові чи колективні цілі є тим загальним руслом, у межах якого можуть бути реалізовані особисті цілі.

Головне у цій єдності, щоб особистість могла досягти того, що є бажаним їй, групі, спільноті, суспільству загалом. Суспільство надає можливості для побудови кар'єри, самореалізації особистості, і йому не байдуже, як ці можливості використовуються. Ступінь реалізації наданих можливостей у членів суспільства неоднаковий, що обумовлено насамперед неоднаковим їх прагненням до соціального зростання, різними життєвими намаганнями.

Н. Наумова вирізняє такі основні типи життєвих намагань:

- сама робота, коли в неї вкладаються всі сили, здібності, помисли;

- престиж і матеріальні досягнення, пов'язані з робочим місцем;

- зміцнення здоров'я, виховання дітей, різноманітні захоплення, не пов'язані з роботою.

3) Основні інтереси не в сфері трудової кар'єри

Якщо ж планування кар'єри розглядати крізь призму сучасних теорій мотивації, то можна дійти висновку, що цей елемент управління персоналом має безпосереднє відношення до мотивації трудової діяльності. Так, згідно з теорією Маслоу до первинних потреб людини належать потреби безпеки, намагання бути впевненим, що фізіологічні та інші пріоритетні потреби, у тому числі потреби зайнятості, стабільної роботи, будуть задоволені як у поточному періоді, так і в майбутньому.

Теорія очікувань свідчить, що люди прагнуть у будь-якій ситуації отримати максимум бажаного. Тому і в процесі роботи людина прагне до отримання різноманітних винагород і максимального задоволення потреб. До таких потреб належать просування по службі та знання перспектив свого зростання. Очікуючи, що вибраний тип поведінки приведе до досягнення бажаного, людина розподіляє свої зусилля і прагне досягнення оптимального співвідношення в системі «затрати — результати — винагорода — валентність».

3. Кар’єрний якір