Реферат: Валяне взуття

1. Сировина для виготовлення валяного взуття.

2. Технологія виготовлення взуття.

3. Асортимент валяного взуття.

4. Контроль якості взуття.

5. Маркування, пакування і зберігання взуття.

1. Сировина для виготовлення валяного взуття.

Валяне взуття – це одношарова конструкція переважно у формі чобіт, сформована в процесі валяння з волокон шерсті. Повстеподібна структура стінок взуття створюється за рахунок взаємного переплетення і зчеплення волокон, пов’язаних між собою силами тертя.

Головна функція валяного взуття – захист ніг від низьких температур, а для виробничого взуття – від високих температур навколишнього середовища. Низька теплопровідність взуття забезпечується пористою структурою його стінок. Для захисту від вологи і передчасного зношування використовуються калоші або низ чобіт обгумовується. Ергономічні й естетичні властивості цього взуття недостатні. Теплозахисті властивості залежать від товщини і густини стінок, волокнистого складу, вмісту вологи.

Залежно від складу суміші вовни взуття розподіляється на грубошерстне, напівгрубошерстне і фетрове. Грубошерстне взуття використовується з різною товщиною стінок – обважнене, середнє і тонке.

Обважнене валяне взуття має найвищі теплозахисні властивості і призначене для носіння при низьких температурах і незначній рухливості протягом тривалого періоду часу. Середнє валяне взуття має нижчі теплозахисні властивості, меншу товщину стінок і масу, призначене для захисту від помірного холоду. Тонке взуття носять з калошами під час невеликих морозів. Фетрове взуття відноситься до напівгрубошерстного з вмістом козячого пуху, носиться з калошами.

Для виготовлення валяного взуття використовується овеча натуральна вовна різної тонини, вовна заводська, хутряна, відновлена та ін. Овеча натуральна вовна розподіляється за тониною па тонку, напівтонку, напівгрубу і грубу. Груба і напівгруба неоднорідна вовна буває пояркова, весняного і осіннього стриження.

Пояркову вовну отримують при першому стриженні ягнят. Вона м'яка і шовковиста, містить менше жиропоту і забруднень, косиці і волос мають конічну форму, волокна легко відокремлюються одне від одного. Валкоспроможність 5-8 балів.

Вовна весняного стриження має з'єднані між собою косиці, зні­мається у вигляді руна, має значну кількість пухових волос і сторонніх домішок, більшу довжину, деяку зваляність. Валкоспроможність 3-6 балів.

Вовна осіннього стриження знімається пасмами (не утворює руна). Вона не зваляна, має менше пухових волос і жиропоту. Валко­спроможність 8-9 балів.

Козячий пух отримують весною вичісуванням кіз пухових порід. Він м'який, тонкий (15-19 мкм), легкий має достатню валкоспроможність – 4 бали.

Заводську вовну отримують при знешерстюванні шкір під час підготовчих процесів вичинювання шкіри. Коров'яча заводська вовна має середню довжину 20 мм, валкоспроможність 3-7 балів, овеча – 3-4,5 балів.

Хутряну вовну отримують при стриженні хутряних і шубних ов­чин, які мають зайву довжину волосяного покриву. Вона розподі­ляється за тониною і довжиною (від 10 до 35 мм і більше). З недоброякісних овчин знімають усю вовну довжиною від 13 до 70 мм. Валко­спроможність хутряної вовни залежить від групи порід і знаходиться в межах 2-6 балів.

Відновлена шерсть отримується при переробці шерстяної і напівшерстяної сировини ношених виробів, суконних, камвольних і трикотажних клаптів та обрізків. Довжина волокон 15-35 мм, валкоспроможність 1,5-2,5 балів.

Використовуються також відходи шерстяної промисловості – чистошерстяні пачоси гребінні, кардні випади, валкоспроможністю 1,5-4 бали.

Склад суміші волокон для кожного виду взуття нормується від­повідними нормативними документами. Для виготовлення грубо­шерстного взуття використовується натуральна груба вовна, у тому числі осіннього стриження і пояркова 65 % маси натуральної вовни, заводська овеча і коров'яча, вовна відновлена.

Напівгрубошерстні чоботи виготовляють з вовни напівгрубої, хутряної, гребінних пачосів. У суміші фетрових чобіт ті самі компо­ненти, але частина напівгрубої вовни (14 %) замінюється чесаним козячим пухом.

Залежно від наявності сировини та її якості дозволяється деяка заміна видів шерсті. Основним показником суміші є валкоспроможність. Із суміші з недостатньою валкоспроможністю неможливо виготовити щільне взуття доброї якості. Суміш з доброю валкоспроможністю оцінюється в 5,5 балів і вище, а з низькою – менше 4,5 балів. З урахуванням цих оцінок складається і контролюється суміш шерсті.

Валкоспроможність вовни зумовлена її будовою і властивостями – лускатим шаром, звивистістю, пружністю, спроможністю до звивання, переплутування, пресування в процесі валяння. Найкраще звалюється тонка і звивиста вовна. Для виготовлення валяних чобіт найбільш придатна вовна довжиною не більше 55 мм у суміші з короткими волокнами.

2. Технологія виготовлення взуття.

Взуття виготовляється за технологією і зразками, затвердженими в установленому порядку. Технологія включає такі основні процеси і операції: підготовка сировини, складання суміші, змішу­вання, чесання, формування волокнистого напівфабрикату, виготовлення і попереднє ущільнення основи, валяння, фарбування і сушіння, сухе опоряджування взуття, сортування і підбір пар, обрізання халяв.

Під час підготовки сировини з вовни видаляють жиропіт, рос­линні та мінеральні домішки, волокна розпушуються на щипальних і тіпальних машинах. Підібрані за рецептурою складові частини суміші перемішуються на пневматичних установках. Перед змішуванням суміш обробляють масляними емульсіями. Після змішування суміш повинна бути однорідною з рівномірним поділом волокон кожного компонента по всій масі суміші, без жмутиків і мушок, закочування і "загорошування" жмутиків волокон.

У процесі чесання суміші на кардочесальній машині досягається подальше розпушування жмутиків на окремі волокна, видалення до­мішок, формування тонких волокнистих шарів і отримання напів­фабрикату, з якого формується волокнистий напівфабрикат виробів. Отриманий прочіс складається з індивідуальних волокон, пов'язаних між собою силами тертя і зчеплення з різним розташуванням одне відносно одного.

Формування волокнистого напівфабрикату валяного взуття здійснюється з допомогою конусно-навивальних кареток, агрегованих з чесальною машиною. Навивальне пристосування може бути з простими патронами у вигляді зрізаного конуса або з фігурними патро­нами, що мають форму двох конічних барабанів – більшого для нави­вання халяви і меншого для навивання голівки чобіт, з'єднаних вузь­кими кінцями. На патрони надягають полотняні чохли для запобігання пошкодженню напівфабрикатів і зрощенню стінок на перших етапах звалювання основи.

Розміри отриманої основи повинні бути більшими за розміри готового взуття у 2,5 раза за довжиною і шириною верху халяви і в 2 рази за довжиною голівки і шириною низу халяви. Шерсть розподі­ляють по поверхні основи шаром різної товщини: найбільша – товщи­на голівки, найменша – верхня ділянка халяви.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--