Реферат: Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Зміст державного регулювання у валютній сфері полягає у створенні норм та процедур законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, здійснюваних правомочними державними установами з метою підтримки довгострокової рівноваги валютного ринку та відносин економічних суб’єктів з приводу використання валютних цінностей, стимулювання прогресивних зрушень у структурі експорту й імпорту, заохочення припливу іноземного капіталу.

Загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, функції банків і інших кредитно-фінансових організацій України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, загальні принципи валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства встановлюються Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1992 р. №959-ХІІ та Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Відповідно до останнього нормативного акту метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. Основними напрямками валютного контролю є: визначення відповідності проведених валютних операцій діючому валютному законодавству і наявності необхідних для них ліцензій і дозволів; перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою.

Валютний контроль здійснюється органами валютного контролю і їхніх агентів. Органами валютного контролю є перш, за все, Національний банк України, а також Кабінет Міністрів України. Уповноважені банки здійснюють контроль валютних операцій, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль над валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України. Державна митна служба України здійснює контроль дотримання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон.

Відповідно до Закону України „Про порядок здійснення платежів в іноземній валюті” від 23.09.1993 № 185/94-ВР та Інструкції „Про порядок відкриття та використання рахунків в національній валюті”, затвердженої Постановою НБУ від 18.12.1998 №527 зі змінами та доповненнями резиденти та нерезиденти можуть відкривати 1 валютний рахунок не більше, ніж у 2-х установах банків, про що банк має повідомити податкову інспекцію за місцем постійного знаходження або проживання клієнта не пізніше, ніж 3 робочих дня банку. Операції на рахунку можна здійснювати тільки після отримання повідомлення податкового органу про постановку рахунку на облік.

Документи, необхідні для відкриття валютного рахунку:

- копія довідки про внесення до ЄДРПОУ;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про реєстрацію в органах виконавчої влади;

- копія Статуту;

- копія документу про взяття на податковий облік;

- картки зі зразками підписів директора та головного бухгалтера, уповноважених осіб та зразками печаток, засвідчені нотаріально;

- копія документу про реєстрацію у Пенсійному фонді України;

- паспорт (для фізичних осіб незалежно від резиденції);

- довідка центрального банка іноземної держави про дозвіл на відкриття рахунку (для нерезидентів);

- копія витягу з торговельного (банківського реєстру) та свідоцтво Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України про акредитацію, дозвіл на представництво (для представництв).

Види банківських валютних рахунків:

- розподільний (транзитний) – для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті, 50% яких має бути реалізовано протягом 5 банківських днів;

- поточний – формується не пізніше, ніж 5 банківських днів після відкриття розподільного рахунку – призначений для сум експортної виручки, яка переказується з поточних валютних рахунків інших українських підприємств (включно і спільних), переказів нерезидентів для подальшого трансферту;

- кредитний – відкривається резидентами і нерезидентами для сплати розрахункових документів або для переказу на поточний рахунок;

- депозитний.

Резиденти можуть купувати валюту через уповноважений банк за фактом імпорту та на умовах попередньої сплати. Придбання валюти здійснюється банками та іншими фінансово-кредитними установами, які мають ліцензію НБУ на операції з валютними цінностями у відповідності з Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку, затвердженими Постановою НБУ від 18.03.1999 №127 з доповненнями та змінами.

Порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій і відповідальність за недотримання термінів розрахунків установлений Законом України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Законом визначено, що виторг резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни оплати заборгованості, зазначеної в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів від дати митного оформлення вантажної митної декларації експортованої продукції, а у випадку експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Виключення складають товари фармацевтичного призначення, для яких вказаний термін становить 180 днів. Імпортні операції резидентів, здійснювані на умовах відстрочки постачання, у випадку якщо така відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу чи виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг), вимагають індивідуальної ліцензії Національного банку України. Така ліцензія може бути отримана, якщо договір відноситься до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, оперативний та фінансовий лізинг постачання складних технічних виробів або товарів спеціального призначення.

З метою обмеження бартеру у ЗЕД у разі експорту за бартерними договорами високоліквідних товарів, термін ввезення на митну територію не може перевищувати 60 календарних днів. Крім того, Законом передбачена пеня за порушення резидентами термінів надходження валютного виторгу (надходження товару) за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми недодержаного виторгу (товару).

Система валютного контролю спрямована також на запобігання нелегального витоку валютних коштів за рубіж через канали зовнішньої торгівлі.

Механізм контролю зовнішньоекономічних операцій клієнтів, порядок оформлення клієнтами банків ліцензій на продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків, а також порядок інформування банками державних органів про факти порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків передбачений Постановою Правління НБУ №136 „Про порядок здійснення контролю експортних, імпортних, лізингових операцій”.

Відповідно до встановлених правил, уповноважені банки зобов'язані перелічувати кошти нерезидентам по контрактах тільки при наданні резидентами оригіналів і копій цих контрактів і наявності зобов'язання нерезидента поставити товари, зробити послуги, виконати роботи в термін, що не перевищує законодавчо встановлені терміни розрахунків.

Імпортна операція знімається з контролю при надходженні в банк реєстрів митних служб. Разом з тим протягом 90 днів від дати перерахування засобів резиденти повинні надати в уповноважений банк копії вантажних митних декларацій зі штампом митниці, накладних і інших документів, що підтверджують виконання нерезидентом своїх зобов'язань, або повідомити про факт і причину затримки їхнього виконання.

Контроль експортних операцій клієнтів починається з наступного дня від дати оформлення вантажної митної декларації. Експортна операція вважається знятої з контролю після зарахування виторгу на поточний рахунок клієнта.

У випадку невиконання резидентом своїх зобов'язань у зазначений термін і відсутності індивідуальної ліцензії на продовження термінів розрахунків, уповноважені банки повідомляють про порушення Національному банку і Державній податковій інспекції за місцем реєстрації клієнта. При цьому штраф не накладається у випадках документально підтверджених форс-мажорних обставин.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--