Реферат: Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Втручання держави шляхом застосування вищеописаних елементів, що складають систему валютного контролю у регулюванні зовнішньоторговельної діяльності на території України, не може бути цілком завершеним. Тому Верховна Рада України в 1991 році впровадила норму відповідальності за порушення Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” і інших зв'язаних з ним законів у формі спеціальних санкцій.

Виконання норми, а саме статті 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” по застосуванню спеціальних санкцій було покладено на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України як орган виконавчої влади, уповноважений державою здійснювати регулювання і координацію зовнішньоекономічної діяльності. Здійснення контролю над дотриманням суб'єктами ЗЕД діючого законодавства України є однієї з основних задач Міністерства економіки, а застосування спеціальних санкцій відповідно до статті 37 вищезгаданого Закону – одним з основних інструментів здійснення даної задачі.

Вищезазначене передбачає, що спеціальні санкції, – індивідуальний режим ліцензування і тимчасове припинення зовнішньоекономічної діяльності – застосовуються до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і до іноземних суб'єктів господарювання.

У випадку застосування зазначених санкцій зовнішньоекономічні операції суб'єктів підприємницької діяльності стають цілком прозорими для державних органів. Дія спеціальних санкцій, застосовуваних до суб'єктів ЗЕД, поширюється на всі її види, зазначені в статті 4 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, операції по який здійснюються українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності, і веде до наступного обмеження: українські суб'єкти ЗЕД, до яких у встановленому порядку застосована спеціальна санкція, не мають права укладати договори доручення, комісії, агентські, спільної діяльності і співробітництва, консигнації, дилерські, дистриб'юторські, оренди, наймання, лізингу, збереження та інші, котрі передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами чи на користь інших осіб за дорученням чи передачею майна в тимчасове користування з метою проведення ЗЕД.

Індивідуальний режим ліцензування ЗЕД українських суб'єктів ЗЕД і іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції визначеного виду ЗЕД, що зазначена в статті 4 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

У випадку застосування індивідуального режиму ліцензування ЗЕД підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами ЗЕД, до яких застосовані санкції, є разова (індивідуальна) ліцензія.

Тимчасове припинення ЗЕД, застосовувана до українських суб'єктів ЗЕД і іноземним суб'єктам господарської діяльності, означає позбавлення права займатися усіма видами ЗЕД, передбаченими статтею 4 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, за винятком:

• завершення розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, на які з боку українських суб'єктів ЗЕД чи іноземних суб'єктів господарської діяльності були перераховані кошти до застосування цієї санкції;

• завершення розрахунків по зовнішньоекономічних операціях за продукцію, що була відправлена за кордон України українськими суб'єктами ЗЕД чи відправлена в Україну іноземними суб'єктами господарської діяльності до застосування цієї санкції.

Для завершення таких операцій українському суб'єкту ЗЕД необхідно у встановленому порядку одержати разову (індивідуальну) ліцензію Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Санкції у виді тимчасового припинення ЗЕД можуть застосовуватися до суб'єктів ЗЕД у випадку проведення ними дій у сфері зовнішньоекономічних відносин, що: можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки; приводять до порушень міжнародних зобов'язань України; а також у випадку неприйняття протягом року після застосування індивідуального режиму ліцензування заходів для відповідності своєї діяльності вимогам діючого законодавства в сфері зовнішньоекономічних відносин.

Слід зауважити, що одним з небагатьох випадків, у яких можна уникнути штрафних санкцій, є можливість призупинення протікання вказаних вище термінів, якщо суд, господарський суд, Міжнародний комерційний арбітраж або Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті України прийме позовну заяву про стягнення з нерезидента заборгованості (відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”). У випадку винесення судом рішення про відмову у позові повністю або частково або припинення (закриття) виробництва у справі, або залишення позову без розгляду, граничні терміни розрахунків поновлюються і пеня за їх порушення виплачується за кожний день прострочки. У випадку винесення судом рішення про задоволення позову пеня за порушення граничних термінів розрахунків не стягується з дати судового рішення.

Однак при здійсненні контролю зовнішньоекономічних операцій клієнтів, агентам валютного контролю часом приходиться зіштовхуватися з колізією законів. Непогодженість нормативних актів, а часом і думок контролюючих органів ставить у скрутне становище роботу уповноважених банків, а у свою чергу і їхніх клієнтів, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Одним з таких прикладів є припинення взаємних вимог суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності шляхом їхнього заліку. Дана норма передбачена ст.601 Цивільного кодексу України. На думку Національного банку України, якщо здійснення зобов'язань нерезидента перед українським підприємством здійснюється шляхом заліку взаємних зустрічних вимог, дозволено знімати з валютного контролю зовнішньоекономічний договір після заліку взаємних вимог по ньому. Мова йде про підприємства, що здійснюють одночасно з тим самим контрагентом за кордоном операції по імпорту й експорту. Однак ця думка суперечить позиції Державної податкової адміністрації України. Остання вважає, що порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні суб'єктами ЗЕД експортних і імпортних договорів, установлений Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачає обов'язковість зарахування виторгу резидентів на їхні валютні рахунки в уповноважених банках, а тому ніяких взаємозаліків бути не може (тому що при взаємозаліку не відбувається зарахування коштів на рахунок, а лише погашення сальдо).

Ще одна ситуація, що свідчить про непогодженість законодавства в сфері валютного контролю. Так, Постановою Правління НБУ № 492 „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах” визначається порядок використання коштів структурними підрозділами підприємства-резидентів. Відповідно до вищевказаної постанови кошти з поточного рахунка структурного підрозділу (у межах перерахованих юридичною особою, що створила цей підрозділ, або куплених на міжбанківському валютному ринку) можуть бути використані структурним підрозділом на придбання для власних потреб устаткування, меблів і т.п. по контрактах (договорах, угодах) з нерезидентами. Структурним підрозділом була куплена валюта на міжбанківському валютному ринку з метою придбання меблів за контрактом, укладеним з нерезидентом. Зобов'язання за даним контрактом не були виконані в повному обсязі і кошти були повернуті на рахунок структурного підрозділу. Відповідно до Постанови Правління НБУ №127 „Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринці України” повернуті кошти підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку протягом п'яти банківських днів, із дня зарахування цих коштів на розподільний рахунок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Однак дані вимоги Постанови Правління НБУ №127 суперечать Постанові Правління НБУ № 492, відповідно до якого, структурному підрозділу не відкривається розподільний рахунок і структурний підрозділ не має права продавати валюту на міжбанківському валютному ринку України.

Зауважимо, що порушення правил відкриття і використання валютних рахунків карається окрім санкцій, передбачених ст. 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” ще й Карним кодексом у формі позбавлення волі на термін до 5 років або виправних робіт терміном до 2 років, накладення штрафу у розмірі 500 мінімальних розмірів заробітної платні з конфіскацією коштів на рахунку та валютної виручки.

Застосування штрафних санкцій у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів визначається Указом Президента України від 27.06.99 № 734-99 “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, який розподілив повноваження з накладення санкцій між Національним банком України (який діє у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”) та Державною податковою адміністрацією України від 19.10.1999 за №712/4005 “Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства”. Так, у відповідності до Декрету № 15-93 одержання резидентами кредитів в інвалюті потребує індивідуальної ліцензії, а за Указом № 734-99- реєстраційного свідоцтва. Штрафні санкції за невиконання цих вимог – це штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей (Декрет № 15-93), штраф у сумі, еквівалентній 1% розміру одержаного кредиту або позики (Указ № 734-99). Сума штрафу в обох випадках перераховується у національну валюту України за офіційним обмінним курсом НБУ на дату отримання кредиту. При цьому зазначені договори підлягають подальшій обов’язковій реєстрації в НБУ.

На підставі вище приведеного доцільно зазначити, що внутрішній валютний ринок може успішно розвиватися тільки при ефективному контролі уповноважених органів за валютними операціями, але для цього необхідно скоригувати політику ЗЕД убік більш чіткої і раціональної організації державного контролю, що, з одного боку, повинно забезпечити захист державних інтересів, а з іншого, не порушувати дії суб'єктів господарської діяльності як з економічної, так і з правової точок зору.

Зміст механізму регулювання ЗЕД в Україні

Програмно-координаційні принципи, форми та методи регулювання ЗЕД України

1. Концепції розвитку зовнішньоекономічних відносин України Концепції розробляються на період > 10 років; мають односторонній характер. Основні концепції: Концепція зовнішньоекономічної політики України; Концепція ЗЕД України; Концепція розвитку експортного потенціалу України; Концепція В(с)ЕЗ України. 2. Двосторонні довготривалі програми економічного і науково-технічного співробітництва термін дії < 10 років; мають двосторонній характер. Приклад: Програма співробітництва України та Росії до 2007 року 3. Двосторонні довготривалі програми галузевого співробітництва термін дії < 10 років; мають двосторонній характер. Приклад: Угоди в сфері газової та нафтової промисловості. Україна/Туркменія, Україна/Росія. 4. Багатосторонні плани економічного і науково-технічного співробітництва « 1 2 3 » К-во Просмотров: 176 Бесплатно скачать Реферат: Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності >>> Скачать <<< Меню Поиск