Реферат: ВЕЛИКИЙ ВІТЧИЗНЯНИЙ ПЕДАГОГ К.Д. УШИНСЬКИЙ

Життя і педагогічна діяльність. Великий вітчизняний педагог, один з основоположників педагогічної науки і народної школи в Росії Костянтин Дмитрович Ушинський (1824—1870) народився в м. Тулі. Його батько багато років перебував на військовій службі, брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, вийшовши у відставку і здобувши дворянське звання за багаторічну службу в армії, працював службовцем у різних установах Тули, Полтави. Олонця, Вологди, Петербурга та повітовим суддею в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської губернії. Мати його була родичкою Капністів. Дитячі роки Ушинський провів у м. Новгороді-Сіверському, де вчився в гімназії, потім закінчив юридичний факультет Московського університету і був залишений там на два роки для підготовки до професорської діяльності. У 1846 році він був призначений виконуючим обов'язки професора юридичних наук Ярославського юридичного ліцею, звідки був звільнений як «неблагонадійний» і довгиіі час не міг знайти роботи. У 1849—1854 рр. він працював дрібним службовцем у Міністерстві внутрішніх справ, але ця робота його не задовольняла ні матеріально, ні морально. Деяке задоволення давало йому в цей період співробітництво в журналах «Современник», «Библиотека для чтения», в яких він публікував реферати статей та переклади з іноземних мов.

У 1854 році УШИНСЬКИЙ дістав посаду викладача російської мови та інспектора кчасіз v Гатчннському сирітському інституті, де широко проявились його організаторські й педагогічні здібносгі.

у 1857—1858 рр. в «Журнале для воспитаїїня» Ушіїнський опублікував статті: «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Про народність у суспільному вихованні» (1858), «Шкільна реформа в Півиічнііі Америці» та \н. У 1859 році ного було призначено інспектором класів Смольного інституту шляхетних дівчат, де він працював до 1802 року,, будучи водночас і редактором «Журиала Мпнистсрствз народного просвещения», в якому 1860—1862 рр. опублікував статті: «Праця в її психічному і виховному значенні» (1860), «Недільні школи», «Питання про народні школи», «Рідне слово» (1861), «Проект учительської семінарії». У Смольному інституті він намагався ліквідувати занадто суворий режим для вихованців та поліпшити їх навчання й виховання.

Разом з Ушинським в Смольному інституті працювали відомі російські педагоги В. І. Водочозов, Д. Д. Семенов, Л. М. -Модзалевськиіі, М 1. Ссмевський та іп. У 1862 році Ушіїнськиіі змушений був залишити роботу в Смольному інституті: начальниця інстигуту і законовчитель звинуватили його в «політичній іісб,іагоналіііності/>. Несправедливе ставлення з боку начальства підірвало й без того поганий стан його здоров'я. Він тяжко захворів, але їхати лікуватися за кордон в нього не було коштів. Побоюючись громадського осуду за погане ставлення до Уніннського, Міністерство освіти відрядило ного за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти, а насправді це «відрядження» було замаскованим політичним засланням. За кор доном уііііиіськии зустрівся і подружився з М. І. Пироговим, який дявав йому порали в лікуванні. Там пін пробув п'я-ііі років. Лікуючись, баї ато працював, вивчав досвід жіночої освіти в ряді країн, досліджував стан початковою навчання. написав свої педагогічні твори: «Педаюгічна подорож до Швейцарії-» (1862), «Рідне слово», два томи книіи «Людина як предмет виховання» та іи Перебуваючії за кордоном, Уніннськии дуже сумував за Росією. він писав-«Страшно стає, як подумаю, що через рік чи два мої зв'язки з Росією порву-чі,си і залишусь я десь у Женеві, як острівець, що заіубився серед океану».

У 1867 році Ушіїнськиіі повернувся в Росію, але був вже зовсім хвориіі. Проте навіть і в такому стані він багато працював: закінчував деякі свої твори, збирав матеріал для нових, зустрічався з учителями, давав їм поради. Він збирався ііранговаги професором педагогіки Новоросійського (Одеською) університету, куди його запрошували, але ця мрія не здійснилася. Номер К Д. Ущинський у 1870 році в Одесі, де він тяжко захворів но дорозі в Крим на лікування. Поховано його в Києві на території Вплубицького монастиря.

Після Великої Жовтневої соціалістичноі революції в нашій країні зроблено багаю для того, щоб увічнити пам'ять великого вітчизняної о не-дйіоіа- широко відзначаються його ювілеї, видано великим тиражем йою твори в одинадцяти "-омах, ного ім'я присвоєно Ярославському і Одеському педагогічним інститутам, встановлено студентські стипендії його імені, кращих представників гародиої освіти і педагогічної науки нагороджують медалями К. Д. Ушинсьхого.

У розвитку сгюго світогляду Ушписький пройшов складний шлях: він був добре обізнаний з різними філософськими системами, сприймав їх критично, намагався створити свою точку зору, але так і залишився на шляху від ідеалізму до матеріалізму, хоч у багатьох питаннях дуже близько підходив до матеріалістичних позицій, виступав на захист матеріалістичної філософії. У питаннях розвитку природознавства він стояв на позиціях дарвінізму, в теорії пізнання і психології додержувався фізіологічних основ, у питаннях соціології вважав, що розум є рушійною сплою суспільного розвитку.

Виходячи з позицій матеріалістичного сенсуалізму, Ушии-ськнй твердив, що єдиним критерієм для речі є сама річ, а не наше поняття про неї. У багатьох своїх творах він виступав проти ідеалістичних основ педагогіки і психології Канта, Геїеля, Гербарта, Спенсера; негативно ставився до вульгарного матеріалізму Фогта, Молсшопа, Бюхпсра. Він визнавав матерію, яі, таку, що існує об'єктивно, а також її рух. Шукаючи нових ніляхіп розвитку філософії, покладаючп великі надії на розвиток науки і 1СХПІКИ, він писав: «Сила людини—її парові машини, іиви;'-кість її—паровози і пароплави, а крила вже ростуїь у людини і розгорнуться іоді, коли вона навчиться вільно керувати аеростатом».

У розвитку своїх соціально-політичних поглядів Ушинський не став на рсволюційно-демократичні позиції. Так, наприклад. у с-іатті «Праця в її психічному і виховному значенні» він показав гуиеречпосгі в іодішиьому суспільстві (конкуренція в промисловості, сксилуаіація людини людиною, перетворення робії-иіікіп промпслопосіі па придаток до машин), але через клас(ж\ обмеженість свою світогляду ис прийшов до висновку про необхідність класової боротьби, революційного перетворення суспільства Засуджуючії залишки кріпосництва, Ушинський разом з тим не піднявся вище буржуазного демократизму, він вважав, що дальший розвиток Росії може відбуватися мирним шляхом, без революції. Ідеалістичні погляди особливо проявилися в перший період його життя в ставленні до релігії та в ідеалізації патріархального селянства (християнську релігію він вважав основою моралі й виховання) Пізніше, особливо в останні роки свого життя, Ушинський, залишаючись релігійною людиною, виступав проти втручання церкви та духовенства в світське життя і шкільні справи, він писав' «Усяка фактична наука — іншої науки ми й не знаємо — стоїть поза всякою релігією, бо спирається на факти, а не на вірування». У статті «Загальний погляд на виникнення наших народних шкіл» (1870) він констатував той факт, що ідея церковної школи не знайшла підтримки в наооді, що самі селяни виступали проти того, щоб у школах працювали попи. Релігійнісгь людей, на його думку, повинна проявлятися в їх гуманності, у взаємній повазі і дружбі.

Педагогічна наука і мистецтво виховання. Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що науку про навчання та виховання—педагогіку—він розглядав у тісному взаємозв'язку з такими науками, як філософія, історія, психологія, анатомія і фізіологія людини та ін., а також з педагогічною практикою. Педагогічна наука може розвиватись тільки тоді, вказував Ушинський, коли вона збагачуватиметься передовим педагогічним досвідом.

Він вимагав єдності педагогічної теорії і практики, взаємногоїх збагачення, оскільки~в педагогічній справі немає нічого гіршого, як відрив школи від життя, теорії від практики і практики від теорії. Щоб правильно навчати і виховувати людей, треба знати історію людства та історію виховання (історію педагогіки), всебічно знати їх самих, їх природу, задатки і психіку. Тільки при додержанні таких умов педагогіка буде наукою, а вихователі оволодіють мистецтвом виховання. «Якщо педагогіка,— писав Ушинський,— хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна насамперед знати, її також у всіх відношеннях».

Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що педагогіку він розглядав у тісному зв'язку з психологією, часто підводив психологічні основи у розв'язанні педагогічних проблем Це мало особливо велике значення, оскільки за тих часів панували ідеї метафізичної та емпіричної психології.

У розвитку педагогіки і психології велике значення мала праця Ушинського «Людина як предмет виховання», в якій докладно розглянуто багато важливих питань: розвиток почуттів, ..спринмания, пам'яті, уваги, уявлення, мислення, емоцій, мови тощо Виступаючи протії представників буржуазної психології 1 педагогіки (Гербарта, Бенеке та ін), які однобічно, абстрактно, з метафізичних позицій трактували психіку людини, він, навпаки, психічне життя людини, зокрема дитини, розглядав у русі, в зв'язку з розвитком суспільства.

Як педагог і психолог Ушинський великого значення надавав розвитку активності дітей у процесі навчання та виховання, вказував на методи і способи психічного їх розвитку: правильний режим життя, виховання волі та інтересів, набування трудових навичок, умінь і звичок, подолання труднощів тощо Високо оцінюючи значення трудового народу в історії суспільства, він вважав, що й виховання підростаючого покоління повинно відбуватися в його Інтересах з обов'язковим врахуванням специфічних особливостей кожного народу. Тільки з сукупності практики і теорії виховання в різних народів може створитись загальнолюдська педагогічна система виховання, яй наука і мистецтво.

Ушинський зазначав, що всяка практична діяльність, спрямована на задоволення духовних потреб людини, є великим мистецтвом, а педагогіка як наука є вищим, мистецтвом, оскільки вона задовольняє найбільшу з потреб людини і людства в цілому — їх прагнення до вдосконалення.

Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що він розглядав педагогіку як науку і мистецтво у зв'язку з досягненнями вітчизняної матеріалістичної філософії та інших наук про природу людини, про фізичне, розумове і моральне її вдосконалення.

Ідея народності виховання. Однією з найважливіших соціальних і педагогічних проблем Ушинський вважав ідею народності виховання, яку він трактував досить широко. Термін «народність» він розумів, як історію того чи, іншого .народу, його ісгорианий розвиток, географічні й природні умови/в яких живе народ, економічні, соціальні, культурні, національні та інші особливості народів Спільною особливістю всіх народів Ушинський вважав виховання людей У статті «Про народність у суспільному вихованні» він дав високу оцінку всім народам Ро сії, народність вважав основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківщини та свого народу.

Народність виховання в Ушинського не має нічого спільного з поняттям народності як прояву великоросійського шовінізму, патріархальності й релігійності; у нього це важливий засіб всебічного вивчення історії своєї батьківщини, засіб патріотичного виховання підростаючого покоління.

У виховуванні патріотичних почуттів дітей і молоді велике значення, на думку Ушинського, мають традиції з історії боротьби російського народу проти його зовнішніх ворогів у період Вітчизняної війни 1812 року, Кримської війни 1853—1856 рр. та ін. Але треба, зауважував він, щоб ці традиції послідовно використовувалися в процесі виховання і повсякденному житті, а не тоді тільки, коли батьківщині загрожує небезпека.

Ідея народності виховання в Ушннського свідчить про його боротьбу за розвиток російської національної педагогіки і школи, а також про критичне використання позитивного досвіду зарубіжної педагогіки. Розвиток освіти і виховання на основі народності повинен сприяти підготовці патріотів Росії, які б сумлінно виконували свої громадські обов'язки і поважали інші народи.

Народ, на його думку, є джерелом усіх багатств матеріальної і духовної культури, а тому треба вивчати історію, географію,

економіку, мову, літературу, мистецтво та інші науки. Народна .творчість (поезія, пісні, музика, образотворче мистецтво та ін.)— джерело культури народу. Однією з ознак народності є і мова, ' найкращий виразник духовно'} Культури кожного народу. У своїй статті «Рідне слово» Ушинський у барвистих і хвилюючих тонах писав про значення рідної мови: «Мова народу — кращий, що ніколи не в'яне і вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії. У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; в ній втілюється творчою силою народного духу в думку, в картину і звук, небо вітчизни, Її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори, долини, її ліси й ріки, її бурі і грози — весь той глибокий, повний думки й почуття, голос рідної природи, який лунає так гучно в любові людини до її іноді суворої батьківщини, який відбивається так виразно в рідній пісні, в рідних мелодіях, в устах народних поетів. Проте в світлих, прозорих глибинах народної мови відбивається не тільки природа рідної країни, але й уся історія духовного життя народу. Покоління народу проходять одне за одним, але результати життя кожного покоління залишаються в мові—в спадщину потомкам. У скарбницю рідного слова складає одне покоління за другим плоди глибоких сердечних рухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя і пережитої радості,— одним словом, весь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в народному слові. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виявляє собою життєвість народу, але є якраз саме це життя. Коли зникає. народна мова,— народу нема більше» '.

Висока оцінка Ушинським рідної, зокрема російської, мови і його боротьба за створення шкіл, де б навчання проводилося рідною мовою народів Росії, мала не тільки велике педагогічо-методичне значення, але й політичне. Його виступи в цьому питанні були використані прогресивними силами Росії для боротьби проти русифікаторської політики царського уряду щодо народів, які жили на окраїнах Росії.

' «Хрестоматія з історії пітчизняноі педагогіки». К., «Радянська школа'», 1961, с. 282.

Моральне виховання. Моральне виховання УїлинськиГі розглядав як складову частину гармонійного розвитку людини, як важливий засіб патріотичного виховання та підготовки людини до життя. Для Росії XIX ст., зазначав він, питання морального виховання дітей і молоді мали особливо велике значення, паві і ь більше за фізичне і розумове, оскільки в ньому було найбільше хиб і здійснювалося воно не в інтересах народу.

Моральне виховання людей треба починати з.малих років і здійснювати постійно і систематично. Мета його — розвивати в дітей кращі риси і почуття: патріотизм і гуманізм, любов до праці і дисциплінованість, чесність і правдивість, почуття обов'язку і відповідальності, власної гідності І громадського обов'язку, скромність, твердість волі і характеру та ін. Найважливішим завданням морального'виховання дітей і молоді, на його думку, має бути виховання у них палкої любові до батьківщини і народу.

З почуттям огиди ставився Ушинський до таких негативних людських рис, як псевдопатріотизм, кар'єризм, егоїзм, деспотизм, лицемірство, лінощі, прагнення до наживи та ін. Розглядаючи завдання і засоби морального виховання учнів, він гостро критикував такий «засіб» дисциплінування, як залякування і фізичні покарання, водночас вказував на необхідність посилити вимоги до них щодо дисципліни і поведінки, але застосовувати при цьому правильні педагогічні методи.

Основними методами і способами морального виховання дітей і молоді Ушинський вважав переконання, запобігання неправильній поведінці, педагогічний такт.. учителя та заохочення і покарання, але не тілесні, особистий приклад учителя, а також батьків "і старших, правильний режим, навчання тощо. Але.най-кращим засобом морального виховання, на його думку, є фізична праця, за допомогою якої формуються кращі моральні якості дітей і молоді, але з умовою правильного поєднування її з працею розумовою.

У своїй статті «Праця в її психічному і виховному значенні» Ушинський вказував на велике значення фізичної праці не тільки у вихованні дітей та молоді, а й у розвитку суспільства взагалі. «Виховання, якщо воно бажає щастя людині,— писав Ушинський,— повинно виховувати її не для щастя, а готувати до трудового життя». Виховне значення фізичної праці, в тому числі і для морального виховання дітей, він розумів конкретно, виходячи з практики завдань школи і сім'ї: самообслуговування дома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду і на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя і т. ін. Привчаючи дітей до праці, слід виховувати у них уміння доляти труднощі, водночас стежити за тим, щоб діти не перевтомлювались, діставали насолоду від фізичної праці.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--