Реферат: Види, форми та методи внутрішнього банківського контролю

[В абзац шістнадцятий пункту 2.3.2 внесено зміни гідно з Постановою Правління Національного банку України N 422 від 06.11.2006 р.]

Адміністративний контроль передбачає розподіл повноважень між працівниками банку таким чином, щоб жоден працівник банку не зміг зосередити в своїх руках всі необхідні для здійснення повної операції повноваження (прийом, оплата, зберігання).

[В абзац сімнадцятий підпункту 2.3.2 внесено зміни згідно з Постановою Правління Національного банку України N 56 від 18.02.2004 р.]

Для цього операційний цикл будь-якої операції має передбачати такі етапи:

- дозвіл на операцію;

- облік;

- здійснення платежів;

- контроль операцій;

[Абзац двадцять другий підпункту 2.3.2 викладено у новій редакції згідно з Постановою Правління Національного банку України N 56 від 18.02.2004 р.]

- аудит дотримання правил та процедур проведення операцій та їх бухгалтерського обліку.

[Підпункт 2.3.2 доповнено абзацом двадцять третім згідно з Постановою Правління Національного банку України N 56 від 18.02.2004 р.]

2. Внутрішній аудит

Деякі дослідники вважають, що створена система внутрішнього аудиту дає змогу:

– уникнути суперечок між партнерами, особливо в ситуаціях з угодами про розподіл прибутку, можливо, якщо бухгалтерські рахунки будуть піддані об’єктивному аналізу зі сторони аудитора;

– усунути конфлікти між власниками, кредиторами та іншими групами людей, які представляють звітність, де може бути зроблено умисні помилки, можливо, якщо перед цим буде проведено незалежний аналіз аудитором чи аудиторською фірмою;

– у разі появи нового партнера вся процедура підписання договорів, контрактів значно полегшиться, якщо бухгалтерські рахунки, доступні для вивчення, будуть попередньо проаналізовані незалежною людиною-аудитором» .

Отже, говорячи про внутрішній аудит, маємо на увазі організовану на підприємстві, діючу в інтересах керівництва та (або) власників і регламентовану внутрішніми нормативними актами систему контролю за дотриманням запровадженого порядку ведення бухгалтерського обліку, складання та подання звітності, внутрішнього її аналізу та надійністю функціонування всієї системи внутрішнього контролю .

На нашу думку, можна виокремити низку типових функцій, притаманних внутрішньому аудиту, незалежно від особливостей діяльності підприємства, на якому він провадиться.

Як правило, функції внутрішнього аудиту складаються: з контролю за функціонуванням та організацією систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Контроль за організацією систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю – це виконання частини функцій керівництва підприємства. Служба внутрішнього аудиту, як правило, відповідає перед керівництвом підприємства за постійне спостереження та контроль за функціонуванням цих систем. Фахівці служби внутрішнього аудиту надають рекомендації з удосконалення цих систем; експертизи фінансової та оперативної інформації, огляду коштів, які використовуються для ідентифікації, виміру, класифікації та інформування; підготовки оглядів ефективності діяльності підприємства, включаючи нефінансові засоби керівництва; контролю за дотриманням українського законодавства і виконанням всіма підрозділами підприємства його внутрішньої політики щодо здійснення діяльності .

Функції внутрішнього аудиту полягають у поліпшенні контролю всередині підприємства та виконанні захисної ролі, пов’язаної зі зберіганням активів, отриманням точної інформації про наявність майна власника.

Виходячи з наведених функцій внутрішнього аудиту, можна визначити його предмет, який полягає у вивченні економічних, організаційних та інформаційних характеристик суб’єктів господарювання з метою недопущення будь-яких відхилень та підвищення ефективності господарювання .

Об’єкти внутрішнього аудиту можуть бути різними залежно від особливостей економічного суб’єкта і вимог його керівництва або власника.

Ефективна діяльність служби внутрішнього аудиту дасть змогу зовнішньому аудитору змінювати характер і термін виконання та скорочувати обсяги аудиторських процедур, але не може привести його до повного невиконання раніше запланованих процедур перевірки.

Якщо зовнішній аудитор має намір використати результати роботи внутрішнього аудитора, він повинен оцінити і перевірити його діяльність, щоб підтвердити відповідність роботи внутрішнього аудитора завданням зовнішнього аудиту підприємства. Така оцінка може містити наступні пункти:

– внутрішній аудит проводиться особами, які мають відповідний рівень професійної освіти, досвіду і компетенції, а робота помічників належним чином контролюється, аналізується і документально оформлюється;

– внутрішні аудитори дістали необхідні аудиторські докази для формування на розумній основі аудиторських висновків;

– виходячи з конкретних обставин, внутрішні аудитори зробили адекватні висновки; кожен звіт реально висвітлює результати фактично виконаних робіт;

– усі нестандартні питання або винятки з правил внутрішні аудитори виявили і належним чином розв’язали.

Внутрішній аудит може стати одним із основних інструментів підвищення ефективності управління підприємствами різних організаційно-правових форм, структурна побудова якого потребує подальшого дослідження. Адже, як свідчить практика банківських установ, де наявність управління внутрішнього аудиту обов’язкова, за допомогою саме цього виду контролю значно збільшується ефективність діяльності всієї установи в цілому.