Реферат: Вияв менталітету українців у виборі та творенні народних назв лікарських рослин

2. Для укріплення нігтів використовували квіти календули звичайної, тому рослина отримала назву «нагідки» чи «ногітки».

3. Полин гіркий використовували для знищення шкідливих комах (молі, бліх, тарганів), через що з’явилися народні назви «молин», «бліхобіль».

4. Для підсолоджування напоїв здавна використовували корінь солодки звичайної, що й було поштовхом до такої назви рослини, а також для заварювання чаю використовували хороший медонос – іван-чай.

Чому рослини, умовні об’єднані нами в третю групу, отримали саме такі назви, є зрозумілим, бо це була назва-підказка, яка вказувала на призначення окремої рослини. Цікаво, що в народних назвах цієї групи вперше використані іменники, що походять від прикметників(перехід слів з однієї частини мови в іншу): «солодка», «молин».

ІV. Велика група рослин отримала свої назви залежно від місця типового поширення виду. Варто зауважити, що більшість таких назв утворена словосполученням, у якому саме прикметник є вказівкою на те, де можна знайти певну рослину. Звернемося до прикладів

1. Так, шоломницю високу називають «шоломниця (тобто схожа на шолом) лісова».

2. Воловик лікарський – прекрасну медоносну рослину – називають у народі «медунка польова».

3. Цмин пісковий (рослина належить до сухоцвітів) має назву «безсмертник польовий».

4. Кремена гібридна (рослина має білувате забарвлення нижньої частини листка) – «підбіл болотяний» або «болотяна мати-й-мачуха» (за схожість з підбілом звичайним).

5. Глечики жовті – лілея водяна.

6. Гадючник олеговий – медунка болотна.

Інший спосіб творення назв цієї групи – це префіксальний або префіксально-суфіксальний.

1. Переступень білий у народі називають «підтинник» , а також «переступ», оскільки він часто росте біля огорож, тинів і його лазяче стебло немов би «переступає» через них.

2. Гравілат міський називають «підлісник».

3. Назва рослини «подорожник» теж вказує на те, де найчастіше можна побачити це зілля.

4. Перстач прямостоячий (калган) має народну назву – «піддубник».

5. Ранник вузлуватий – «підлісник».

6. Цикорій дикий – «придорожник».

Із наведених прикладів бачимо, що назви цієї групи рослин допомагали людині швидше знайти потрібне зілля у природному середовищі й мали свої особливості творення.

V. Варто окремо виділити ті назви рослин, які пов’язані зі смаком, запахом, відчуттям на дотик.

1. Скажімо, віскарія звичайна покрита ззовні липким соком, тому народ її назвав «смолянка липка», «клейка», «смолка».

2. Нетреба звичайна носить народну назву – «колючка».

3. Оман високий, через своє шершаве листя, отримав назву «шоршовник».

4. Кропиву ще називають – «пекучка».

5. Плоди гравілату міського - гачкувато-зігнуті й чіпляються до одягу, за що рослину називають «колючка», «причепа».

6. Підмаренник звичайний, хороший медонос, плоди солодкуваті на смак, називається «медівник», «медова марена», «медова трава», «медяник».

7. У народних назвах барбарису звичайного відмічається кислий смак плодів рослини – «квасениця», «кисетка», «кисличник», «кисляк», «кислич».

8. Гірчак перцевий, водяний перець, має гіркий пекучий смак, за що його називають «горчиця», «гірчак».

9. Щавель кінський у народі називають кисликом та кислицею жаб’ячою.