Реферат: Військово - патріотичне виховання в козацькій традиції
Останнім часом все більше фахівців, діяльність яких пов'язана з педагогічною практикою та роботою в молодіжному середовищі звертають увагу на необхідність розв'язання проблем, пов'язаних з недосконалістю сучасної системи виховання. Сама логіка суспільного розвитку висуває цю проблему до числа пріоритетних. Це обумовлено тим, що без вирішення питання створення ефективної системи військово-патріотичного виховання неможливий подальший стійкий суспільний розвиток і забезпечення безпеки українського народу, держави та особистості в політичній, економічній, соціальній, духовній, військовій та інших областях.
З початку 90-х років ХХ-го сторіччя в республіках бувшого СРСР, зокрема в Україні, достатньо ефективна, а тому результативна система виховної роботи серед дітей дошкільних закладів, школярів, студентів, загалом допризивної молоді пережила декілька етапів руйнації. Руйнівні процеси у виховній сфері були зумовлені змінами у політичному, економічному та соціальному стані суспільства і відносяться до переліку найбільш негативних явищ, спричинених вказаними змінами. Простежується наступний хід взаємопов'язаних подій:
1. Криза комуністичної ідеології, командно-бюрократичного методу управління та нездатність псевдодемократичних сил, що прийшли до влади, вивести державу з загальної кризи підкреслили невідповідність системи народної освіти поточним та перспективним потребам суспільства. Радянська теорія виховання втрачає основу власного існування - концепцію ідейно-політичного виховання з її соціалістичним інтернаціоналізмом, відданістю "делу партии", науковим атеїзмом та соцгуманізмом.
2. Економічна криза, як наслідок кризи політичної, прискорила розпад потужного за структурою та дією механізму виховної роботи з населенням. Майже припинено діяльність первинних осередків такої роботи: форпостів, клубів школяра, районних дитячо-юнацьких клубів, клубів юного техніка. В школі зникають найбільш впливові, масові та надзвичайно ефективні жовтенятські, піонерські та комсомольські організації. Не діють основні вимоги законодавства до відповідного влаштування територій проживання населення, зокрема вимоги до кількості, розмірів та технічного оснащення закритих спортивних споруд, закладів культури, спортивно-розважальних майданчиків на одиницю населення. Зникає саме поняття "пропаганда", що для держави обертається втратою основного інструменту впливу на людські маси. Професія педагога втрачає свій престиж, зокрема з економічних міркувань.
3. Задекларована та впроваджена радянською владою ідея колективного, суспільного виховання - реальність, результати впровадження якої важко не помітити. Однак суспільству в реалізації цієї ідеї відводилася найменша роль. Як наслідок - переслідування та знищення національних традицій, усунення громади від рішення власних проблем, зміна світоглядних цінностей у більшості членів громади.
Протягом одного десятиріччя, в нових політичних та економічних умовах названі проблеми стали чинниками негативних процесів, ставлячи під сумнів сам факт нормального існування суспільства та держави ( і не тільки України). Мовне, та національне питання, територіальні претензії, соціальна нерівність, відсутність будь яких гарантій на майбутнє викликали в народі велику недовіру до власної держави та сумніви у необхідності боротися за її цілісність і недоторканість, оскільки переважна більшість населення ототожнює поняття "держава" як апарат управління і поняття "держава" як територія проживання конкретного народу з певним територіально-адміністративним устроєм, кордонами, єдиним політично-економічним простором і т.д. Більш того, за результатами спостереження, проведеного кафедрою національних одноборств УВКІ МАУП, серед української молоді домінує думка про те, що іноземне військове вторгнення в межі України принципово неможливе. Як правило, вагома аргументація цієї думки відсутня, як і відсутні мотиви до подальшого військового вишколу. Пануючий комплекс меншовартості, підтриманий публічними заявами попереднього Президента України Леоніда Кучми, на кшталт "Українська ідея не спрацювала", низка драматичних подій, головним учасником та організатором яких була українська армія, втрата Україною економічної, політичної та військової потужності створили умови для швидкого розвитку ідей не сумісних з самими поняттями "патріотизм", "захист національних інтересів", "колиска козацтва" та інше. Суть цих ідей зводиться до наступних міркувань:
1. Ми (українці) економічно слабкі. Україна з її людськими, природними та економічними ресурсами нікому не потрібна.
2. Ми (українці) слабкі у військовому відношенні. Бути справжнім захисником своєї Вітчизни непристижно і економічно недоцільно. Україна стовідсотково захищена політичними угодами і у разі потреби нас захистять. Тут думки різняться - потенційними "захисниками" проголошуються: Америка, Євросоюз, Польща, Туреччина, Росія і навіть міжнародний тероризм.
Не вдаючись до подробиць подій слід нагадати про інші за змістом, але дуже схожі за наслідками настрої населення СРСР у 30-40 роках ХХ-го сторіччя. Розплатою за помилку, зокрема, стали втрати Радянської Армії у розмірі 68 000 тис. загиблих воїнів щодоби під час звільнення України.
При розгляді потенційних загроз сучасна військова теорія окреслює поняття "противник" наступним чином:
· реальний противник - це противник, який вже удався до бойових дій;
· потенційний противник - противник, здатний свідомо розпочати бойові дії;
· вірогідний противник - противник, який в силу випадкових обставин здатний розпочати бойові дії;
· умовний противник - противник, керівництво військами якого реально здійснюють чужі посередники, в т.ч. за рахунок політичних важелів.
На відміну від вірогідного умовний противник - реальне явище сьогодення. А реалії сьогодення наступні: з середини 50-х до середини 90-х (!) років ХХ-го сторіччя військова авіація НАТО порушила повітряний простір СРСР та СНГ більше 500 разів.
Ще у 1954-му році американські бомбардувальники виходили на рубіж Ленінград - Київ - Мінськ.
4 квітня 1983 року літаки США, піднявшись с авіаносців "Мідуей" та "Ентерпрайз" увійшли в повітряний простір СРСР на глибину 30 км, провели умовне бомбометання, зробили декілька заходів на наземні цілі ("Красная звезда" 13-15.03.1991 р.).
1 вересня 1983 року південнокорейський літак "Боїнг - 747" , рейс КАL - 007, порушив повітряний кордон СРСР в районі Камчатки. Літак було збито над Сахаліном. Політ літака у радянському повітряному просторі було синхронізовано з проходженням над відповідними територіями американського розвідувального супутника "Форрет - С".
У лютому 1988-го року крейсер ВМС США "Йорктаун" та есмінець "Керон" увійшли до радянських територіальних вод в районі міста Севастополь.
На початок 90-х років ХХ-го сторіччя Кувейт почав систематично порушувати квоти на добич нафти та переніс на 70 км у глиб іракської території власні прикордонні пости. Потім виступив Ірак. А потім США відновили "справедливість". Зв'язок простежується, якщо пригадати, що економіка США споживає більше 40 % світової добичі нафти при населенні, що складає 5% від світового [1].
Власні проблеми кінця ХХ-го, початку ХХІ-го сторіччя відвернули нашу увагу від подій, що відбуваються в результаті впровадження "політики примирення" нашим східним сусідом і другом з 300-річним незаплямованим стажем - Російською Федерацією. А тим не менш, прикордонні війська Білорусі, згідно існуючих двосторонніх домовленостей посилені підрозділами збройних сил Росії. Угоди про скорочення важких видів озброєнь в Європі Росія проігнорувала. А ще навчання та оснащення сумнівних військових формувань, у тому числі фінансова та військово-технічна підтримка на десятки мільйонів доларів США так званої "банди" Шаміля Басаєва - бувшого головнокомандувача Конфедерації гірських народів Кавказу (КГНК), а ще військові конфлікти в Абхазії та Аджарії, вторгнення в Чечню та ще досі незавершений вивід 14-ї армії з Республіки Молдова [2]. І, на останок, широка антиукраїнська пропагандистка компанія та дії Генеральної прокуратури Росії, що направлені на дескридитацію законно обраної народної влади в Україні, відкрито ворожі акції у Феодосії та Керченській протоці.
Підсумовуючи вищенаведене, окреслимо проблему:
1. У наслідок політичних та соціально-економічних змін, що відбувалися в українському суспільстві протягом останніх десяти-п'ятнадцяти років була повністю зруйнована відбудована за радянських часів система виховання дітей та молоді, зокрема система військово-патріотичного виховання.
2. За відсутністю системної роботи у сфері ідейного, патріотичного та естетичного виховання на сьогодні чітко проглядаються певні негативни зміни у світоглядних пріоритетах молодого покоління, що створює пряму небезпеку існуванню українського держави, суспільства і нації.
Вирішення вказаної проблеми ми вбачаємо:
1. У визначенні ідеологічних засад сучасного військово-патріотичного виховання, формуванні нового ідеалу українця з урахуванням необхідності поєднання у виховних процесах індивідуального та суспільного елементів.
2. У формуванні спільного національного характеру та спільного національного Духу.
3. У впровадженні ефективної, історично та ідеологічно перевіреної системи військово-патріотичного виховання, що відповідає перспективним інтересам українського народу, а також принципам біологічного та культурно-національного самозбереження.
Україна має декілька прикладів існування комплексних систем виховання молоді, основні принципи яких грунтувалися на засадах відповідності існуючий концепції державного будівництва, пануючого у певний період релігійного вчення, світогляду народних мас та історичних вимогах часу.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--