Реферат: Виховна діяльність бібліотек вищих навчальних закладів у сучасних соціально-комунікаційних умовах

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 14 публікаціях, серед яких 6 – одноосібні статті у фахових наукових виданнях України, 7 – матеріалів і тез конференцій, 1 – практичний посібник.

Структура дисертації підпорядкована досягненню мети і вирішенню завдань дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків (на 9 сторінках) та списку використаних джерел (267 найменувань на 22 сторінках). Загальний обсяг дисертації 196 сторінок, з них 164 – основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та її зв’язок з науковими програмами і планами, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, його методологічні та теоретичні основи, розкрито наукову новизну і практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів дисертації та публікації автора.

У першому розділі «Становлення комунікаційних засад виховної діяльності в бібліотеках вищих навчальних закладів» , який складається з двох підрозділів, досліджується науковий рівень розробки проблеми, аналізується сучасний стан становлення комунікаційних основ виховної діяльності в бібліотеках ВНЗ, визначаються методологічні підходи та методи дослідження.

У підрозділі 1.1. «Теоретико-прикладні аспекти досліджень та організації виховної діяльності в бібліотеках» зазначено, що виховна робота у бібліотеках на попередніх етапах спрямовувалася на виконання ідеологічної функції бібліотек. Теоретично цей процес діяльності бібліотек вивчається студентами навчальних закладів культури і є складовою багатьох навчальних курсів і спецкурсів. Практична робота засвідчує, що в нинішніх умовах соціально-комунікаційні функції бібліотек в основному спрямовані на розробку нових технологій і напрямів щодо обслуговування студентів.

Підкреслено, що освіта сьогодні розглядається як комунікативна підсистема інформаційного суспільства. Комунікаційний аспект в освітньому просторі розвивається в межах здійснення педагогічних комунікацій у процесі навчання. Бібліотека підтримує цей процес, використовуючи інформаційно-комунікативні технології, про що свідчать праці В.М. Горового, В.О. Ільганаєвої, К.К. Коліна, Т.І. Малашиної, В.А. Мінкіної, М.С. Слободяника. Але інтеграція виховного процесу до навчання в електронному оточенні потребує необхідності дослідити процеси і стан розгортання комунікаційних аспектів у виховній роботі. Об’єктивність цієї тези підтверджується недостатньою орієнтацією публікацій щодо бібліотек у виховному процесі і численними працями обумовленими документально-комунікаційною парадигмою в бібліотекознавстві: В.С. Бабича, Д.А. Балики, Б.В. Банка, Л.В. Бєлякова, Н.П. Бурої, С.І. Волкової, І.В. Кернес, С.Г. Матліної, В.О. Невського, О.О. Покровського, М.О. Рубакіна, К.І. Рубинського, Н.С. Русавської, Л.Б. Хавкіної, Є.І. Хлєбцевича.

З’ясовано, що сучасний етап функціональної діяльності бібліотек характеризується посиленням комунікаційно-педагогічної функції, особливо в бібліотеках освітніх закладів. Значний внесок у дослідження цієї функції зробили праці А.Я. Айзенберга, О.Л. Біличенко, Н.В. Збаровської, Г.О. Іванової, І.О. Мейжис, П.І. Рогової, В.І. Терьошина, А.С. Чачко, В.І. Черниченко та ін.

Обґрунтовано, що організація творчого процесу, який би сприяв становленню особистості, потребує пошуків певних моделей такого процесу. Теоретичні засади моделювання бібліотечних процесів розроблені в працях Н.І. Апшай, В.О. Ільганаєвої, І.Я. Конюкової, Н.П. Пасмор, Л.Г. Петрової, М.С. Слободяника, Ю.М. Столярова та ін.

Доведено, що нині створюються оптимальні умови для саморозвитку і самореалізації особистості, свідченням чого є проведення конференцій, науково-методичних семінарів, а також прийняття в деяких ВНЗ концепцій з виховної роботи, про що свідчать публікації В.П. Андрущенка, В.І. Астахової, І.Д. Беха, Л.О. Бєлової, В.С. Демчука, В.О. Долгих, О.В. Киричук, О.П. Корольчука, К.М. Левківського, О.В. Сухомлинської, В.В. Ягупова.

У бібліотеках спостерігається перехід від хаотичних, розрізнених культурних заходів до створення й упровадження оригінальних культурно-дозвіллєвих, що мають на меті цільове і читацьке призначення. Практичний досвід організації таких заходів узагальнено в публікаціях Т.Х. Кім, Т.Б. Ловкової, С.Г. Матліної, Г.К. Олзоєвої, Т. Рудишиної, але недостатньо дослідженим виявилось теоретико-методологічне осмислення впровадження культурно-дозвіллєвих програм у бібліотеках вищих навчальних закладів.

Незважаючи на певний інтерес до проблематики даного дослідження, відсутні узагальнюючі праці, присвячені виховній діяльності бібліотеки ВНЗ у нових комунікаційних умовах, що посилює актуальність цієї роботи. У спеціальній літературі недостатньо уваги приділяється комунікаційним аспектам діяльності бібліотек ВНЗ; розробці стратегічних напрямів розвитку виховної діяльності, що базується на особистісно орієнтованому підході; аналізу креативних можливостей співпраці структурних підрозділів ВНЗ та бібліотеки; узагальненню практичних здобутків бібліотек у процесі соціалізації студентської молоді.

Зміни традиційної парадигми виховної діяльності бібліотеки від масової пропаганди до індивідуально-орієнтованого розвитку особистості протягом навчання викликає необхідність пошуку: 1) нових її форм, цілей і специфіки проведення виховних заходів у бібліотеці ВНЗ; 2) формування відповідної методологічної бази дослідження комунікаційних аспектів. Аналіз комплексу наукових підходів до виховної діяльності бібліотек ВНЗ дозволив виявити проблемну ситуацію, за якої виховна діяльність у бібліотеках залишається поза межами наукового осмислення.

На основі всебічного аналізу наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних учених з’ясовано, що комплексне вивчення проблеми виховної діяльності в бібліотеках ВНЗ у новому соціально-комунікаційному середовищі ще не було предметом окремого дисертаційного дослідження.

У підрозділі1.2. «Методи дослідження виховної діяльності в контексті соціально-комунікаційної теорії бібліотекознавства» обґрунтовано важливе значення пізнавальних можливостей системного, соціокультурного, інформаційного, діяльнісного, гуманістичного та інших загальнонаукових підходів у розробці концептуальної моделі виховної діяльності бібліотек ВНЗ. Соціокультурний підхід виявляє історично сформовані усталені структури, які дозволяють визначити напрями і зміст трансформації бібліотек як нових соціально-комунікаційних систем, котрі в сучасній ситуації інтегрують до єдиного інформаційно-освітнього простору. Використання інформаційного й історичного підходів сприяло уточненню базового поняття «виховна діяльність» – стосовно роботи з читачем у ХХ ст.

Доведено, що діяльнісний підхід як умова формування творчості є організатором і регулятором особистісної поведінки, соціальної позиції та адекватної самооцінки. У ВНЗ розвиток особистості системно зумовлений такими видами активності, як спілкування, пізнання, навчання і визначається особистісною орієнтацією. Особистісно орієнтований підхід реалізується в процесі інформаційно-комунікаційних дій і потребує від бібліотекаря опанування методів міжособистісного спілкування, культури мови, толерантної поведінки. З точки зору гуманістичного підходу: основні завдання бібліотекаря в особистісно орієнтованому вихованні – це стимулювання активності читача, допомога йому в пізнанні самого себе, формування мотивації до постійного самовдосконалення, виявлення творчих здібностей.

У другому розділі «Аналіз трансформаційних змін виховної діяльності бібліотек вищих навчальних закладів у контексті розгортання соціальних комунікацій» , який складається з трьох підрозділів, аналізуються трансформаційні зміни виховної діяльності бібліотек ВНЗ в умовах нового соціокомунікаційного середовища й утворення єдиного інформаційного простору освіти.

У підрозділі 2.1. «Виховна діяльність у структурі діяльності вищого навчального закладу» розглянуто особливості інформаційного простору ВНЗ в єдиному процесі наукової, навчальної, виховної діяльності. Їх єдність зумовлена базовими комунікаційними процесами. На діяльність бібліотеки впливають як зовнішні фактори: політична і соціально-економічна стратегія розвитку держави; глобальний процес інформатизації; реорганізація системи освіти, так і внутрішні: впровадження в усі бібліотечні процеси сучасних інформаційних технологій, які забезпечують вихід до світового інформаційного простору; розвиток нових форм комунікацій. Інформатизація ВНЗ створює умови інтеграції навчальної й виховної діяльності в умовах технологічних засад освітнього середовища і можливостей багатоцільового використання інформаційних електронних ресурсів, а нові комунікаційні якості середовища зумовлюють пошук, обґрунтування і впровадження нових форм виховної роботи.

З урахуванням соціокультурних трансформаційних змін запропоновано багаторівневу систему формування особистості у взаємозв’язках впливу й участі інституційних структур освіти. Ми виходимо з засад положення, що на кожному етапі виховання слід розглядати як відправну точку для корегування завдань наступного етапу.

Розвинуто уявлення про систему виховання особистості, що базується на фундаментальних положеннях соціології, педагогіки, бібліопедагогіки і має такі етапи життя: І – народження індивіда; ІІ – початок формування особистості (до 7 років); ІІІ – становлення особистості (до 16 років); ІV – формування особистості як такої (до 18 років). На V рівні (18–22 роки, навчання у ВНЗ) в основному завершується інституціональне виховання як заключний етап здійснюваної суспільством системи виховання і переходу людини до саморозвитку. Основними учасниками виховного процесу є різноманітні колективи, групи, соціальні інститути й окремі люди, серед яких важливе місце посідають і бібліотекарі. Оскільки соціальне середовище може впливати як позитивно, так і негативно на людину, то сучасне глобальне соціально-комунікаційне середовище, що будується на доступних інформаційних системах, електронних супермагістралях, електронному інформаційному ресурсі, може і формувати, і деформувати особистість, збагачувати чи спустошувати її. Так як студент – це особистість, що формується, вплив соціально-комунікаційного середовища постає визначальним фактором його особистісного розвитку. З’ясовано, що оновлення змісту цінностей вищої школи відбувається при використанні європейських стандартів у національних навчальних програмах, планах, підручниках, посібниках, що потребує від бібліотек ВНЗ концентрації діяльності на: 1) соціально-правову орієнтацію; 2) професійну орієнтацію; 3) самоосвіту і самовиховання. Стосовно першої позиції бібліотека спрямовує свою роботу на соціально-комунікативну, правознавчу обізнаність студентської молоді. Друга передбачає наукову, творчо-евристичну, техніко-технологічну, інформаційно-технічну діяльність. Третя – розкриття художньо-естетичної, національно-патріотичної, народної творчості, пропаганди здорового способу життя, сприяння розвиткові художньої самодіяльності тощо.

Доведено, що саме бібліотекам належить досить важливе місце у вищих навчальних закладах, оскільки вони сприяють гармонізації більшості видів та форм поширення інформації та знань, забезпечують єдність інформації, освіти, дозвілля та виховання. Нині організація читання як основний зміст бібліотечної діяльності трансформується в цілеспрямовану взаємодію, спрямовану на використання всіх видів комунікаційної інформації, зокрема традиційних поліграфічних книг і електронних текстів (документів), звичайних періодичних видань, а також аудіо-відео і мультимедійних джерел інформації. Електронні видання можуть і повинні використовуватися не лише в складі бібліотечних фондів як когнітивно-комунікаційна форма обслуговування, а й як дозвіллєво-комунікаційна. З’ясовано, що ці аргументи уможливлюють визначення комунікаційних аспектів бібліотечної діяльності, пов’язаної з виховною діяльністю бібліотеки стосовно мети спілкування, і зводяться до:

– об’єднання інтелектуалів, творчо обдарованих особистостей (клуби, літературні театри, вітальні);

– гармонійного розвитку читача, користувача (бібліотечне середовище, Інтернет);

– розвитку міжкультурного, міжнаціонального спілкування (клуби, години спілкування, конкурсні програми);

– розвитку міжособистісного, діалогового спілкування (диспути, круглі столи, прем’єри книг);

– психотерапевтичного впливу спілкування (індивідуальні бесіди, читання).

Зазначено, що функція спілкування як одна із форм комунікації трансформується у взаємозв’язку з неопосередкованою (дистанції в просторі і часі) й опосередкованою (через традиційне спілкування) моделями в електронному оточенні соціально-комунікаційного простору.

У підрозділі 2.2. «Функціонально-змістові трансформації виховної діяльності бібліотек вищого навчального закладу» з’ясовано, що трансформація виховної діяльності бібліотек ВНЗ відбувається як за рівнем організації, так і за характером відносин; як за формами і методами, так і за технологією проведення виховних заходів.

Висвітлено значення бібліотеки в системі ВНЗ на організаційно-структурному рівні: взаємозв’язки з іншими структурами, громадськими організаціями, а також функціональному: зміст культурно-виховної діяльності.