Реферат: Використання природних ресурсів суб єктами господарювання на праві власності

Природні тваринні ресурси - це сукупність тварин природного походження, що склалося історично в межах будь-якої території або акваторії. Природні тваринні ресурси представлені тваринами лісів, столів, водних басейнів тощо. Вони суттєво впливають на розпиток лісового, сільського то мисливського господарств, рибальства.

Водні ресурси - це запаси води у відкритих /річках, озерах, морях, океанах/ і закритих /підземних/ водних басейнах. У складі водних ресурсів волика соціальне і економічно значення миють ресурси прісних вод, придатних для використання впобуті, сільському господарстві, комунальному господарстві та інших сферах.

Рекреаційні ресурси - це те частина природних ресурсів, яка може бути використана для оздоровлення населення. Рекреаційні при­родні ресурси -поділяють на рослинні рекреаційні ресурси, мінераль­ні лікувальні води, лікувальні грязі і сукупність кліматичних умов. Рослинні рекреаційні ресурси представлені лісовою і нелісовою рос­линність, яка позитивно впливає на здоров’я населення.

Регулювання використання природних ресурсів здійснюються зако­нодавством України. 3аложно від рівня регулювання використан­ня природних ресурсів виділяють природні ресурси республіканського і місцевого значення. Закон України про охорону навколишнього при­родного середовища /стаття 39/ до природних ресурсів республікансько­го значення відносить: територіальні та внутрішні морські води, при­родні ресурси континентального шельфу то виключної /морської/ економічної зони; атмосферне повітря; підземні води; поверхневі води, щознаходяться або використовуються на-території понад одну область; лісові ресурси державного значення) природні ресурси в межах терито­рій і об’єктів природно-заповідного фонду республіканського значен­нявиди тварин і рослин, занесені по Червоної книги; корисні копалини за винятком загальнопоширених. Усі інші природні компоненти, які законодавством України не віднесені до ресурсів республікансько­го значення, єприродними ресурсами місцевого значення.

Залежно від еколого-економічної доступності використання природ­них ресурсів їх поділяють на потенційні, екологічно доступні, мобіль­ні й економічно доступні Потенційні природні ресурси - це су­купність фізичних природних ресурсів, які залягають в літосфері, гідросфері то атмосфері і можуть бути використані для потреб народного господарства і населення. Екологічно доступні природні ресурси - це частина потенційних природних ресурсів, яку можна використати для потреб народного господарство або населення без шкоди для навколишнього природного середовища. Мобільні природні ресурси - це частина екологічно доступних природних ресурсів, яка залишиться у споживачі після вирахування вимушених втрат природних ресурсів у процесі добування і транспортування. Економічно доступні природні ресурси – це частина мобільних природних ресурсів, яку можна ефективно використати для виготовлення промислової продукції та інших потреб. Тобто це та частина природного потенціалу, добування якої на застосування сучасних технологій дозволяє отримувати якісну і конкурентоспроможну продукцію.

За особливостями відтворення природні ресурси поділяють на відновлювані й не відновлювані. Відновлювані природні ресурси здатні поновлювати без втручання людини /шляхом самовідновлення/. До таких природних pесурсів можна віднести рослинність, тварин тощо. Повідновлювачі природні природні ресурси не відновлюються без втручання праці людини.

У складі: відновлюваних природних ресурсів особливе місце в економічному, соціальному і культурному розвитку людства займають лісо­ві./ З одного боку, це заноси цінної природно відновлюваної сировини, з другого - важливий фактор стабільності навколишнього природногосередовища.

Залежно від специфіки природокористування природні ресурси поділяють на такі групи: разового споживання; безперервного споживання. ДО природних ресурсів разового споживання можна віднести тікомпоненти, які як природні ресурси спожива­ються /використовуються/ лише один раз. До них можна віднести вугілля, нафту, сланці, руди тощо. До природних ресурсів багаторазового споживання Доцільно включати компоненти природи, які використовуються декілька разів /наприклад, водні ресурси, рекреаційні, захисні та інші корисні функції лісу тощо/. До природних pеcypсів безперервного споживача можна віднести ті компоненти природи, якими користують­ся постійно /земельні ресурси, енергія сонця, вітру тощо/. Ці специфічні особливості природних ресурсів необхідно враховувати при плану­ванні! природокористування, економічній оцінці і платі /податках/.

2.Планування використання лісових ресурсів

Лісові ресурси, лк і Інші природні ресурси, відповідно о чин­ним законодавством України о державною власністю. У перспективі мірою розширення приватного сектора в економіці ліси на невеликих ді­лянках надаватимуться /продаватимуться/ фермерам і працівникам лі­сового господарства у приватну власність. Однак передача окремих ділянок лісу в приватну власність не означає безконтрольність у лі­сокористуванні: державне регулювання лісокористування буде здійсню­ватися ів приватному секторі, головним чином за рубкою лісу і сто­ном насаджень іземель.

У більшості розвинених країн світу значна частка лісів перебуває у приватному секторі. Так, у Швеції вона становить 75%, Іспа­нії і Фінляндії - 70, Англії - 67, Франції - 64, США - 61,2, Норве­гії - 61, Японії – 58,1, Німеччині – 10%. Але нагляд за цими лісами здійснюють спеціальні державні служби - дирекції лісів.

У більшості промислова розвинених країн складаються перспектив­ні плани /державні програми/ відтворення і використання лісових ре­сурсів. Ток, у Фінляндії по у 70-х роках була складена програма ви­користання лісових ресурсів, яки передбачила до 2000 року забезпе­чити комплексно використання біомаси, відведеної в рубку /включаю­чи пеньки ікоріння/. Досвід складання комплексних програм відтво­рення 1 використання лісових ресурсів є і в Україні. Так, ще у 1981 році були складена комплексна програма відтворення івикорис­тання лісових ресурсів "Ліс". Незважаючи на численні недоліки цієї програми, вона у цілому відіграла конструктивну роль у розвитку лі­сового господарств України. Місце програми "Ліс" повинні зайняти більш ґрунтовні програми розвитку лісового господарства. Складання нової, досконалішої програми розпитку лісокористування в Україні повинно бути покладено на Укрдоржліспроект, Міністерство лісового господарства та науково-дослідні Інститути. При цьому до складання концепції такої програми повинні бути залучені провідні економісти. України.

Програми розвитку лісокористування в Україні повинні передба­чати: підвищення лісистості території України; створення плантацій деревної і не деревної рослинності; комплексне використання лісосировинних ресурсів.

Для організації ефективного використання лісових ресурсів необхідно мати достатню інформацію про них, яка дозволила б приймати ґрунтовні рішення щодо покращення лісокористування у межах як окремих підприємств, так і регіонів. При цьому необхідно враховувати те, що перехід до ринкової економіки передбачає, з одного боку, упрощення звітності і планування, з другого, розширення потоку корисної інформації, необхідної для обґрунтування планів і проектних рішень. При цьому необхідно повністю автоматизувати процес її надходження і переробки за допомогою високоефективних ЕСМ.

Для аналізу і планування використання лісових ресурсів застосовується система показників. У складі цих показників ними виділена група, яка характеризує обсяги відпусту окремих компонентів лісових ресурсів. Так, для планування відпуску ресурсів деревного походження (деревини, кори, зелені) використовуються такі показники: об’єм відпуску деревної зелені; об’єм відпуску кори; розрахункова лісосіка; об’єм відпуску деревини.

Незважаючи на важливо економічне і соціальне значення не деревної лісової рослинності, організовано користування нею здійснюється частково (виділяються ділянки для сінокосіння, в коре миз випадках – для організованого збирання плодів, ягід, горіхів та ін.).

Основна частка не деревної рослинності у лісах державного лісового фонду заготовляються неорганізованими збирачами. Численні збирачі не деревної рослинності завдають шкоди лісу, особливо молодим лісовим культурам, за яку не несуть матеріальної відповідальності. З метою попередження екологічної шкоди у процесі заготівлі не деревної рослинності бажано в районах інтенсивного ведення лісового господарства, в яких здійснюється масове збирання не деревної рослинності (наприклад, у Рівненські, Волинській, Житомирській, Чернігівській, Івано-Франківській, Львівській, Закарпатській та ін.), відпуск не деревної рослинності здійснювати за спеціальними ордерами (квитками) з метою посилення персональної відповідальності за лісопорушенння.

Відпуск окремих видів не деревної рослинності за орденами дозволить підвищити персональну відповідальність неорганізованих збирачів за опущені лісопорушення (пошкодження лісових культур, корисних дерев, кущів та ін.).

Плануват?