Реферат: Використання промислових технологій в м. Рівне

Найближча

марка

бетону

Стиск В3,5 4,6 М50 В30 38,3 М400 В5 6,5 М75 В35 45,8 М450 В7,5 9,8 М100 В37,5 49,1 М500 В10 13,1 М150 В40 52,4 М550 В12,5 16,4 М150 В45 58,9 М600 В15 19,6 М200 В50 65,5 М700 В20 26,2 М250 В55 72 М700 В22,5 29,5 М300 В60 78,6 М800 В25 32,4 М350 Розтяг В_t 0,8 1,05 Р10 В_t 2,4 3,14 Р30 В_t 1,2 1,57 Р15 В_t 2,8 3,67 Р35 В_t 1,6 2,1 Р20 В_t 3,2 4, 19 Р40 В_t 2 2,62 Р25

Очисні та водозабірні споруди “Рівне - Вода"

Рівненська станція знезалізення води від заліза із загальною концентрацією до 50мг/л. Очищення води здійснюється за методом спрощеної аерації і фільтрування на відкритих швидких фільтрах. Матеріал завантаження - гранітний щебінь, розміром фракції від 2 до 5 (7-8) мм.

Схема очистки води наступна: вода від свердловини через подаючий трубопровід поступає в центральний канал фільтра, падаючи з висоти 0,5-0,6м. на рівну поверхню води; у фільтрі вода збагачується необхідною кількістю кисню - відбувається спрощена аерація води, в результаті якої залізо, яке знаходиться у воді в розчинній формі, окиснюється в Fe³⁺ з подальшим утворенням гідроокису трьохвалентного заліза Fe (OH) ₃ , яке вилучається із води в процесі фільтрування.

Взагалі метод спрощеної аерації заснований на здатності води, яка містить двохвалентне залізо і розчинний кисень, при фільтруванні через зернистий шар видаляти залізо на поверхню зерен, створюючи каталітичну плівку із іонів і окисів двохвалентного і трьохвалентного заліза. Ця плівка активно інтенсифікує процес окиснення і виділення заліза з води. Знезалізнення води являється катерогенним автокаталітичним процесом, в результаті чого забезпечується неперервне оновлення плівки як каталізатора безпосередньо при роботі фільтра.

При цьому методі не потрібне окиснення двохвалентного заліза в трьохвалентне і переведення його в гідроокис, в зв’язку з чим відпадає необхідність в установці дорогих аераційний конструкцій. Спрощена аерація здійснюється за допомогою нескладних операцій, шляхом злиття води з невеликої висоти в карман або центральний канал фільтра, або шляхом вдування повітря в обробляючу воду. Відсутність спеціальних аераційних установок і контактних ємкостей спрощує експлуатацію і знижує ціну очистки.

Збагачення води киснем при розприскуванні її в повітрі проходить дуже цікаво. Так, при капельному паданні води з висоти 0,5 м вміст розчинного кисню досягає 5 мг/л. Разом з тим відомо, що для окислення 1 мг заліза затрачається 0,143 мг кисню. Однак, на практиці з метою видалення вуглецевої кислоти висота аерації звичайно призначається більша, при цьому застосовують спеціальні аераційні установки у вигляді перфорированих лотків або труб, застосовуючи швидкість стоку води з отворів 1,5 - 2 м/с.

В протилежному варіанті для збагачення води киснем, повітря вводиться в трубопровід перед напорними фільтрами кількістю 1,5 - 2 літра на 1 грам заліза (ІІ).

При незначному водоспоживанні (до 20 м³ /г) і вмісту бікарбонатного заліза до 5мг/л може бути рекомендована установка, яка складається з стандартних деталей і вузлів.

Застосовуючи метод спрощеної аерації для знезалізнення води, необхідно перевіряти фільтрат на стабільність по методиці, яка рекомендується ГОСТ 3313-46, або за методом Ланжельє. При застосуванні методу Ланжельє розрахунок рН після аерації і гідролізу бікарбонату закисного заліза проводять наступним чином. По відомій лужності висхідної води і її рН визначають по номограммі вміст вільної вуглецевої кислоти у воді до аерації. До знайденого вмісту вуглецевої кислоти добавляють кількість вуглецевої кислоти, яка виділилася в результаті гідролізу бікарбонату заліза (ІІ), враховуючи, що 1мг/л гідролізованого заліза збільшує вміст вільної вуглецевої кислоти на 1,6мг/л. При цьому лужність води знижується на 0,036 мг-екв/л. Обчисливши новий вміст вуглецевої кислоти і лужність води, знаходять знову по номограмі рН води після гідролізу і, управляючий цими даними, визначають індекс стабільності.

Далі очищена вода поступає в резервуар чистої води, попередньо пройшовши знезараження рідким хлором. Введення хлорної води здійснюється в трубопровід відведенням фільтрату. З резервуарів за допомогою насосів другого і третього підйомів вода подається споживачу.

Гранично-допустима концентрація заліза у воді становить 0,3 мг/л. Концентрація хлору становить від 0,5-0,7мг/л взимку і до 1мг/л влітку.

Воду станція добуває із артезіанських свердловин, які сягають 80-100 м. На території станції знаходиться чотири резервуари об'ємом 100 тис. м³ , з яких вода потрапляє безпосередньо до споживачів. Через кожні 10-15 років резервуари по черзі проходять очистку. Сама очистка здійснюється вручну. В разі надзвичайної ситуації на станції, води вистачить тільки на день.

Частина свердловин знаходиться на водозабірному майданчику №3, що розташована в Новому дворі, а частина в селищі Новомирськ.

На території станції знаходиться потужна насосна станція в якій є чотири двигуна з яких вода надходить до споживачів.

Обслуговуючий персонал станції складає 4 чоловіки, а взагалі там працює до 20 чоловік.

Столярний цех і цех по обробці металу НУВГП

Столярний цех. Тут здійснюється обробка деревини. Обробка деревини проходить наступні етапи: спочатку деревина завозиться на пилораму увигляді колод, потім ці колоди ріжуть спеціальним станком на необрізні дошки, які сушаться і подаються у столярний цех для подальшої обробки. У столярному цеху є декілька станків, кожен з яких виконує якусь певну функцію.

Спочатку дошка проходить поперечний переріз торцовочним верстатом, після чого робиться її поздовжній переріз спеціальним верстатом для поздовжнього перерізу. На цьому верстаті обрізається кора, і деревина ріжеться на заготовки. Так здійснюється чорнова заготовка.

Щоб надати виробу благородний вид, потрібно його обстругати, тобто обробляється дві сторони заготовки. Іншими словами, стругання називається фугуванням і здійснюється на верстаті фугування.

Далі здійснюється обробка деревини на рейсмусному верстаті. На цьому верстаті є стіл, на який ложиться заготовка і лінійка, яка задає глибину стругання (3-2мм). Тут ми отримуємо заготовку по розмірам.

Потім здійснюється фрезервування деревини на шліфувально-фрезерних верстатах. Тут робимо різні узори на заготовці. На верстаті є стіл і лінійка, за допомогою якої регулюється глибина узору. За до помогою цього верстата робляться штапики, плінтуси, двері, вікна, вагонки. Там можуть бути різні малюнки. Щоб заготовка мала нормальний вигляд, виробу потрібно надати більш гладку поверхню. Це робиться на спеціальному верстаті, який складається з стола, куди ложиться виріб; двох барабанів (на ці барабани закріплена нождачна стрічка), включаємо цей верстат, прижимаємо нождачну стрічку до виробу і пиляємо.

В столярному цеху також є універсальний верстат, на якому можна здійснити всі вище згадані операції.

На деяких верстатах є витяжка, яка витягує стружку і несе її в бункер на вулицю. Після заповнення бункеру, через деякий час, приїжджає машина, яка забирає стружку і вивозить її на сміттязвалище.

Цех по обробці металу. Цей цех спеціалізується як по обробці чорних, так і кольорових металів. Там є зварювальний сектор, шліфуфальний верстат, на якому шліфуються метали. Також в цьому цеху знаходяться свердлильний, токарний верстат і фрезерна машина, яка надає металам потрібну форму.

“Рівне-Борошно”

Третього дня ми відвідали “Рівне-Борошно", яке було засноване 1919р. польським шляхтичем. “Рівне-Борошно” зпеціалізується на переробці зернових культур, їх зберіганні, обробці та фасуванні. Основне завдання підприємства це виготовлення високоякісного борошна. Борошномельне виробництво , завдання якого полягає у переробці зерна на харчове та фуражне борошно. Сировинною основою галузі є багатопланове зернове господарство, в зв'язку з чим розрізняють борошно пшеничне, житнє, ячне, вівсяне, кукурудзяне, гречане тощо. Виробляється борошно на спеціалізованих борошномельних заводах або у спеціальних цехах хлібокомбінатів. Залежно від способу переробки зерна розрізняють борошно разового (грубого), оббивного або сортового помелу. Сучасне борошномельне виробництво об'єднує кілька цехів. Першим цехом борошномельних підприємств є зерносховище , яке приймає привезене безпосередньо з ланів зерно, і здійснює сортування зерна за видами та якістю, забезпечуючи його роздільне зберігання у відповідних умовах температури та вологості. Із зерносховищ зерно потрапляє у зерноочисні цехи , де за допомогою трієрів, сепараторів, магнітних установок та іншого устаткування воно очищується від домішок, а на спеціальних лущильних машинах позбавляється від поверхневих покривів. Після цього проводиться кондиціювання зерна, при якому різні сорти зерна змішуються в одну помелену групу, забезпечується необхідний рівень вологості сировини (15,5%) тощо. Основні процеси борошномельного виробництва здійснюються у розмельному цеху, де відбувається подрібнення зерна на спеціальних вальцевих верстатах. При цьому зерно спочатку підлягає грубому подрібненню, а потім утворені крупки подрібнюються на тонке борошно. Одночасно у цьому цеху за допомогою спеціальних машин (механічних сит) здійснюється прозсіювання продуктів помелу та їх розділення на різні фракції. Заключним етапом борошномельного процесу виступають так звані вибійні операції (фасування борошна у мішки, їх зважування тощо).

Основні відходи борошномельного виробництва складають висівки , які використовуються як один з найцінніших видів кормів у тваринництві.

Отже, якість борошна залежить не тільки від якості й виду зерна, але й помелу та ступеня очищення борошна від подрібнених оболонок зерна (висівок). Саме тому одним з основних критеріїв при визначенні сорту борошна виступає так званий вихід борошна.

Пересічно на виготовлення 1 т борошна витрачається близько 1,25 т зерна). Разом з тим, не дивлячись на таку високу матеріалоємність галузі, борошномельне виробництво доцільно розміщувати саме у районах споживання, оскільки транспортабельність борошна значно менша, ніж у сировини.