Реферат: Використання радонових напівван в комплексному відновлювальному лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця похилого віку
Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження було обстежено 150 хворих на ІХС (68 жінок та 82 чоловіки) віком від 60 до 74 років. У всіх пацієнтів спостерігалась ІХС у формі стабільної стенокардії напруження І—ІІІ функціонального класу (ФК), у 2/3 осіб — з наявністю порушень серцевого ритму та хронічної серцевої недостатності І—ІІ ФК.
Поряд із цим, були проаналізовані 860 архівних історій хвороб за період 2000—2004 рр.
Клінічно-інструментальне обстеження і лікування хворих проводилися на базі Обласної бальнеологічної лікарні м. Знам’янка Кіровоградської області.
Діагнози встановлено відповідно до Міжнародної класифікації хвороб Х перегляду з урахуванням критеріїв ВООЗ, згідно Наказу МОЗ України № 54 (2002 р.) та рекомендацій Української асоціації кардіологів (2002—2004 рр.). Функціональний клас стабільної стенокардії напруження визначено за Канадською класифікацією (1976 р.), хронічної серцевої недостатності – за класифікацією Українського наукового товариства кардіологів і Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA), 2006 р.
Клінічне обстеження усіх відібраних пацієнтів було проведено до прийняття комплексного лікування і на 20-й день після завершення бальнеолікування. Детально вивчалися виписки із історій хвороб поліклінік і стаціонарів лікувальних закладів Кіровоградської області і інших регіонів України, які направляли хворих на відновлювальне лікування у Знам’янську Обласну бальнеологічну лікарню.
Наявність надлишкової ваги чи ожиріння виявляли антропометричним методом за допомогою визначення індексу маси тіла порівняно з нормою.
Електричну активність міокарда та ознаки коронарної недостатності визначали за допомогою ЕКГ в динаміці, яку виконували в 12 загальноприйнятих відведеннях на діагностичному автоматизованому стаціонарному комплексі “Кардіо +”(Україна).
Рівень артеріального тиску визначали також у динаміці за методом Короткова.
Стан церебральної гемодинаміки вивчали за даними реографії за допомогою 4-канального реографа 4-РГ-2, візуального і цифрового аналізу реографічних показників.
Для визначення функціонального стану міокарда, толерантності до фізичного навантаження деяким хворим на ІХС проводили ВЕМ пробу на велоергометрі ВЕ-02.
З метою вивчення стану скорочувальної здатності міокарда і центральної гемодинаміки всім хворим проводили ЕхоКС та сонографію на апараті “УЗКАР”.
Стан білкового обміну визначали методом електрофоретичного розділення на папері (Меньшиков В.В., 1987).
Стан вуглеводного обміну досліджували шляхом визначення рівня глюкози в сироватці крові глюкозооксидазним методом за окисленням О-толідину (Меньшиков В.В., 1987). Для оцінки ступеня компенсації визначали вміст гліколізованого гемоглобіну (НbAic) колориметричним методом за реакцією з тіобарбітуровою кислотою (StandeferJ.C., EatonR.Р., 1983).
Дослідження ліпідного обміну включали визначення в сироватці крові загального холестерину методом Ілька та тригліцеридів уніфікованим методом (Меньшиков В.В., 1987); ліпопротеїдів плазми крові методом диск-електрофорезу в поліакриламідному гелі (Маграчева Е.Я., 1973); загальних ліпідів сироватки крові методом ZolnerandKirch (1966), Knaitetal. (1968).
Параметри мінерального обміну (рівень кальцію, неорганічного фосфору, коефіцієнт кальцій/фосфор, активність лужної фосфатази в плазмі крові) визначали спектрофотометричним методом за допомогою біохімічного аналізатора CORMAV/PZUSз використанням наборів стандартних реактивів.
Стан й порушення терморегуляції вивчали за допомогою електронного термометра ТПЕМ-1, використовуючи метод Абрамовича С.Г. (2001). Термореактивність шкіри вивчалася “холодовою” пробою за методикою Абрамович С.Г., Моторина І.Г. (2000).
Для оцінки рівня якості життя хворих у віддаленому періоді після проведеного лікування (через 12 місяців) застосовували Міннесотський опитувальник якості життя кардіологічних хворих.
Мінеральні радонові води лікарня використовує з двох свердловин — № 106/5 та № 10833. Води свердловини № 106/5 за хімічним складом гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-сульфатні з мінералізацією 0,7—1,3 г/л, жорсткі та дуже жорсткі. Вміст вуглекислого газу від 30 до 40 мг/дм3 . Переважають гідрокарбонатні, сульфатні та хлоридні аніони, катіони кальцію та магнію. В невеликій кількості присутні мікроелементи: йод, бром, бор, марганець, мідь. Води свердловини № 10833 без запаху, безбарвні, належать до холодних вод (11 о С).
Формула хімічного складу: 
Мінералізація — 0,5—1,0 г/дм3 , рН — 7,0—7,5. Вміст радону коливається в межах 502—542 Бк/дм3 . Таким чином, води Знам’янського родовища належать до мінеральних слаборадонових.
До основної групи увійшли 108 хворих на ІХС, які в комплексному відновлювальному лікуванні (дієто-, клімато-, кінезотерапія, по показанням – медикаментозні препарати) отримували радонові напівванни.
Методика відновлювального лікування хворих на ІХС похилого віку включає застосування радонових напівванн із вмістом радону від 502 до 542 Бк/дм3 в слабо лужній воді при температурі 36єС, тривалістю 10—12 хв з наступним відпочинком 1,5 години, що відпускаються через день, на курс 10 процедур.
Контрольну групу утворили 42 пацієнти яким не призначали бальнеотерапію. Цей лікувальний комплекс включав тільки дієто-, клімато-, кінезотерапію (дозована ходьба, індивідуальна лікувальна фізкультура) та призначення медикаментів.
Обидві групи пацієнтів з урахуванням наявності та характеру супровідної патології були розділені на 4 підгрупи: І склали особи з ІХС; ІІ – з ІХС та артеріальною гіпертензією; ІІІ – з ІХС та деформуючим остеоартрозом; ІV – хворі на ІХС та цукровий діабет ІІ типу.
Усі групи хворих були репрезентативними за віком, статтю, даними клінічних і параклінічних досліджень.
Матеріали досліджень були оброблені методами варіаційної статистики. Застосовували параметричні методи статистичного аналізузначущості динаміки звикористаннямстандартних критеріїв Стьюдента для порівняння середніх у двох группах (пакет Statistica 6).
Результати досліджень та їх обговорення
Аналіз 860 історій хвороб пацієнтів на ІХС продемонстрував, що із хворих на ІХС, що лікувались, 20,0 % становили особи похилого віку (від 60 до 74 років). У 44,8 % хворих на ІХС було комбіноване ураження органів і систем. Так, у 86,3 % хворих на фоні ІХС діагностована артеріальна гіпертензія; у 38,1 % хворих спостерігався супровідний цукровий діабет і 24,1 % пацієнтів поряд з ІХС страждали на деформуючий остеоартроз. У 68,4 % хворих похилого віку з ІХС спостерігалися в анамнезі від 2 до 4 факторів ризику виникнення захворювань; у 11,5 % осіб — побічні реакції на медикаментозну терапію, у 17,0 % пацієнтів – непереносність чи протипоказання до загальної бальнеотерапії.
Серед факторів ризику ІХС у 150 обстежених найчастіше зустрічалися: гіподинамія — у 89,0 %, психоемоційне напруження — у 82,5 %, артеріальна гіпертензія — у 52,0 %, надлишкова маса тіла — у 48,1 %, гіперхолестеринемія — у 77,3 %. Однак тільки у 41,6 % обстежених виявлено один фактор ризику, у 24,6 % — два фактори, у 12,8 % — три, а у 21,0 % встановлено більше трьох факторів ризику. Найчастіше комбінувалися гіподинамія, надлишкова маса тіла і психоемоційне перевантаження.