Реферат: Високошвидкісні локальні мережі

Функції підрівня МАС в проміжних і кінцевих вузлах є різними. Зокрема, на кінцевому вузлі здійснюється:

• приєднання властивих підрівню полів до кадру перед пересиланням його на фізичний рівень;

• перевірка наявності помилок передачі в отриманих кадрах даних;

• ініціалізація керування для підрівня передачі фізичних сигналів;

• вилучення властивих підрівню полів після одержання кадру на фізичному рівні до пере­силання його на мережевий рівень.

3. Мережа Fast Ethernet .

Мережа FastEthernetє подальшим розвитком мережі Ethernetза рахунок збільшення у 10 разів частоти швидкості передачі. При цьому основні аспекти побудови мережі Ethernetзалишилися незмінними. Насамперед це стосується механізму (методу) доступу і формату кадру. Основні відмінності спостерігаються на фізичному рівні і пов'язані з використовува­ним передавальним середовищем.

Згідно із стандартом IEEE 802.3u, прийнятим 1995 року, для технології FastEthernetза­лежності від застосовуваного кабелю визначено такі три найменування: 100Base-TX і 100Base-T4 — для витої пари провідників і 100Base-FX — для оптоволоконного кабелю.

У системі 100Base-TX використовуються дві пари проводів: одна для передачі, друга-для прийому даних. Специфікація стандарту на фізичне середовище передачі даних ANSITP-PMD, на якому грунтується застосування витої пари в 100Base-TX, допускає викорис­тання неекранованої (UTP) і екранованої (STP) витих пар категорії 5.

Найпоширенішим середовищем є неекранована вита пара. У цьому кабелі пари провід­ників мають бути завиті уздовж усього кабелю, за винятком його країв, де кабель підключається до роз'ємів. Довжина невитої ділянки не повинна перевищувати 1-1,5 см. Довжина сегментів мережі 100Base-TX на кабелі UTPкатегорії 5 з хвильовим опором 100 Ом не по­винна перевищувати 100 м. Це обмеження зумовлене допустимим часом затримки поши­рення сигналу в передавальному середовищ і є досить жорстким. З метою зниження впливу перешкод використовується біполярна передача: по одному з проводів передається позити­вний, по другому — негативний потенціал. На відміну від стандарту ANSITP-PMD у 100Base-TX використовується така ж розпайка, як і в 10Base-T. Це дозволяє заміняти інтер-фейсні плати без перепаювання або заміни кабелю.

Стандартом 100Base-TX передбачене використання екранованої витої пари з хвильовим опором 150 Ом і стандартних дев'яти штиркових конвекторів D-типу.

Специфікацією 100Base-T4 також визначена довжина кабелю: до 100 м. При цьому до­пускається використання кабелів UTPкатегорій 3, 4 і 5, проте рекомендується використання кабелю категорії 5. З чотирьох пар, що використовуються, дві призначені для односпрямо-ваної передачі, а дві інші — для двоспрямованої передачі. Пари позначаються таким чином:

• ТХ — для односпрямованої передачі даних; RX— для односпрямованого прийому;

• ВІ — інші дві пари для обміну даними в обох напрямках.

З метою зниження рівня перешкод при підключенні кабелю 100Base-T4 необхідно дотримуватися правила перехресного з'єднання пар провідників. Обидві специфікації обмежують діаметр мережі (максимальна відстань між будь-якими двома абонентами) величиною 200 м.

Специфікація на оптоволоконний інтерфейс 100Base-FX визначає довжину сегмента до 100 м, проте допустимий діаметр мережі дорівнює 412 м. За специфікацією 100Base-FX для кожного з'єднання необхідний двожильний багатомодовий оптоволоконний кабель, сигнал у якому передається одним волокном, а приймається другим. Ці волокна мають перехресне з'єднання і тому позначаються як RXі ТХ. Існує багато видів волоконно-оптичних кабелів, від простих двоволоконних до спеціальних багатоволоконних. Найчастіше в сегментах 100Base-FX використовується багатомодовий кабель MMFз оптоволокном товщиною 62,5 мікрона і зовнішньою ізоляцією завтовшки 125 мікрон і позначається як 62,5/125.

Література:

1. А.І.Кредісов. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Київ:ВІРА-Р,2002р.

2. А.А.Мазаракі. Регулювання ЗЕД в Україні. Київ: Національний торгівельно-економічний університет,2002р.

3. В.І.Салі, О.В.Трифонова. Основи ЗЕД. Київ:ВД “Професіонал”,2003р.

4. К.П.Градов. Стратегия економического управления предприятием. СПб., 1993р.

5. Зовнішньоекономічна діяльність. Збірник наукових праць –Донецьк: КП “Регіон” 1998р.