Реферат: Вітчизняна історія в системі підготовки спеціалістів вищої кваліфікації.

– археологія – наука, що вивчає минуле за речовими джерелами;

– архівознавство – вивчає історію розвитку архівної справи;

– берестологія – вивчає вирізьблені на бересті рукописні писемні пам’ятки часів Київської Русі;

– бібліографія – галузь знання про книгу, що має своїм завданням:

а) виявлення, облік, опис систематизацію і якісний аналіз друкованих творів;

б) складання різних бібліографічних посібників, які допомагають знаходити й користуватись літературою з різних галузей знань;

в) розробку принципів і методів оформлення посилань на джерела та списку використаної літератури;

г) принципи і методи організації бібліографічної роботи;

– боністика – досліджує історію розвитку паперових грошей;

– вексилологія – вивчає прапори, історію їх виникнення, правила складання;

– геральдика – досліджує герби; правила їх утворення, особливості державних, фамільних та інших гербів;

– генеалогія – аналізує і викладає в хронологічній послідовності матеріали про походження, родинні та інші зв’язки родів;

– демографія – вивчає населення, його стан і зміни; процеси природного відтворення й міграції, професійний, соціальний, віковий склад населення тощо;

– нумізматика – наука про монети;

– історіографія – вивчає історію історичної науки, що дає можливість прослідкувати за нагромадженням історичних знань, концептуальними змінами, утвердженням справедливої історичної оцінки явищ та подій;

– сфрагістика – вивчає печатки як самостійні пам’ятки історії;

– фольклористика – вивчає основні закономірності розвитку народу через записування і дослідження усної народної творчості;

– хронологія – встановлює точні дати історичних подій і джерел, пере-водить на сучасне літочислення дати інших літочислень та календарів; виявляє послідовність історичних подій у часі;

– топоніміка – вивчає географічні назви в їх історичному розвитку;

– періодизація – покликана виявити, визначити і допомогти зрозуміти суть корінних змін, що відбуваються в суспільстві на тому чи іншому проміжку часу.

В історичній періодизації розрізняють такі найбільш вживані складові:

– період (звідки періодизація) – проміжок часу, протягом якого відбувається певний історичний процес;

– ера – значний історичний період, докорінно відмінний від попереднього;

– епоха – якісно новий період історичного розвитку;

– доба – великий проміжок часу, який характеризується визначними по-діями в історії;

– етап – відрізок часу, визначений якимись подіями;

– стадія – ступінь у розвитку певного історичного явища, що має свої якісні особливості;

– момент – певний проміжок часу у розвитку історичного явища.

На сьогодні, з різних причин, не існує єдиної загальнообов’язкової періо-дизації історії України. Різні автори і історичні школи, в залежності від свого бачення, дають власну періодизацію за роками правління найвищої посадової особи у державі (царистська); визнанням народних мас головною рушійною силою історії та великими народними рухами (народницька); складовими розвитку держави (державницька); зміною соціально-економічних формацій (формаційна); прогресом і зміною циві-лізацій (цивілізаційна); часом дії (існування) проблемних суспільних явищ: ко-рінезація, колективізація, Вітчизняна війна тощо.