Реферат: Витрати як керована економічна категорія, їх види і функції

- оптимізація завантаження виробничих потужностей з метою мінімізації витрат.

У управлінні витратами виділяють функціональний, потенційний, процесний і потоковий підходи.

Серед функцій управління витратами слід виділити приватні і загальні. Загальні функції справедливі для всіх об'єктів управління незалежно від їх суті і системи управління. Приватні функції виявляються стосовно конкретних об'єктів управління і не розповсюджуються на інші об'єкти.

Функції управління витратами також можна розділити на функції першого і другого порядку по критерію їх значення для системи управління витратами. Функції першого порядку складають собою фундамент системи управління, реалізація функцій другого порядку є подальшим розвитком системи управління витратами і фокусування спрямованості управлінської дії. Виділення і розвиток функцій другого порядку свідчить про розвиток системи управління витратами в цілому. Проте при цьому необхідною є реалізація функцій управління витратами першого порядку. В цілому місце кожної функції в системі управління витратами представлене на рис. 1.3.

Рис. 1.2 Система функцій управління витратами.

До особливостей реалізації функцій управління витратами відносяться їх періодичність і постійність. Поєднання постійності і періодичності функцій управління витратами створює циклічність, яка характеризує постійність процесу управління витратами і періодичність в реалізації його функцій.

Кожна функція з погляду запропонованих критеріїв класифікації володіє своїми особливостями, що припускає порядок організації її застосування і особливо реалізації в ході управління витратами підприємства. Поєднання і специфіка реалізації функцій управління витратами формує методи управління витратами, розгляд яких дозволяє уточнити ступінь управлінської дії на витрати підприємства.

1.3 Методичний інструментарій управління витратами в сучасній вітчизняній практиці

Управління витратами здійснюється шляхом сумісної реалізації сукупності функцій управління. Для реалізації цих функцій в сучасній економічній науці розроблені різноманітні методи, прийоми, способи і образ дії. Стосовно витрат метод управління розглядається як прийнята послідовність дій, особливості реалізації функцій управління, що визначаються, дозволяючи добитися поставлених при застосуванні методу цілей [15].

Ключовими елементами операційного аналізу є: операційний важіль, поріг рентабельності і запас фінансової міцності підприємства.

Дія операційного (виробничого, господарського) важеля виявляється у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує сильнішу зміну прибутку. Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і змінних витрат на формування фінансових результатів діяльності підприємства при зміні об'єму виробництва.

При зростанні ж виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокуповування витрат) вже пройдений, сила дії операційного важеля убуває: кожен відсоток приросту виручки дає все менший і менший відсоток приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат в загальній їх сумі знижується). На невеликому видаленні від порогу рентабельності сила дії операційного важеля буде максимальною, а потім знов почне убувати і так аж до нового скачка постійних витрат з подоланням нового порогу рентабельності.

Сила дії операційного важеля показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виручки, і тим самим вказує на ступінь підприємницького ризику: чим більше сила дії операційного важеля, тим більше підприємницький ризик.

Пов'язані з підприємством ризики мають два основні джерела:

1. Нестійкість попиту і цін на готову продукцію, а також цін сировини і енергії, що не завжди дає можливість укластися собівартістю в ціну реалізації і забезпечити нормальну масу, норму і динаміку прибутку, сама дія операційного важеля, сила якого залежить від питомої ваги постійних витрат в загальній їх сумі і зумовлює ступінь гнучкості підприємства – все це разом узяте генерує підприємницький ризик. Це ризик, пов'язаний з конкретним бізнесом в його ринковій ніші.

Якщо рівень постійних витрат компанії високий і не опускається в період падіння попиту на продукцію, підприємницький ризик компанії збільшується. Для невеликих фірм, що особливо спеціалізуються на одному виді продукції, характерний високий ступінь підприємницького ризику.

2. Нестійкість фінансових умов кредитування, невпевненість власників звичайних акцій в отриманні гідного відшкодування у разі ліквідації підприємства з високим рівнем позикових засобів, по суті, сама дія фінансового важеля генерує фінансовий ризик.

Таким чином, задача зниження сукупного ризику, пов'язаного з підприємством, зводиться головним чином до вибору одного з трьох варіантів [23]:

1. Високий рівень ефекту фінансового важеля в поєднанні із слабкою силою дії операційного важеля.

2. Низький рівень ефекту фінансового важеля в поєднанні з сильним операційним важелем.

3. Помірні рівні ефектів фінансового і операційного важелів – і цього варіанту найчастіше буває найважче добитися.

Залежно від повноти включення різних груп витрат в собівартість продукції виділяють два основні методи обліку витрат: облік за повною собівартістю («абзорпшен-костінг»), званий також обліком поглинених витрат, і повною собівартістю («дірект-костінг»).

При обліку за повною собівартістю в собівартість продукції включаються всі витрати підприємства незалежно від їх розподілу на прямі і непрямі.

Облік витрат за системою «дірект-костінг» виконує найважливішу роль в управлінні витратами. В той же час повністю відмовитися від обліку за системою «абзорпшен-костінг» не можна, оскільки він відповідає вимогам українського законодавства і дає важливу інформацію для ухвалення ряду управлінських рішень.

Розглянуті методи управління витратами, ті, що відносяться як до стратегічного, так і до оперативного управління, достатньо різноманітні за своїм змістом, різні по своїх цілях і особливостями застосування.

2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТИМИ НА ЗАТ «ТЕРМО»

2.1 Загальна характеристика Закритого Акціонерного Товариства «Термо»

«Термо» було організовано в 1990 році як орендне підприємство і було другим орендним підприємством в Луганській області. «Термо» було створене на базі цехів по виробництву товарів народного споживання в/о «Луганстепловоз» В 1993 «Термо» було зареєстроване як закрите акціонерне Товариство і має повне найменування Закрите Акціонерне Товариство «Термо» (далі Термо). Був прийнятий, випущений і цілком сплачений акціонерний капітал, який склав 90396,75 гривень. Внесок до статутного фонду вироблявся у формі приватизованих сертифікатів. Статутної капітал, розділений на 361587 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривень кожна [24].

Виконавчим органом підприємства є дирекція ЗАТ «Термо». Головою дирекції є генеральний директор Паршин Володимир Андрійович, акціонер. Органом управління є Наглядова Рада. Голова Наглядової Ради – Тимошенко Ігор Миколайович – координатор адміністративно-економічних питань МТП ТОВ “Донбас – Термо”, акціонер.

Підприємство займає ведучі позиції на вітчизняному ринку опалювального устаткування. До складу ЗАТ «Термо» входить 8 дочірніх підприємств та філіалів. Загальна кількість працюючих більш ніж 1200 чоловік. Підприємство для поповнення оборотних коштів у 2004 році отримало кредити в АКБ “МТ-Банк” у сумі 4300000 грн. (Повністю сплачено) та у 2005 році в АКБ “Індустріалбанк” у сумі 7300000 грн. (сплачено частково).