Реферат: Влада і лідерство в менеджменті

Формування ефективного стилю лідерстваменеджменту чільне місце належить стилю лідерства. В літературі називаються негативні типи стилів, такі як волюнтаристський, бюрократичний, пасивний та інші. Справі шкодять деякі негативні риси лідерів: гордощі і постійне демонстрування зверхності у спілкуванні, зайва самовпевненість/фаворитизм, а також відсутність особистої культури та вміння поводитися.

Важливою характеристикою є діловитість лідера, яка проявляється у плановості, чіткій регламентації діяльності, високій організованості, підприємливості, конкретності і оперативності в роботі, продуманому розпорядництві і гнучкості у розв'язанні поточних питань, умінні правильно маневрувати виробничими ресурсами і швидко перебудовуватися, якщо цього вимагають інтереси справи.

Діловитість означає деяку практичність, уміння одержувати максимум користі для загальної справи при наявних ресурсах, здатність твердо оцінювати виробничу ситуацію і прогнозувати результати намічених дій. Діловий лідер ставить завдання для підлеглих з чіткими цілями, вміло підбирає виконавців, чітко розмежовує їх обов'язки, права і відповідальність, здійснює систематичний контроль, ефективно стимулює за хорошу роботу.

Рисою ділового стилю лідерства є професійне здійснення розпорядчої діяльності, наукова обґрунтованість рішень, що ґрунтується на високому рівні знань і розвинутому інтелекті керівника. Високий демократизм управлінського процесу за ринкової економіки не може супроводжуватися створенням багато чисельних рад, комісій та засідательською метушнею, що нерідко веде до бюрократизму в роботі і втрати відповідальності посадових осіб за доручену ділянку роботи.

Діловий керівник вміло користується різноманітними методами і прийомами стимулювання за високоякісну роботу і скупий на стягнення. До того ж пам'ятає, що, накладаючи стягнення на людину, не можна її принижувати.

Ефективність лідерства залежить і від поведінки лідера, специфічні риси поведінки роблять одних лідерів більш ефективними, ніж інших. Оскільки певні риси характеру важко змінювати, то мабуть легше знайти ефективну поведінку, навички, засвоїти певні правила, перевірені багаторічною практикою.

Лідер своєю поведінкою повинен постійно демонструвати чесність, певну мужність говорити правду підлеглим, колегам на роботі і вищестоячим керівникам, не боятися признатися у здійсненні помилки.

Лідер повинен постійно розвивати уміння управляти своїми психічними і біофізіологічними механізмами, властивостями емоційно-вольової сфери, можливостями пам'яті та іншими властивостями організму. У цьому зв'язку заслуговують на увагу такі психологічні методи, як ауторинг, медитація, рефлексія, уроки релаксації, оволодіння вмінням знімати емоційне, психічне, інтелектуальне, біологічне та інші види навантажень, при необхідності включати компенсаторно-адаптаційний механізм особистості.

Ефективному стилю лідерства притаманний високий рівень особистої культури керівника (лідера), знання норм міжособового спілкування і дотримання правил службової етики. Такий лідер шанобливий до людей, особливо до жінок і досвідчених працівників, терпеливо відноситися до їх потреб, прагнень і запитів, вміє радитися з людьми і довіряє їм, критично оцінює власні досягнення.

В управлінській діяльності велику (чудодійну) силу має особиста привабливість лідера, складовими якої є:

1. Високі моральні якості і характеристики.

2. Психологічні знання і уміння: комунікабельність іемпатичність, правильний підхід до зіркових і референтнихгруп, інтуїтивне вловлювання настання конфлікту.

3. Техніка самопрезентації — це вміння себе показати.Крім природного дару, треба мати спеціальні знання,оволодіти певними навичками самопрезентації, тобтотехнікою особистої чарівності.

Успішне лідерство вимагає добре знання підлеглих, усього колективу працюючих, що дозволяє вибирати саме ті методи впливу на працівника, які відповідають його психологічній структурі, цінним орієнтаціям, потребам і інтересам.

Формування ринкових умов господарювання вимагає відмовитись від багатьох психологічних стереотипів взаємовідносин в системі "керівник — підлеглий", ретельного вивчення і оволодіння нормами і правилами діяльності, що позитивно зарекомендували себе у вітчизняній та зарубіжній практиці.

1.Здійснювати загальну економічну і соціальну політику, усувати труднощі, що виникають у повсякденній роботі, та розв'язувати перспективні питання.

2.Постійно демонструвати високу організаційну культуру:плановість, точність у всьому, самодисципліну, бережливевідношення не тільки до свого, але й до чужого часу.

3.Навчитись бути рішучим, не відкладати важливих справз дня на день, а прийняте рішення неухильно впроваджуватив життя.

4.Бути справедливим, особливо до підлеглих, і вимогливим. Не допускати фаворитизму, завищених оцінок одних іпринизливого, зарозумілого відношення до інших.

5.Завжди заохочувати підлеглого за добру роботу, аленіколи не робити того, що вони можуть зробити, за виняткомвкрай необхідного. Навчити підлеглого виконувати роботузавжди більш виправдано, ніж робити її самому.

6.Надавати максимальну самостійність співробітникам,якщо їх дії і думки суттєво не розходяться з думками керівника. Не сперечатися щодо дрібниць.

7.Не користуватися владою до тих пір, поки можна діятиіншими способами. Не підкреслювати службову вищість, своєстановище.

8.Щоб запобігти непорозумінню, у деяких випадках даватиписьмові розпорядження, особливо коли мова йде провідповідальні задачі. Якщо розпорядження виявилося помилковим, визнати помилку, попросити вибачення.

9.Не карати підлеглого, якщо він припустився помилкипри виконанні корисної справи, щоб не позбавити йогоініціативи на майбутнє.

10.Позитивно сприймати критику та ділові пропозиції, нанарадах, на зборах і засіданнях не виступати першим.

11.Поважати чужу думку, якщо вона навіть не співпадає зтвоєю, а свою думку висловлювати стисло.

12.Бути ввічливим, безмежно терплячим, ніколи не виявляти роздратованості.

13.Пам'ятати, що керівництво — це мистецтво заставлятиінших робити всю роботу.

14.Бути доброзичливим до колег по службі і підлеглих,завжди робити людям добро.