· Створення сприятливого оточення для розвитку підприємництва за рахунок фактору політичної ста-більності і дій держави на міжнародній арені.

3.2. Розвиток науково-технічного прогресу.

Багатьох звичних для нас сьогодні товарів не існувало ще сто років тому: це телевізори, холодиль-ники, комп'ютери, факси і т. і.. Компанії, що не в стані передбачати змін, пов'язаних з науково - технічним прогресом і йти з ними в ногу, незабаром виявлять, що їхня продукція безнадійно застаріла. Однак знаходитися на належному рівні науково – технічного прогресу сьогодні для фірм стає набагато складніше. Час життя технологій значно скоротився. Для прикладу візьмемо друкарську машинку. Перша ґенерація сучасних механічних друкарських машинок домінувала на ринку 25 років. Наступна ґенерація электромеханічних моделей мала більш короткий життєвий цикл – 15 років, електронна ґенерація – 7 років, і перша ґенерація мікропроцессорных машинок – усього 5 років. Можна знайти і інші приклади прискорення науково – технічного прогресу. Наприклад, середня тривалість життя програмного забезпечення сьогодні складає менш одного року.

Фірми повинні відсліжувати тенденції в розвитку науки і технологій і визначати, як вони будуть впливати на спроможність їхніх товарів задовольняти потреби споживачів. Технології, що з'являються в незв”язних галузях, також можуть виявити вплив на діяльність фірми. Виробники електронних годинників витісняють з ринку механічні взірці і зараз шукають нові застосування і засоби збільшення можливостей для своїх кварцевих технологій. Підприємства повинні невтомно стежити за науково – технічною середою, щоб не “прогавити” новий продукт і пов'язані з ним нові можливості.

Розвиток науково – технічного прогресу має складний і всебічний вплив на діяльність організацій. Науково – технічний прогрес має такі наслідки економічного і соціального характеру.

- Відбувається структурна перебудова всіх сфер застосування техніки, що супроводжується поетапним докорінним технічним переозброєн-ням галузей виробничих і невиробничих сфер, особистого споживання і домашнього госпо-дарства. Від організацій вимагається велике капіталовкладення.

- Значно поширюються і оновлюються виробничі споживацькі вартості, підвищується їхня якість. Це відбувається під впливом диференційованого і швидко змінюючегося попиту, що міняється широким колом споживачів і підвищенням гнучкості виробництва. Сильний розвиток одержує мале і середнє підприємництво, здатне швидко реагувати на зміни попиту.

- Змінюється екологічний бік виробництва. Для організацій різко зменшується можливість вико-ристання доступних для традиційної техніки і технологій природних ресурсів. При цьому з'являється можливість втягувати в виробництво нові природні ресурси і забезпечувати їхню глибоку переробку. Організації мають можливість отримати з кожної одиниці ресурсів більше кінцевого продукту і в той же час зменшити обсяг негативного впливу на зовнішнє середовище.

- Значно зростають темпи економічного зростання, підвищення продуктивності праці, зниження вартості готової продукції.

- Подаються нові вимоги до робітників організації. Вимагаються якісні зміни в утриманні знань і навиків всіх робітників, причому робити це потрібно в стислі терміни, інакше досягнення НТП не будуть спроможні реалізуватися повною мірою.

- Зазнають якісної перебудови форми орагінізації виробництва і управління.

- Відбувається постійна заміна старих технологій на більш сучасні і досконалі технології. Вироб-ництво транзисторів навіть в занепад індустрії електронних ламп; винахід ксерокопіювання завдав шкоди випуску копіювального паперу; зростання автомобільної промисловості уповіль-нило зростання залізничної мережі і т. і. Коли стара індустрія не помічає нових технологій або вступає із ними в боротьбу, вона неминучо зазнає поразки.

Науково – технічний прогрес впливає на організацію в взаємозв'язки з технологічним середовищем і супро-воджується якісною перебудовою економічних і соціаль-них відношень, змінює соціально-психологічний клімат в організації.

3.3. Вплив социокультурних факторів на організацію.

Социокультурне середовище включає соціальні інститути і інші чинники, сприятливі формуванню і сприйманню цінностей, смаків і норм поведінки суспіль-ства. Людина як особистість формується в конкретному суспільстві, що визначає його переконання і цінності. У нього складається певний світогляд, що впливає на його ставлення до самого собе і інших людей.

В кожному суспільстві свої переконання і цінності, більшість з яких є сталими. Наприклад, майже всі впевнені в тому, що ми повинні працювати, вступати в брак, позичатися благодійністю і бути чесними. Ці переконання формують специфічне відношення до подій і відповідати нормам поведінки.

Організації працюють в певному соціально-культур-ному середовищі, в яких переважають ті або інші настанови, життєві цінності і традиції. Тому соціокультурні фактори, серед яких переважають настанови, життєві цінності і традиції, впливають на організацію. Социокультурні фактори можуть впливати на визначення продукції або послуг, створюваних організацією, що люди прагнуть купувати. Наприклад, при покупці одягу, відповідного домінуючій моді, сучасним течіям і смакам, люди часто готові платити більше за предмет туалету, на якому стоїть ім'я відомого модельера оскільки, як їм здається, це придає їм додаткової ваги в суспільстві.

Ще один приклад соціокультурного впливу на ділову практику – традиційний і злополучний стереотип, згідно якому жінки не схильні ризикувати і некомпетентні в якості керівників. Така настанова реалізується в дис-кримінаційній практиці найму і службового просування жінок, і, хоча вона протизаконна позбавитися від подібного ставлення важко.

Социокультурні фактори впливають також на організацію роботи колективу підприємства з урахуванням традицій, що склалися. Так, люди, що тривалий час працюють на одному підприємстві, виробляють певний «стиль» поведінки, якої вони дотримують. Молода ґенерація може не сприймати цих традицій і створювати «виклики» – етичну практику ведення бізнесу, прийняту в тій або іншій країні.

Від соціокультурних факторів залежить і образ життя споживача, що залежить від моральних і релігійних норм і шляхом цього на його попит на товар, і на відношення окремої особи до роботи, що в свою чергу, впливає на його ставлення до обсягу зарплати і умов праці. Наприклад, в нашій країні соціокультурне середовище, що склалося зробило нормальним явищем «торговельну діяльність» на “толкучках”, у підземних переходах і тротуарах, сумнівного вигляду і якості товаром.

Підкреслюючи важливість обліку керівництвом соціокультурного впливу, Реджинальд Джоунс, колишній голова правління фірми «Дженерал Электрик», вказує на те, що організації повинні бути в змозі “передбачати зміни очікувань суспільства і обслуговувати їх більш ефективно, ніж конкуренти.”

3.4. Події в інших країнах.

В той час як фактори зовнішнього середовища в тій або іншій мірі впливають на всі організації, середовище організацій, діючих на міжнародному рівні, відрізняється підвищеною складністю. Остання зумовлена унікальною сукупністю факторів, що характеризують кожну країну. Економіка, культура, кількість і якість трудових і матеріальних ресурсів, закони, державні заснування, політична стабільність, рівень технологічного розвитку відрізняються від країни до країни. При здійсненні функцій планування, організації, стимулювання і контро-лю керівники повинні пам”ятати про такі відмінності.

Коли організація починає вести свої справи за межами внутрішнього ринку, відповідні процедури підля-гають модифікації під ті або інші конкретні фактори оточення. Як вказують дослідники: «Фірма повинна визначити, в якому відношенні нове середовище відрізняється від більш звичної всередині країни, і вирішити, як слідує змінити теорію і практику управління в нових умовах».

Крім того, міжнародне оточення виявляє вплив і на діяльність тих організацій, що не працюють в інших країнах. Так, наприклад, по політичним або ідеологічним мотивам організації, припустимо нашої країни, не можуть придбати нову технологію або новітнє обладнання в іншій країні. Інший приклад: економічні проблеми в США, що спричинили до падіння курсу долару, не минуть безслідно для багатьох організацій різних країн світу.

Висновки:

1. Кожна організація повинна розглядатися як система:

- складна так як вона складаеться з багатьох систем (виробнича підсистема, фінансова та кадрова і т.і.);

- відкритою системою, частиною ще більшої систе-ми, що зазнае вплив зовнішніх факторів і змушена пристосовуватися до них.

Всі підсистеми фірми взаемопов’язані між собою як по вертикалі так і по горізонталі. Керуючи фірмой необхідно розглядати як складну та відкриту систему.