Реферат: Внутрішня система інформації
1.1.1 Комунікації між організацією і її середовищем
Будь-яка організація існує в деякій зовнішньому середовищі. Ця ж організація породжує своє внутрішнє середовище. Внутрішнє середовище формується сукупністю структурних підрозділів підприємства і працюючих там людей.
Організація користується різноманітними засобами для комунікації зі складовими свого зовнішнього оточення. З наявними і потенційними споживачами вони спілкуються за допомогою реклами й інших програм просування товарів і послуг на ринок. У сфері відносин з громадськістю першорядна увага приділяється створенню іміджу, певного образу організації на місцевому, загальнонаціональному чи міжнародному рівні.
Обговорення, зборів, телефонні переговори, службові записки, відеострічки, звіти і т. п., що циркулюють всередині організації, найчастіше є реакцією на можливості або проблеми, створювані зовнішнім оточенням.
1.1.2 Комунікації між рівнями та підрозділами
Інформація переміщається всередині організації з рівня на рівень у межах вертикальної комунікації. Вона може передаватися по низхідній, тобто з вищих рівнів на нижчу. Таким шляхом, підлеглим рівням управління повідомляється про поточні завдання, зміну пріоритетів, конкретних завданнях, які рекомендуються процедурах т. п.
Крім обміну по спадній, організація потребує комунікаціях по висхідній. У цьому випадку службовці готові повідомити своєму безпосередньому начальнику про виниклу проблему.
Передача інформації з нижчих рівнів на вищі може помітно впливати на продуктивність. Так само комунікації по висхідній виконують функцію оповіщення верха про те. Що робиться на нижчих рівнях. Таким шляхом керівництво довідається про поточні чи назріваючі проблеми і пропонує можливі варіанти виправлення покладених справ. Обмін інформацією по висхідній відбувається у формі звітів, пропозицій, і пояснювальних записок.
На додаток до обміну інформацією по низхідній або висхідній організація потребує горизонтальних комунікаціях. Організація складається з безлічі підрозділів, тому обмін інформацією між ними потрібний для координації завдань і дій.
Додаткові вигоди від комунікацій по горизонталі полягає у формуванні рівноправних відносин.
Основу процесу управління становить взаємодія між елементами управлінської структури - підрозділами, посадами, окремими особами, здійснюване за допомогою з'єднують їх комунікаційних каналів, що створюються в процесі особистих контактів, обміну документами, функціонування електронних засобів зв'язку і т. п. За змістом така взаємодія може бути інформаційними , адміністративним чи технічним.
Комунікаційні канали бувають трьох видів: односторонні (інформація рухається в одному напрямку), двосторонні (інформація зі зворотним зв'язком), багатосторонні (інформація рухається в багатьох напрямках зі зворотним зв'язком).
У рамках інформаційної взаємодії суб'єкти управлінської діяльності обмінюються відомостями, необхідними для прийняття рішень. Ці відомості бувають офіційними, закріпленими юридично, і неофіційними, що не володіють жодним правовим статусом, але допомагають орієнтуватися в ситуації.
У процесі адміністративної взаємодії вищестоящі ланки управлінської структури передають нижчестоящим управлінські повноваження і відповідальність, різні розпорядження, інструкції. рекомендації, отримують від них звіти, здійснюють процес контролю.
За характером, взаємодія в організації може бути прямим або непрямим. Пряме ґрунтується на контактах сторін. Непряме увазі, що одна зі сторін створює умови, за яких інша, незважаючи на відсутність яких би то не було команд, виконує вимагаються від нього дії.
1.1.3 Формальні і неформальні комунікації
Організації складаються з формальних і неформальних компонентів. Канал неформальних комунікацій можна назвати каналом розповсюдження чуток.
Приписувана чутками репутація неточної інформації зберігається до сьогоднішнього дня. Тим не менш, дослідження показують, що інформація, передана каналами неформального повідомлення, тобто чутки, частіше виявляється точною, а не перекрученою. 80-90% чуток точні щодо несуперечливої інформації про саму компанію.
1.1.4 Комунікаційний процес
Обмін інформацією широко охоплює різні частини організації і яким чином він співвідноситься з ефективністю. Обмін інформацією в організаціях не завжди ефективний, як слід було б. На ділі люди спілкуються між собою менш ефективно, ніж їм це здається.
Крім того, у багатьох випадках передане повідомлення виявляється неправильно зрозумілим і, отже, обмін інформацією - неефективним. Джон Майнер, видатний дослідник в галузі управління, вказує, що, як правило, лише 50% спроб обміну інформацією приводить до обопільної згоди що спілкуються. Найчастіше причина такої низької ефективності в забутті того факту, що комунікація-це обмін.
Виділяють 5 базових елемента в процесі обміну інформацією:
1.Отправітель - це особа, яка збирається або відбирає інформацію і передає її.
2.Сообщеніе - сутність інформації, що передається усно або закодовано, за допомогою символів.
3. Канал - засіб передачі інформації.
4. Одержувач - особа, якій призначена інформація і яка її сприймає.
5. Зворотній зв'язок - реакція одержувача на повідомлення відправника.
1.1.5 Міжособистісні комунікації
Хоча ефективний обмін письмовою інформацією має переважне значення в організації, нам видається, що вичерпний аналіз такого роду обміну виходить за рамки. Те ж саме відноситься і до використання комп'ютера, як засобу комунікації. Керівник від 50-90% свого часу витрачає на розмови, тому ми виділяємо тут прямий міжособистісний обмін інформацією. Розуміння процесу міжособистісного обміну інформацією і методів удосконалення вміння спілкуватися повинно, сприятиме зростанню ефективності управлінської діяльності. Проте на додаток до міжособистісних контактів керуючий повинен мати уявлення про перешкоди на шляху обміну інформацією в організації та методів вдосконалення такого обміну.