Реферат: Вплив раннього хірургічного лікування на розвиток уролітіазу у обпечених
Було обстежено 165 пацієнтів (основна група), в яких використані розроблені в нашій клініці різні методики ранніх некротомій і некректомій (фасціальна, тангенціальна й змішана) і аутопластичних операцій (одномоментна вільна пластика, відстрочена вільна пластика, невільна пластика).
Показанням для проведення раннього оперативного втручання є наявність глибокого опікового ураження. Протипоказаннями до раннього оперативного лікування є нестабільна геодинаміка, тяжка супутня патологія, тяжкий опік дихальних шляхів з розвитком дихальної недостатності.
При наявності циркулярно розташованого некрозу в результаті глибокого дермального опіку III ступеня на кінцівках проводили декомпресоване розсічення некрозу - некротомію. При ураженнях до 9% найчастіше виконували фасціальну некректомію, при збільшенні площі ураження застосовували тангенціальну методику, як більш щадну й органозберігаючу, при великих ураженнях застосовували поєднання різних методик некректомії. Строки оперативного лікування залежали від тяжкості та площі ураження, котре проводили після стабілізації макро- і мікроциркуляції та у середньому склали 1,27±0,57 діб, декомпресивні некротомії виконували з перших годин після отримання травми, що дозволяє зменшити зону вторинного некрозу й скоротити кількість місцевих ускладнень.
Після проведення первинної хірургічної некректомії глибоких опікових ран проводили аутодермопластику. Показанням до даної операції є стабілізація або клінічне поліпшення загального стану хворого, зменшення ознак інтоксикації (зниження температури тіла, зниження лейкоцитозу й рівня СОЕ), купірування ознак навколоранової перифокальної запальної реакції; зменшення ексудації у висіченій рані (РН відокремлюваного більше 7,25), поява первинної грануляційної тканини; фіксація й життєздатність тимчасового біологічного ранового покриття.
При цьому середній строк виконання аутодермопластики склав 3,82±0,53 доби.
Після закінчення лікування проведена статистична обробка отриманих даних функціонального стану нирок у хворих різних груп і отримані достовірні відмінності по деяким з них.
Таблиця 1
Зміна добового діурезу в різні періоди опікової хвороби залежно від її тяжкості у хворих різних груп
Група хворих | Кількість мл. на добу | |||
Період опікового шоку | Період гострої опікової токсемії |
Період реконвалесценції | ||
Контрольна група (n-182) |
МІТУ 30-60 од. |
678,5±83,7 |
892,3±61,4* |
1452,6± 88,4 |
МІТУ 60-120 од. | 497,3±54,3 | 1884,5±67,2* | 1128,7±49,7* | |
Основна група (n-165) |
МІТУ 30-60 од. |
721,8±69,11 | 1180,6±59,3* | 1549,2±96,43 |
МІТУ 60-120 од. | 491,7±57,24 | 1681,5±71,8* | 1321,19±83,25* |
Примітка: * р<0,05 при порівнянні між групами