Реферат: Вплив раннього хірургічного лікування на розвиток уролітіазу у обпечених

Було обстежено 165 пацієнтів (основна група), в яких використані розроблені в нашій клініці різні методики ранніх некротомій і некректомій (фасціальна, тангенціальна й змішана) і аутопластичних операцій (одномоментна вільна пластика, відстрочена вільна пластика, невільна пластика).

Показанням для проведення раннього оперативного втручання є наявність глибокого опікового ураження. Протипоказаннями до раннього оперативного лікування є нестабільна геодинаміка, тяжка супутня патологія, тяжкий опік дихальних шляхів з розвитком дихальної недостатності.

При наявності циркулярно розташованого некрозу в результаті глибокого дермального опіку III ступеня на кінцівках проводили декомпресоване розсічення некрозу - некротомію. При ураженнях до 9% найчастіше виконували фасціальну некректомію, при збільшенні площі ураження застосовували тангенціальну методику, як більш щадну й органозберігаючу, при великих ураженнях застосовували поєднання різних методик некректомії. Строки оперативного лікування залежали від тяжкості та площі ураження, котре проводили після стабілізації макро- і мікроциркуляції та у середньому склали 1,27±0,57 діб, декомпресивні некротомії виконували з перших годин після отримання травми, що дозволяє зменшити зону вторинного некрозу й скоротити кількість місцевих ускладнень.

Після проведення первинної хірургічної некректомії глибоких опікових ран проводили аутодермопластику. Показанням до даної операції є стабілізація або клінічне поліпшення загального стану хворого, зменшення ознак інтоксикації (зниження температури тіла, зниження лейкоцитозу й рівня СОЕ), купірування ознак навколоранової перифокальної запальної реакції; зменшення ексудації у висіченій рані (РН відокремлюваного більше 7,25), поява первинної грануляційної тканини; фіксація й життєздатність тимчасового біологічного ранового покриття.

При цьому середній строк виконання аутодермопластики склав 3,82±0,53 доби.

Після закінчення лікування проведена статистична обробка отриманих даних функціонального стану нирок у хворих різних груп і отримані достовірні відмінності по деяким з них.

Таблиця 1

Зміна добового діурезу в різні періоди опікової хвороби залежно від її тяжкості у хворих різних груп

Група хворих		Кількість мл. на добу
		Період опікового шоку	Період гострої опікової токсемії	Період реконвалесценції
Контрольна група (n-182)	МІТУ 30-60 од.	678,5±83,7	892,3±61,4*	1452,6± 88,4
	МІТУ 60-120 од.	497,3±54,3	1884,5±67,2*	1128,7±49,7*
Основна група (n-165)	МІТУ 30-60 од.	721,8±69,11	1180,6±59,3*	1549,2±96,43
	МІТУ 60-120 од.	491,7±57,24	1681,5±71,8*	1321,19±83,25*

Примітка: * р<0,05 при порівнянні між групами