Реферат: Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності

Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності

Поняття "масової інформації" як одиниці мислення в журналістиці. Ти­пологічні концепції соціальної інформації. Перетворення в журналістиці наукових, професійних, художніх та індивідуальних повідомлень на масо­ву інформацію. Спонукальність масової інформації. Специфіка інфор­мації в журналістиці (актуальність, оперативність, документалізм, по­вторюваність тем і неповпюрність матеріалів). Рівні і форми існування масової інформації. Зовнішній і внутрішній типи інформації

Сьогодні в суспільній думці з терміном "журналістика" конкуру­ють терміни "органи (засоби) масової інформації" і "мас-медіа". В обох з них наголошується на тому, що в сучасному світі журналістика сприй­мається як масово-інформаційна діяльність. Відреагувала на це й теорія журналістики, де поняття "масова інформація" сьогодні теж висунуло­ся на перший план. Воно складається з двох частин, кожна з яких семан-тпчнозначима.

У сучасній науці існує дві концепції поняття "інформація": атри-бутнпна іі функціональна. Згідно з першою, інформація розуміється як атрибут матерії, а відтак є властивістю будь-якого матеріального об'єкта. Згідно з другою, інформація функціонує лише на соціальне свідомому рівні, є результатом спрямованої активності, а обмін інфор­мацією між людьми за допомогою ишків та символів розглядається як головна умова розвитку людської кулі-1 урн, її найважливіша форма.

Згідно з сучасними поглядами на людину, вона відрізняється від решти представників живого світу здатністю засвоювати у великих кількостях зовнішню інформацію і на її підставі продукувати внутрішню. Власне поява істот, що містили більше інформації в мозку, аніж у генах, спричинила мільйони років назад революцію в розвитку живого світу. Для прогресу живих організмів виявилися потрібними ре­човина, енергія та інформація. А відтак інформація виявляється одним з базових атрибутів життя як такого. Людина стоїть вище усяких інших форм життя, тому що вона є передусім життя, що усвідомлює саме себе. Причому з розвитком людини від нижчих до вищих її типів потреба в інформації стало збільшується, унаслідок чого на певному етапі розвит­ку людства виникає журналістика. Таким чином, журналістика є най­важливішою складовою соціальної інформації і може бути пояснена ли­ше з погляду функціональної концепції інформації.

Слово "інформація" в журналістиці має широке і вузьке значен­ня. У широкому значенні інформація — всяке нове знання, що пере-

дається від одного суб'єкта до другого. "Вживаючи слово "інфор­мація", важливо також пам'ятати і про етимологію цього слова, — відзначає академік Російської АН Микита Моїсеєв. — У звичайному, життєвому смислі воно означає суму відомостей, яку отримує певний суб'єкт — людина чи група людей (або тварин) — про навколишній світ, про самого себе, про другого суб'єкта або досліджуване явище — відомостей, з допомогою яких він може точніше прогнозувати насшдки своїх дій і відбирати способи використання своїх можливостей для за­безпечення власних інтересів і для досягнення поставлених цілей".

Таке розуміння інформації висуває на центральне місце суб'єкта, який використовує отриману інформацію на свій розсуд. Під суб'єктом в даному випадку розуміємо не лише окрему людину, але й людську спільноту будь-якого обсягу, аж до людства в цілому.

У вузькому значенні інформація — сукупність коротких некоменто-ваних повідомлень. У теорії журналістики слово "інформація" використо­вується й у спеціальному значенні, у цьому випадку воно означає конкрет­ний жанр невеликої за обсягом замітки, що повідомляє про певну новину.

Масова інформація, таким чином, є різновидом соціальної інфор­мації. Соціальна інформація — це повідомлення, передані будь-якою зро­зумілою людині знаковою системою про процеси функціонування суспіль­ства, а також про те, що стосується цих процесів і може вплинути на них.

Існує кілька типологічних концепцій соціальної інформації.

Автори підручника "Теорія і практика радянської журналістики: Основи майстерності, проблеми жанрів" (Львів, 1989) за предметом зо­браження розподіляють інформацію на такі типи:

1. Офіційна інформація. Сюди належать державні постанови, ре­золюції партійних з'їздів і конференцій, промови політичних діячів, за­яви політичних партій, громадських організацій та окремих осіб. Офіційна інформація надається для опублікування відділами зв'язків з громадськістю, прес-центрами та прес-бюро установ чи організацій, з'їздів чи конференцій. Вона не підлягає редагуванню і мусить бути опублікована дослівно, у тому вигляді, у якому надійшла.

2. Подієва інформація. Це — основний інформативний блок, створюваний редакційним колективом, його репортерами й кореспон­дентами. Сюди належать оперативні повідомлення про факти й події внутрішнього й міжнародного життя.

Подієва інформація надходить з двох джерел: а) від інформаційних агентств і

б) від власних кореспондентів.

Цей тіш інформації створює особливо гарний ґрунт для реалізації творчих можливостей журналіста.

3. Ділова інформація. До неї відносяться виступи фахівців з як­найширшого кола питань, що цікавлять аудиторію. Це можуть бути ма­теріали з медицини, освіти, будівництва, агрономії тощо, як створені са­мими спеціалістами, так і отримані від них у вигляді інтерв'ю.

4. Довідкова інформація і реклама. До цього виду інформації на­лежать програми радіо і телебачення, театральна й кіноафіша, розклад руху транспорту. Рекламна інформація займає в сучасній журналістиці вагоме місце й виконує не тільки функцію повідомлення, але й фінансо­вого забезпечення видань.

5. Естетична інформація. Це літературні твори, репродукції жи­вопису й художні фотографії в друкованих ЗМІ; музика, вистави, теле-й художні фільми на радіомовленні й телебаченні.

6. Публіцистична інформація або просто —публіцистика. Це сер­цевина, стрижень журналістики, аналітичні матеріали різних жанрів від коментаря до огляду, статті, нарису. Разом з подієвою інформацією публіцистика створюється в редакційному колективі. Але на відміну від першого виду (подієвої інформації), другий пов'язаний не з відтворен­ням вже готових фактів і явищ, а з створенням нових духовних та інте­лектуальних цінностей.

Автори підручника "Масова комунікація" (К., 1997) виділяють такі типи соціальної інформації:

1. Масово-розповсюджувана (масова) інформація, до якої відно­сять усю публічно розповсюджувану друковану або аудіовізуальну про­дукцію (книжки, брошури, пресу, теле- й радіопередачі, а також будь-які записи на касетах чи компакт-дисках).

2. Статистична інформація — це офіційно документована інфор­мація державних органів чи наукових установ про процеси, що відбува­ються в економічному, соціальному й культурному житті суспільства.

3. Довідково-енциклопедична інформація — це офіційно повідо­млення або систематизовані відомості, складені за відповідною формою з використанням передбачених законом засобів про різноманітні події, явища, процеси, героїв та персонажів історії та сучасності.

4. Інформація про особу — це сукупність офіційних документова­них анкетних відомостей про особу.

5. Інформація про діяльність державних органів і організацій (правова інформація) — це офіційна інформація, що створюється в про­цесі діяльності органів влади, громадських чи партійних об'єднань, державних та приватних підприємств, установ та організацій25.

Легко помітити, що типологія львівського підручника включає в себе більше розмаїття явищ соціальної інформації, демонструючи їхню участь у творенні журналістики, тоді як київські науковці зосередили увагу власне на двох її типах: масово-розповсюджуваній (п. 1) та аль­тернативній до неї офіційній (п.п. 2-5).

Сучасна людина живе зараз у густо насиченому різноманітною інформацією суспільстві. Щодня на неї зі шпальт газет і сторінок жур­налів, з радіоприймачів і телевізорів навалюється величезна кількість новин і повідомлень найрізноманітнішого характеру. Подальшій еска­лації інформаційної агресії на людину сприяє вдосконалення інфор­маційних технологій, поява новітніх типів журналізму на електронній базі. Разом з тим науковці відзначають, що "фізичні можливості люди­ни пропускати через себе і засвоювати інформацію не збільшилися за останні сімдесят тисяч років". А відтак, лише відбір інформації, її уза­гальнення на аналітичній основі може врятувати людину та її розум від розчинення в хаосі світу. Цей процес і здійснює масова інформація.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--